![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Поняття "база даних". Системи управління базами даних. Реляційні бази даних.
- •2.Проектування та розробка баз даних. Реалізація проекту за допомогою ms Access.
- •3. Етапи розв'язування задач за допомогою комп'ютера.
- •4.Комп'ютерні програми, їх місце в процесі обробки інформації за допомогою комп'ютера.
- •5. Методи розробки програм.
- •6. Написання програм алгоритмічними мовами високого рівня
- •7.Тестування програм. Основні етапи тестування.
- •8. Робота з пеом в діалоговому режимі.
- •9. Особливості виконання обчислень на евм.(Особливості виконання основних арифметичних операцій в еом)
- •10. Машинний нуль. Похибка округлення.
- •11.Абсолютна і відносна похибка результатів основних арифметичних операцій.
- •13.)Методи пошуку ефективних алгоритмів.
- •14. Загальна характеристика алгоритмічної мови q-Basic
- •15 Загальна характеристика алгоритмічної мовиBorland-Pascal.
- •17. Пролог являє собою спільну мету логічного програмування мову, пов'язаний з штучним інтелектом і комп'ютерної лінгвістики .
- •18.)Основні елементи мов програмування:
- •19.Арифметичні та логічні вирази. Алгоритмічні вирази.
- •20. Структура програми: опис міток, опис констант, опис типу даних та змінних
- •22. Розділ операторів головної програми
- •23. Методи конструювання програм.
- •24. Застосування модулів.
- •25. Складання програм з розгалуженою структурою.
- •26.Використання пакетів програм для написання хімічних формул органічних та неорганічних речовин, а також зображення хімічного посуду ChemWindow.
- •27. Побудова графіків за допомогою Microcal Origin 7.0.
- •28. Графічні редактори Paint та CorelDraw.
- •29.Міжкомп’ютерний зв’язок
- •30. Локальна мережа
- •31.Принцип роботи Internet
- •32.Електронна пошта
- •34.Інформаційні мережі в інтернет.
- •35.Спілкування в Internet
- •36.Призначення та структура експертних систем.Життєвий цикл експертних систем.
- •37.Автоматизовані інформаційні системи.
- •38.Автоматизоване робоче місце.
- •39 .Системи автоматизованого проектування (сапр).
- •41.Взаємозв`язок між сапр і аснд.
- •42.Технологія вирішення задач за допомогою комп'ютера.
- •43.Поняття про математичну хімію, хемометрію і хімічну інформатику.
- •44Основні поняття MathCad-14 та maple 13. Створення та редагування документів.
- •45Побудова виразів. Текстові вставки.
- •46.)Розв’язання лінійних і нелінійних рівнянь
- •47)Методи розв'язання рівнянь за допомогою математичного пакету MathCad-14 та maple 13.
- •48.)Відображення функції однієї змінної у вигляді діаграм і графіків різного типу
- •49Способи відображення декількох функцій на одному графіку.
- •50 Відображення функцій двох змінних у вигляді проекцій тривимірних поверхонь та ліній рівня.
- •52.Вирішення системи лінійних алгебраїчних рівнянь за допомогою математичного пакету MathCad-14 та maple 13.
- •54Диференціювання за допомогою математичного пакету MathCad-14 та maple 13.
- •55Інтегрування за допомогою математичного пакету MathCad-14 та maple 13.
8. Робота з пеом в діалоговому режимі.
Діалоговий режим — це режим виконання операцій з обробки даних безпосередньо користувачами з допомогою дисплеїв, підключених у локальному чи віддаленому варіанті до ЕОМ. Технологія в обох варіантах практично однакова, але реакція системи у віддаленому варіанті дещо більша.
Діалоговий режим обробки економічної інформації використовується на всіх типах ЕОМ, але більше він властивий комп’ютерним технологіям на основі ПЕОМ .
Технологічний процес виконується в діалозі «людина-ЕОМ» і людина переважно відіграє головну роль у такому інтерактивному процесі. При цьому можуть бути три типи схем взаємодії:
- «монолог ЕОМ», коли машина відіграє роль ведучого і регламентує поводження користувача;
- «монолог користувача», коли ініціатива належить користувачу, який видає накази системі, керуючи тим самим її роботою;
- «власне діалог» — це комбінація двох попередніх, коли управління процесом розв’язування задачі надається почергово користувачу і ЕОМ.
Для організації діалогового режиму попередньо записуються спеціальні програми чи використовуються ППП, системні програмні засоби. Основні елементи діалогу — «вибір із меню», «робота за підказкою», «заповнення шаблону», «питання – відповідь».
У діалоговому режимі бувають і негативні сторони, пов’язані з необхідністю сприймання і осмислення часто значних порцій візуальної інформації, труднощами маніпулювання з шаблонами документів, що перевищують розміри екрана.
Основні операції діалогового режиму такі:
- виконання процедури доступу до системи ( якщо така передбачена);
- вибір режиму роботи із системою;
- пошук даних ;
- коригування даних і формування машинних носіїв;
- запуск на виконання окремих програм;
- відображення даних;
- встановлення зв’язку з окремими об’єктами мережі;
- копіювання даних.
Окрім зазначених операцій виконуються також операції, пов’язані з захистом інформації від програмних вірусів і несанкціонованого доступу, контролю правильності введення/виводу інформації тощо.
9. Особливості виконання обчислень на евм.(Особливості виконання основних арифметичних операцій в еом)
1.Операція алгебраїчного додавання
Додавання чисел з фіксованою комою у цифрових обчислювальних машинах може виконуватися в одному з машинних кодів: прямому, оберненому або доповняльному. Суму також отримаємо в одному з цих кодів. При реалізації операції додавання знаковий розряд й інформаційна частина числа розглядаються як єдине ціле, в результаті чого з від‘ємними числами машина оперує як і з додатніми. Головна перевага такого методу полягає в тому, що правильний знак суми отримується автоматично в процесі додавання знакових цифр операндів і цифри переносу з сусіднього молодшого розряду. У випадку виникнення одиниці переносу зі знакового розряду суми її потрібно відкинути при додаванні в доповняльному коді і додати до молодшого інформаційного розряду суми при додаванні в оберненому коді (тобто виконати циклічний перенос одиниці переповнення).
2. Операція множення
Найпростіше множення виконується у прямому коді. У разі представлення чисел з фіксованою комою воно реалізується у два етапи. На першому етапі визначається знак добутку шляхом додавання за модулем два цифр знакових розрядів співмножників. На другому етапі здійснюється множення модулів співмножників, потім, у разі потреби, округлення модуля добутку, після чого до модуля результату дописується його знак, що визначений на першому етапі.
В залежності від способу формування суми часткових добутків розрізняють чотири основних методи виконання множення та відповідно чотири структури АЛП для цієї операції.
Операцію множення найпростіше виконувати в прямих кодах чисел. Разом з тим, застосування обернених та доповняльних кодів дозволяє істотно спростити операцію алгебричного додавання. Проте використання такої форми представлення чисел має певні особливості:
1. Дії, що виконуються під час множення обернених (доповняльних) кодів, залежать від знаку множника.
2. Добуток обернених (доповняльних) кодів співмножників дорівнює оберненому (доповняльному) коду результату тільки у випадку додатного множника.
3. Якщо множник є від'ємним числом, то обернений (доповняльний) код добутку одержується додаванням поправок і до добутку обернених (доповняльних) кодів співмножників. Оскільки поправки мають різну вагу, то послідовність їх додавання залежить від того, з яких розрядів множника починається множення.
Звідси випливає, що процес множення складається з чотирьох етапів:
- множення мантис;
- додавання порядків;
- нормалізація й округлення мантиси добутку;
- корегування порядку добутку.
3. Операція ділення
Ділення чисел у двійковій системі числення класифікується таким чином:
• за формою подання чисел:
- з фіксованою комою;
- з плаваючою комою.
• за механізмом виконання операції:
- з відновленням остачі;
- без відновлення остачі;
• за швидкодією:
- просте;
- прискорене;
• за точністю результату:
- з округленням результату;
- без округлення результату.
Для прискорення операції ділення використовують аналіз старших інформаційних розрядів. Якщо два старші інформаційні розряди дорівнюють одиниці, то у наступний розряд частки записуємо “1”, якщо “0”, то записуємо “0” і проводимо зсув суматора і регістру результату на два розряди вліво.
Операція ділення належить до розряду неточних операцій, оскільки результат, як правило, отримують з деякою похибкою. Тому ознакою закінчення операції ділення може бути або досягнення заданої точності (кількість розрядів у частці), або отримання чергової остачі, яка рівна нулю.