- •1.2. До курсових робіт висуваються наступні основні вимоги:
- •2. Організація виконання курсової роботи
- •2.1. Основні етапи виконання курсової роботи:
- •2.3. Робота над текстом курсової роботи.
- •3. Оформлення курсової роботи
- •Типові помилки в написанні та оформленні курсової роботи
- •Додатки Додаток 1
- •Заява на курсову роботу
- •План-графік виконання курсовОї роботи
- •Назва курсової роботи
- •Оформлення Списку умовних скорочень
- •3. Загальні вимоги до цитування
- •Додатки 7, 8 Оформлення Списку використаних джерел
- •Приклади оформлення бібліографічного опису в списку літератури
- •Список використаних джерел
- •1. Список ілюстрацій.
Назва курсової роботи
Курсова робота
студента(ки) І курсу ФТІМ
відділення денного (заочного) навчання
Прізвище, ім’я, по-батькові
Науковий керівник:
Професор (доцент)
Прізвище, ім’я, по-батькові
Київ — 201
Додаток 4
Зміст
Список умовних скорочень |
3 |
Вступ |
4 |
Розділ 1. Історія дослідження скіфських культових навершь |
7 |
Розділ 2. Скіфські навершя |
11 |
2.1. Конструктивні ознаки |
11 |
2.2. Матеріали і техніка виготовлення 2.3. Загальні стилістичні особливості |
14 16 |
Висновки |
24 |
Список використаної літератури |
26 |
Список ілюстрацій |
28 |
Ілюстрації |
30 |
Додаток 5
Оформлення Списку умовних скорочень
У тексті доречно користуватися тільки загальноприйнятими скороченнями, наприклад: р. — рік, рр. — роки, ст. — століття тощо. Ці скорочення у списку не наводять.
Список скорочень як правило повинен розташовуватися відразу після Змісту. До нього заносять всі загальноприйняті скорочення — абревіатури — назви музеїв, архівів, журналів, організацій, навчальних закладів тощо. Скорочення і повна назва часописів, наукових збірок тощо подається на мові оригіналу. Список скорочень роблять в алфавітній послідовності (спочатку кирилиця, після латиниця) у дві колонки, наприклад:
СПИСОК умовних СКОРОЧЕНЬ
Аналог. |
— |
аналогія |
АСГЭ |
— |
Археологический сборник Государственного Эрмитажа. Л. |
д., |
— |
дерево |
ДЕ |
— |
Державний Ермітаж, Росія, Санкт-Петербург |
ДМОМ |
— |
Державний музей образотворчого мистецтва ім. А.С. Пушкіна, Росія, Москва |
ІА НАНУ |
— |
Інститут археології Національної академії наук України |
лів., зн. |
— |
ліворуч знизу |
ОАМ |
— |
Одеський археологічний музей, Україна |
о. |
— |
олія |
п. |
— |
полотно |
пр., зн. |
— |
праворуч знизу |
ТГЭ |
— |
Труды Государственного Эрмитажа. Л. |
ФЗК |
— |
Фондово-закупівельна комiсiя |
AJA |
— |
American Journal of Archaeology |
Додаток 6
Правила оформлення посилань на літературне джерело
Наразі існують різні загальновживані форми посилань на джерела. Як правило, у часописах і збірках наукових праць вони можуть суттєво різнитися. Вимоги до оформлення статей, тез доповідей тощо публікують наприкінці видання або у запрошенні на конференцію.
У тексті курсової роботи можна робити посилання за наступними формами:
1. Посторінкові посилання бувають кількох типів: підстрочник (посилання виставляються автоматично у комп’ютері (Microsoft Office Word (інші програми): Вставка — Ссылка — Положение (внизу страницы) — Формат номера (1, 2, 3…), код і напівкод (наприкінці речення у квадратних дужках).
1. 1. Підстрочник роблять наступним чином:
Після використання у тексті цитати у посторінкових посиланнях при першому згадуванні джерело наводиться повністю, далі у скороченній формі.
Наприклад:
До того ж, на підставі визначення Л.Курциуса, Ш.Пікара і О.Вальдгауера, А.П.Іванова зробила такий висновок: «Скорее всего изображения архаистического Диониса-Сабазия не были вполне однородны — некоторые из них точно повторяли тип «Сарданапала», другие были близки Гермесу Алкамена. Если это так, то представляется более вероятным, что херсонесские головки изображают Диониса, а не Гермеса. За это говорят частые повторения этого типа в терракоте и мраморе, связанные с большой популярностью культа Диониса в Херсонесе»1.
Якщо цитата відсутня, але ви згадуєте чиюсь працю, або робите посилання на чиюсь думку, то потрібно вказати у посиланні джерело.
Наприклад:
У поодиноких випадках образ Іфігенії потрапляв і в коло зору мистецтвознавців, які розглядали її іконографію з точки зору відповідності літературному прототипу2, або ж окремих сюжетів Троянського циклу3.
або
Тому важливими в контексті нашої розвідки є праці В.І.Кадеєва, присвячені вихованню та освіті херсонеситів у перших століттях н. е. Автор, звертаючись до поодиноких, але інформативніших джерел цього часу, реконструює систему виховання, яка, певно, майже не змінилася з класичного та елліністичного періодів4.
1.2. Код — наприкінці речення перед крапкою у квадратних дужках наводять наскрізний номер за Списком використаної літератури, сторінки, за необхідності рисунки, ілюстрації, таблиці тощо.
Наприклад:
В останні роки у працях вчених розглядаються здебільшого питання з просторової організації міського некрополя, його архітектури та комплексів [27, с. 9; 2, с. 335—336; 3, с. 55—56], поховальних культів херсонеситів [9, с. 456—460], для висвітлення яких залучалися стели з рельєфним декором.
1.3. Напівкод — наприкінці речення перед крапкою у квадратних дужках наводять прізвище (прізвища співавторів), рік видання, сторінки, за необхідності рисунки, ілюстрації, таблиці тощо.
Наприклад:
Базуючись на результатах дослідження надмогильних стел із живописним і скульптурним декором, який пояснював приналежність померлого до певного віку і роду занять, а також численних композиціях у вазопису і скульптурі [Колобова, 1961, с. 307; Hoepfner 1973, S. 145; Felten, 1976, S. 77—113, Taf. 26, 5; 30, 1—2; 32, 2; 34, 3—4; 39, 2—3; El deporte, 1992, Cat. 103], можна з упевненістю cтверджувати, що стела Феофанта, сина Апеманта, є унікальним надмогильним пам'ятником, спорудженим у кінці IV — на початку III ст. до н. е. над могилою дев'ятикратного переможця в загальноеллінських і херсонеських атлетичних змаганнях, що проводилися під час різних релігійних свят.
В усіх трьох типах посилань потрібно додержуватися однієї системи у використанні крапок, ком, тире та інших знаків.
Якщо потрібно зробити посилання відразу на кількох авторів, то тоді їх розташовують у хронологічній послідовності, при цьому не має значення на якій мові вони опубліковані (див. попередній приклад). При посиланні на одного й того ж автора кілька разів його прізвище не повторюється.
2. У тексті роботи при згадуванні якого-небудь з авторів потрібно вказати спочатку його ініціали, а потім прізвище.