Лекція 5.
Технологічний спосіб виробництва - це такий споіб виробництва, який базується на поєднанні техніко-економічних відносин через призму речових та особистісних факторів виробництва і комплексі техніко-технологічних відносин між речовими елементами продуктивних сил, системи техніко-економічних відносин.
ТЕВ визначаються рівнем розвитку техніки, вдосконалюються разом з нею та іншими елементами продуктивних сил (знаряддя праці, робоча сила). ТЕВ включають: відносини спеціалізації, кооперації, комбінування виробництва, концентрації виробництва і в своїй взаємодії утворюють суспільний характер виробництва.
Суспільний поділ праці - це такий поділ праці, який забезпечує спеціалізацію та кооперацію окремих робітників на виготовлення певної продукції або виконання окремих операцій:
1.Виокремлення скотарства від землеробства
2. Виокремлення ремісництва від землеробства
3. Виокремлення торгівлі (поява торговельного капіталу)
4. Виокремлення промислового капіталу.
5. Виокремлення сфери послуг та інформаційної сфери
Т.ч. в доіндустріальному суспільстві - аграрній цивілізації, домінує сільське господарство, характер праці визначає ручна праця а найвищим багатсвом є земля.
В індумстріальному суспільстві домінує промисловість, індустріальні процеси, а характер праці визначають механізовані знаряддя праці - засоби виробництва.
У постіндустріальному суспільстві починають домінувати нові види техніки та технологій. Особливого значення набуває невиробнича сфера (нематеріальне виробництво), посилюється творчий характер праці. домінує автоматизовна, компютеризована праця. Найвищою цінністю є людина, індивід, з її знаннями, навичками, майстерністю, можливістю використовувати власний потенціал.
Людський капітал - сукупність знань, навичок, вмінь, творчого обдарування, майстерності, яких людина набуває за життя та які збільшують її продуктивні здібності в процесі праці. Це в свою чергу впливає на продуктивність праці, на показник продуктивності праці та зростання продуктивних сил в суспільстві. Продуктивні здібності визначають показник продуктивності праці, який впливає на рівень розвитку продуктивних сил в суспільстві.
Людський капітал - здатність людини забезпечувати стрімке зростання доходу завдяки своїй освіті, знанням, професійній підготовці, здоровю, природнім здібностям, творчості.
Обєктивні основи розвитку постіндустріальної цивілізації.
Формування обєктивних основ постіндустріальної цивілізації зумовлено наявною обєктивною суперечністю між логікою історичного прогресу та цілями індустріального розвитку. Ця суперечність полягає в тому, що існує підпорядкування виробничого процесу розвиткові людини, або розвитку її потреб та здібностей. Такій проблемі присвячені праці сучасних вчених-економістів: теоретиків та практиків. Серед них Белл і Тофлер (США), Масуда (Японія), Турен (Франція), Серван-Шрейдер.
Розвиток нової технологічної структури виробництва об’єктивно забезпечував комплексну автоматизацію суспільного виробництва. Цей процес ґрунтується на формуванні замкнених автоматизованих систем, впровадженні нових технологій, які засновані на електронній автоматиці і зумовлені розвитком новітніх інформаційних систем. Обєктивно зявляються самовідтворювані технологічні структури.
З розвитком нових технологічних систем формується новий тип суб’єкта праці. Людина в процесі праці перестає бути безпосереднім агентом виробництва, домінуючим типом такої праці стає інтелектуальна творча праця.
Багатство – це загальна категорія, що об’єктивно властива всім економічних системам. Багатство є умовою підтримання та розширення суспільного виробництва і споживання на основі створених необхідних для цього запасів - засобів праці і предметів праці, а також трудових навичок у розвитку особистісного фактора виробництва.
Національне багатство – це сукупність всіх благ, що знаходяться в розпорядженні суспільства. Воно представлено 2ма складовими:
Нематеріальне
Матеріальне
Прогресуюче зменшення частки працюючого населення в промисловості та сільськогосподарському виробництві визначило в свій час всебічний розвиток сфери послуг та невиробничої сфери. Зявляються і поширюється таке явище як ринкова інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, які покликані забезпечувати безперебійне надходження товарів і послуг від товаровиробника до споживача (біржа, аукціони, ярмарки, торги тощо).
Постіндустріальний розвиток характеризується глибокою інтеграцією сфер матеріальної і духовної сфери, переплетінням виробничої та невиробничої сфер. Постіндустріальна економіка спрямована на розвиток не лише фізіологічних потреб, а й потреб більш високого порядку, тих, що зумовлюють всебічний розвиток особи.
Тема: Економічні потреби та економічні інтереси – рушійні сили економічного розвитку
Економічні потреби: сутність та класифікація.
Закон зростання потреб. Особливості його прояву в умовах науково-технічного прогресу.
Виробничий потенціал та межа виробничих можливостей (САМОСТІЙНО)
Економічні інтереси: суть та класифікація.
Література:
Єщенко, Гальчинський
«Економічна теорія» - Єщенко, ГАльчинський
«Сучасна економіка» - Єщенко, Палкін
«Економічна теорія» - Базилевич
Рушійна сила – це рух,джерелом якого є об’єктивна суперечність, що виникла або існує в економічних процесах. Кожна суперечність має 2 сторони – одна виражає основний процес розвитку, друга є чинником, що протидії цьому розвитку. Економічні суперечності мають об’єктивний характер, вони виникають внаслідок дії економічних законів; це означає, що рушійні сили та сам процес розвитку зумовлені причинно-наслідковим зразком.
Потреби є визначальним чинником поведінки економічних суб’єктів в усіх сферах народного господарства.
Потреба – нужда в чому-небудь об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності та розвитку людини, колективу, суспільства в цілому.
Економічна потреба визначається як необхідність у задоволенні економічними благами для відтворення процесу життєдіяльності.