Робочий час

1. Поняття та правове регулювання робочого часу

2. Види тривалості робочого часу

3. Поняття режиму робочого часу. Порядок його встановлення.

4. Порядок обліку робочого часу

5. Поняття та порядок проведення надурочних робіт

1. Тривалість праці праці визначається робочим часом. Закріплює міру праці,а з іншого забезпечує працівнику надання вільного часу для відпочинку і поновлення втрачених сил. Забороняється збільшення тривалості робочого часу в порівняні з встановленим законодавством терміном.

Робочий час поняття багатогранне. Використовується в інших галузях знать. Економічне поняття робочий час це об’єктивно необхідний час для виконання певної роботи, виготовлення деталей, надання послуг,тощо. Індивідуальна частка працюючих.

2 частини в економічному плані:

• Час продуктивної праці роботи

• Час перерв у роботі (втрати робочого часу виробничих причин і втрати які залежать від самого працівника)

В юридичному розумінні: Робочий час – це встановлений законом або іншим актом час протягом якого працівник у відповідності з правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи, умовами трудового договору (контракту) повинен перебувати на місці виконання робіт і виконувати свою трудову функцію або іншу доручену йому роботу. Проміжок календарного часу протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов’язки .

В робочий час включається час простою,запізнення,бо встановлюється в межах встановленої норми робочого часу.

КЗпП, ст. 45 КУ – право на відпочинок.

Робочий час – це правовий інститут трудового права, який містить сукупність правових норм,що регулюють тривалість, склад, структуру та режим робочого часу, тобто чередування робочого часу і часу відпочинку.

Робочий час – як елемент трудового правовідношення, суб’єктивним обов’язком працівника є дотримання встановленого робочу часу, кореспондує право роботодавця суб’єктивне право роботодавця вимагати сурового дотримання тривалості та режиму робочого часу.

Типові правила внутрішнього розпорядку від 20 липня 84 р. п. 11 використовувати всю тривалість робочого часу для продуктивної праці, п. 12 власник зобов’язаний забезпечити усунення втрат дл використання робочого часу. Дотримання трудової дисципліни взагалі. П. 19

Регулюється як на централізованому (нормативно правові норми) так і на локальному рівні.

Максимальна робоча тривалість часу – ст. 50

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Тривалість робочого тижня галузі – 6 денний робочий тиждень.

Тривалсть скороченого робочого часу – ст. 51 КЗпП

Централізоване регулювання робочого часу виконує мету встановлення гарантій щодо максимальної тривалості робочого часу.

Локальне регулювання здійснюється як правило в правилах внутрішнього трудового розпорядку, графіки змінності, гнучкі графіки роботи, накази та розпорядження власників, трудовий договір (контракт).

1897 – був прийнятий закон про обмеження робочого часу 11 год, не обмежував надурочні роботи.

На договірному рівні робочого часу. Галузеві, регіональні і регіональні угоди і договори.

Після Жовтневої революції Декретом 1917 р. – 8 годинний робочий день. В Україні 25 січня 1918 року Закон про восьмигодинний робочий день.

Робочий час вимірюється у тих же одиницях,що і у часі. Робочий день і робочий тиждень найбільш вживані.

2. Основні 2 види: нормований і ненормований робочий час. Прокопенко. Критерій цього правила поставлено дотримання норми тривалості робочого часу.

Нормований робочий час подляється на:

• Робочий час нормальної тривалості

• Скорочений робочий час

• Неповний робочий час

Робочий час нормальної тривалості. Ст. 50 КЗпП – не більше 40год на тиждень (не 8 на день). Допускається законодавче і договірне встановлення меншої нормальної тривалості робочого часу.

Скорочений робочий час. Час протягом якого працівник має виконувати трудові обов’язки скорочується але працівник має право на оплату праці в повному розмірі. Не тягне зменшення заробітної плати.

• Встановлюється в залежності від фізіологічних особливостей (не більше 36 год. На тиждень – від 16-18 років, не більше 24 год. На тиждень – від 15-16 років і учнів віком від 14-15 років,які працюють в період канікул. Не більше 12 год. – для учнів віком від 14-15 років і від 15-16,які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час і не більше 18 годин – для учнів від 16-18 років,які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час). ч. 4 ст. 51 КЗпП.

• В залежності від умов праці в яких працює працівник. Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень. Згідно Перелік виробництв,цехів професій і посад з шкідливими умовами праці робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу Постанова КМУ від 21 лютого 2001р. №163

• В залежності від інтелектуальної напруженості праці (викладачі,медичні працівники – Постанова Рада Нар Ком СРСР 11 грудня 1940 р. № 2499)

• Випадки можливого скорочення тривалості нормального робочого часу Напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. (ст. 53), ст.54 При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51). Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Ст. 175, 192, ч. 4 ст. 51 КЗпП.

Законодавство не забороняє за рахунок власних коштів встановлювати інші скорочення робочого часу – ст. 9-1 КЗпП.

Неповний робочий час. Ст. 56 КЗпП За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Не встановлює мінімальної тривалості робочого часу. Шляхом зменшення тривалості щоденної роботи так і кількості днів і можливе одночасне.

• Скорочений встановлюється як правило законодавством. Неповний за угодою сторін.

• В скороченому зберігається заробітня плата, а в неповному робочому дні - Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

З дотримання частина 3статті 32 – зміна істотних умов праці.

В колективному договору варто передбачити мінімальну межу мінімальної тривалості неробочого часу.

Конвенції № 175 від 24 червня 1994 року Про роботу на умовах неповного робочого часу – не ратифікована Україною.

Конвенція № 47 Про скорочення робочого часу до 40 годин на тиждень від 22 червня 35 р. а ратифікована в 56 р.

Ненормативний робочий час: надурочні роботи, працівник з ненормованим робочим днем.

3. Режим робочого часу. Під видом – тривалість робочого часу передбаченому законодавством чи трудовим договором, то під режимом робочого асу слід розуміти порядок розподілу робочого часу, його початку, закінчення щоденної роботи, перерви роботі. До режиму праці відноситься і структура робочого тижня,тобто встановлення 5деного або 6диннего, встановлення ненармованного робочого дня,а також встановлення 4,3,2 змінного графіку роботи, гнучких графіків, чергування, та вахтовий метод роботи.

Встановлюється Правилом внутрішнього трудового розпорядку. Ст. 142 КЗпП.Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

     У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Вимірювачем робочого часу – є робочий тиждень, день, змінна.

Стаття 52. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.

При 5 денному робочому тижні не встановлює граничну денну норму робочого часу. (може бути і 24,12,16…)

При 6 денному робочому тижні встановлення 5 денного терміну є недоцільним. Не перевищувала в день 7 год. 40 год. і 6 год. при нормі 36 і 4 години при 24 годин.

Ч. 2,3 ст. 54 КЗпП:Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Робоча змінна – це встановлена при роботі змінами, графіком змінності затверджена роботодавцем з погодженням профспілковим органом з урахуванням специфіки роботи тривалість робочого часу для групи працівників та його чередування з іншими змінами протягом визначеного календарного часу (тижня,місяця).

Можуть бути : 2,3,4 змінні.

Тривалість роботи між змінами не менше подвійної тривалості часу роботи в попередні зміни включаючи і час перерви на обід. Передбачено ст. 59 КЗпП. Реально не завжди може бути застосована (8+1+9+9= 27 год, а в добі 24 годи?)

Ст. 60 КЗпП: Поділ робочого дня на частини

На роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня.

• Це так званий роздроблений робочий день. Він встановлюється наприклад тваринництві. Постанова Ради міністрів УРСР 69 р. № 73 Про режим роботи водіїв та кондукторів міського-пасажирського транспорту: надано право керівникам підприємств за погодженням з профспілкою робочий день з розподілом на 2 частини, з доплатою до 30% тарифної ставки окладу – за з8годою працівника

Ч. 3 ст. 32 КЗпП

Режим гнучкого робочого часу – це форма організації робочого часу,за якою для окремих працівників або колективів-підрозділів підприємств допускається у визначених межах саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого дня. При цьому вимагається повне відпрацювання сумарної кількості годин. Може бути відображено в правилах внутрішнього розпорядку. Змінні (гнучкі) графіки роботи встановлюються за згодою між працівником і роботодавцем як при прийняті на роботу так і згодою. Від 30 травня 85 року затверджені Рекомендації,щодо застосування режимів гнучкого робочого часу. Межі в яких працівник може самостійно визначати час приходу на роботу і час закінчення роботи.

Фіксований час – час обов’язкової присутності всіх працюючих.

Ненормований робочий час – ЗУ Про відпустки. В КЗпП нічого не вказано – це особливий режим робочого часу,який встановлюється для певних категорій працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників в виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу і така робота не вважається надурочною. Не застосовується до працівників з неповним робочим днем. Може застосовуватися для керівників, спеціалістів, робітників, а саме: осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі, осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільськогосподарські), осіб які розподіляють час на свій розсуд. Порядок встановлення. Перелік таких працівників має бути передбачений в колективному договорі. ЗУ Про відпустки передбачає компенсацію за роботу в таких умовах: надання щорічної,додаткової оплачуваної відпустки тривалості до 7 календарних днів. На працівників повністю поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Законодавець не має право систематичного залучати працівників з таким режимом до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.

Постанова Декретом праці СРСР від 16 серпня 1977 р. – водії

Чергування – обов’язок працівника знаходитися на визначеному роботодавцем робочому місці з метою визначення невідкладних питань не пов’язаних з трудовими обов’язками цього працівника,а також передачі інформації. Погодження з профспілковим органом. Правове регулювання Постанова Секретеріату від 2 квітня 2004 р. Про чергування на підприємствах і установах. Ст. 7 ЗУ Про колективні договори і угоди.

Вахтовий метод. Вахтовий відпочинок – надається за місцем постійного проживання. Постанова ДержКомПРаці від 31 грудня 1987 р. Основні положення про вахтовий метод організації праці. Тривалість вахти не повинно перевищувати одного місяця. Вахтовий метод роботи раніше застосовувався завжди на роботі крайньої півночі. В Україні вахтовий метод застосовується на роботі Чорнобильської станції.

Відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням роботодавцям за виконанням певного доручення поза місцем постійної роботи працівника. Не може перевищувати 30 днів не враховуючи часу перебування у дорозі. Стаття 177 КЗпПОбмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження. Зберігається посада, заробіток. День виїзду і день прибуття вважається днями перебування у відряджені.

В робочий час зараховується як час виконання безпосередньо трудових обов’язків та інші періоди часу.

Перерви відпочинку в деяких випадках включається до робочого часу (ст.168 КЗпП) – правила про роботу на відкритому повітрі в холодний період року затверджений Постановою СРСР від 11 грудня 1929 року – час для зігрівання та прийняття їжі не менше 20 хв. Розподіл таких перерв визначається Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Правила про умови праці вантажників при навантажувальних, розвантажувальних роботах Постанова СРСР від 20.09.1931 р. Перерви для годування дитини не рідші ніж через 3 годи не менше 30 годин. Особливий склад на підземних роботах (спускання і піднімання в ліфті – робота на шахті)

Облік робочого часу – поденний і сумованний (підсумований) облік робочого часу.

Поденний. Щоденна шляхом зазначення в табелі щодо кожного працівника виходу на роботу тривалості робочого часу за день. Відділ кадрів. Табелі обліку робочого часу – підписується керівником і передається в бухгалтерію. При місячному обліку до 25 числа місяця.

Підсумований облік робочого часу за певний період (тиждень,місяць, декада). Для тих категорій працівник який має певні особливості ( день працює три відпочиває). Не повинен перевищувати тривалість робочого часу в конкретний обліковий період. Ст. 61 КЗпП.

На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

Лист від 25.07.2011 р. – кожний рік – правила підрахунку робочого часу.

Наказом Міністерства Статистики України від 9 жовтня 1995 р. № 253 Типові форми первинного обліку…

5. Поняття та порядок проведення надурочних робіт

Надурочними вважаються роботи,що проводяться понад нормальну тривалість робочого часу (ст. 52,53,61 КЗпП) – ст. 62 КЗпП

Надурочні роботи при неповному робочому часі не застосовується. (тому в дужках 56 ст. немає).

Обмеження порядку застосування робіт, категорії працівників, обмеження стосовно тривалості надурочних робіт.

Порядок включає в себе:

1. Наявність передбачених законом підстав.

Ч. 2 ст. 62 КЗпП: Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

При наявності передбачених обставин можуть застосовуватися лише за згодою профспілки – ст. 64 КЗпП.

Роботодавець зобов’язаний видати наказ або розпорядження,де повинен передбачити перелік осіб,які будуть в зв’язку з цим долучатися до надурочних робіт. Цей наказ надається профспілці для дачі згоди.

Стаття 63. Заборона залучення до надурочних робіт

До надурочних робіт (стаття 62) забороняється залучати:

1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 176);

2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192);

3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (стаття 220).

     Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт.

     Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття 177).

     Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).

Стаття 65. Граничні норми застосування надурочних робіт

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

     Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника. Роботодавець повинен вести журнал обліку надурочних робіт. Оплата праці здійснюється в подвійному розділі – стаття 106 КЗпП.

Стаття 106. Оплата роботи в надурочний час

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

     За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

     У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

     Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

В тих випадках,коли надурочні роботи фактично проводилися і робота виконана вона підлягає оплаті відповідно до статті 106 КЗпП не залежно від того чи були підстави для застосування надурочних робіт і чи дотриманий порядок проведення таких робіт.

Пленум ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці п. 16.

Надурочні роботи це ті роботи,які виконані з відома роботодавця.