Лекція 10.

Форми організації суспільного виробництва

1. Сутність та структура суспільного виробництва.

2. Матеріальне та нематеріальне виробництво.

3. Форми організації суспільного виробництва: натуральне та товарне виробництво.

4. Товар та його основні властивості.

5. Самостійно в зошиті – альтернативні теорії вартості, теорії трудової вартості. Економічний закон вартості.

Базилевич; Чухно; Єщенко, Гальчинський, Климко, Нестеренко.

Центральною ланкою будь-якої економічної системи є виробництво.

Суспільне виробництво – сукупна організована діяльність людей з перетворювання речовин та сил природи з метою створення матеріальних та нематеріальних благ, що необхідні для існування та розвитку суспільства.

Суспільне виробництво – це той процес відтворення різноманітних благ, який включає в себе матеріальне та нематеріальне виробництво.

Відтворення – це постійне, безпосереднє відновлення процесу виробництва та розвиток на цій основі продуктивних сил та виробничих відносин. Відтворення здійснюється в межах як окремого підприємства, так і суспільства в цілому. Відтворення включає просте та розширене відновлення.

При простому відтворенні розміри створюваного продукту залишаються незмінними. Відповідно і фактори виробництва не зазнають суттєвих змін, так як весь додатковий продукт використовується для задоволення потреб невиробничого характеру.

При розширеному відтворенні обсяг створюваного продукту як правило зростає в кожному наступному циклі, при цьому удосконалюються засоби виробництва, так як частина додаткового продукту спрямовується на нагромадження.

Виробництво – процес створення найрізноманітніших благ, з метою задоволення економічних потреб суспільства в цілому та процесу відтворення життєдіяльності людини.

Суспільне виробництво представлене двома підсистемами:

1. Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються матеріальні блага та матеріальні послуги (оптова торгівля, обслуговування та ремонт техніки, обладнання виробничого призначення та інші види послуг, які покликані забезпечувати процес виробництва).

2. Нематеріальне виробництво – сфера суспільного виробництва, в якій продукуються, відтворюються нематеріальні послуги(роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт, зв'язок, побутове обслуговування тощо, тобто послуги спрямовані на задоволення потреб суспільства та індивіда зокрема) та духовні блага (освіта, культура, мистецтво, той кінцевий продукт, що продукує нематеріальне виробництво).

Матеріальне виробництво представлене сукупністю галузей та сфер, що виробляють матеріально-речові блага та надають матеріальні послуги. Нематеріальне виробництво представлене сукупністю галузей та сфер, що виробляють нематеріальні блага – «духовні» блага та нематеріальні послуги, що задовольняють духовні та соціальні потреби людей.

Самостійно – зв'язок між матеріальним та нематеріальним виробництвом.

Продукт сфери нематеріального виробництва сьогодні набув форми товаро-послуг:

1. Сутність послуги полягає не в матеріально-речовій формі, а в корисному ефекті від її надання.

2. Така послуга як правило не накопичується та не транспортується.

3. Процес виробництва цієї послуги збігається з моментом її споживання в часі та просторі – послуги лікаря, викладача, перукаря, юриста.

Ринкова інфраструктура – це комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, який забезпечує нормальний режим безперебійного функціонування ринку зокрема та економіки в цілому.

Основними чинниками, які забезпечують виробничий процес є робоча сила, предмети праці та знаряддя праці.

Для здійснення процесу виробництва необхідні фактори виробництва (земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, наука, екологія, інформація, людський капітал).

Самостійно – фактори виробництва (Базилевич).

Основними формами організації виробництва є натуральне виробництво та товарне виробництво.

Натуральне виробництво – це виробництво, яке пов’язане з відтворенням кінцевого продукту з метою власного споживання.

Основні риси натурального виробництво

1. Замкненість – для такого типу господарювання є характерними економічні відносини, що сформувалися всередині спільноти. Така спільнота здатна забезпечити існування суспільства за рахунок самозабезпечення.

2. Універсалізація праці – вся діяльність спрямована на задоволення власних потреб, домінуючою при цьому є ручна праця.

3. Існування прямих виробничих зв’язків між виробництвом та споживанням – виробництво ---- розподіл --- обмін ---- споживання. Прямі виробничі зв’язки сприяють безпосередньому використанню продукту, який виробляється самими виробниками.

Позитивні та негативні риси натурального виробництва:

1. Безкризовий спосіб ведення господарства. +

2. Відсутній суспільний поділ праці. –

3. Відсутня кооперація та комбінування праці. –

4. В такому суспільстві не відбувається науково-технічного прогрес. –

Товарне виробництво – той тип господарювання, форма організації виробництва, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб’єктами не для задоволення власних, а для задоволення суспільних потреб, що визначаються ринком та суспільством в цілому. За цієї форми організації виробництва процес суспільного виробництва залежить від механізму конкуренції, ????????

Товарне виробництво = ринкове.

Основними умовами виникнення товарного виробництва :

1. Суспільний поділ праці.

2. Спеціалізація виробництва.

3. Обмеженість сукупних виробничих ресурсів та матеріальних благ, що споживаються.

4. Економічна відокремленість товаровиробників.

5. Новостворений кінцевий продукт набуває форми та ознак товару, його основні властивості – мінова та споживча вартість – двоїста властивість товару, зумовлена двоїстим характером праці.

Двоїстий характер праці – абстрактна (можливість створення конкретного продукту) та конкретна (зусилля, прикладені до виробництва товару) праця.

Всі інші питання – самостійно.