Висновки

Людина може не лише сприймати оточуючий світ, але й ще й впливати на нього. Кожен предмет, чи явище викликає у людини певне ставлення. Коли людина читає художню літературу, дивиться телевізор або проводить час із друзями, вона переживає радість, засмучується, у неї з’являється відчуття піднесення та інше.

Переживання, в яких виявляється ставлення людей до навколишнього світу й до самих себе, називають емоціями.

Емоції людини неймовірно різноманітні й надзвичайно складні, їм властиві як позитивні (любов, радість, задоволення, захват та інші) так і негативні (жах, відраза, ненависть та інші) стани. Не важливо яку емоцію людина відчуває, вона все-одно тягне за собою активацію нервової системи і появу у крові біологічно активних речовин, які змінюють діяльність усього організму.

Кожна емоція може супроводжуватись виразними рухами. Якщо уважно аналізувати ходу людини, поставу, міміку і жести людини, то неодмінно можливо скласти враження про її нинішній емоційний стан. Такі жести і міміка можуть не тільки поверхнево дати інформацію іншій людині про відчуття цією людини, але й «заразити» її своєю емоцією: співпереживання, жалість, співчуття та ін..

Появою емоційної реакції людина зобов’язана роботі півкуль і відділів проміжного мозку. Значну роль у формуванні емоцій також відіграють скроневі і лобні частки кори головного мозку. Виникнення і протікання емоцій тісно пов'язане з діяльністю різних моделюючих систем мозку. Вважається, що основну роль у цьому відіграє лімбічна система.

Основою лібмічної системи є так зване «коло Папеца». Гіпотезу існування цього кола вперше висловив у 1937 році американський невропатолог Дж. Папец. . Він припустив, що єдину систему керування емоціями у певній послідовності утворюють такі структури мозку: (1) гіпоталамус - (2) передньовентрикулярне ядро таламуса - (3) поясна звивина - (4) гіпокамп - (5) мамілярні тіла - (1) гіпоталамус.

Беземоійне життя людини, це не життя. Людина, яка втрачає емоції, втрачає унікальні людські риси. Для нормального життя людині необхідно яку мого частіше відчувати позитивні емоції. Надлишок негативних емоцій може призвести до розвитку психічних і соматичних хвороб. Саме тому, людина повинна попереджати їх розвиток. Цього можливо досягнути за допомогою волі. Людина може стримувати свої емоції, свої жести «не давати волі відчуттям».

Уміння володіти собою в різних ситуаціях набувається в процесі виховання, самовиховання та є ознакою високої культури людини.

Список використаної літератури

1. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для высших учебных заведений. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 376 с.

2. Асмолов А.Г. Психология личности: Учебник. – М.: Мзд-во МГУ, 1990. – 367 с.

3. Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум и поведение / Пер. с англ. - М.: Мир, 1988. - 246 с.

4. Вартанян Г.А. Петров Е.С. Эмоции и поведение. – Л.: Наука 1989. – 144 с.

5. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 442 с.

6. Годфруа Ж. Що таке психологія?: У 2 т. М.: Світ, 1992. Т.1.

7. Головин С.Ю. Словарь психолога практика. – 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2001. – 976 с.

8. Горностай П.П. Титаренко Т.М. Психологія особистості: Словник-довідник. – К.: Рута, 2001. – 320 с.

9. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. – М.: Политиздат, 1989. – 319с. стр. 180, 184, 185, 195.

10. Данилова М.М. Психофізіологія. М.: Аспект Пресс, 1998.

11. Данилова Н.Н., Крилова А.Л. Фізіологія вищої нервової діяльності. М.: Изд-во Моск. ун-ту, 1997.

12. Додонов Б.И. В мире эмоций. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 140 с.

13. Изард К.Э. Психология эмоций: Перевод с англ. – СПб.: Питер, 2000. – 464 с.

14. Изард Емоції людини. М.: Изд-во Моск. ун-ту, 1980.

15. Кижаев-Смык Л.А. Психология стресса: Издат. «Наука». Москва 1983, стр. 114, 184, 272.

16. Колодзин Бенджамин. Как выжить после психической травмы. Перевод с английского Савельевой. стр. 15, 42.

17. Крутецкий В.А. Психология. – М.: Просвещение, 1980. – 352 с.

18. Колесов В.В. Культура речи – культура поведения. – Л.: Лениздат, 1988. – 2271 с.

19. Марютина Т.М., Ермолаев О.Ю. Введение в психофизиологию. - 4-е изд. - М.: Флинта, 2004. - 400 с.

20. Общая психология: Учебное пособие для студентов пед. институтов. Богословский В.В., Стеканов А.Д., Виноградова и др. – 3-е изд. перераб. и доп. – М.: Просвещение 1981 – 383с., стр. 309, 310.

21. Основи психофізіології / Под ред. Ю. І. Александрова. М.: ИНФРА-М, 1997.

22. Павелків Р.В. - Загальна психологія

23. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология: Словарь. – М.: Политиздат, 1990. – 386 с.

24. Петровский А.В. Общая психология. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1986. – 464 с.

25. Психофизиология: Учебник для вузов / Под. ред. Ю.И. Александрова. - 3-е изд. - СПб.: Питер, 2004. - 464 с.

26. Русинов А. стр. 59-70.

27. Рушман Э.М. Надо ли убегать от стресса? М.: Физкультура и спорт, 1990.-128с., ил. стр. 3, 4, 6, 102, 106, 108.

28. Селье Г.. Стресс без дистресса. Москва «Прогресс» 1982.

29. Симонов П.В. Избранные труды: Т. 1. Мозг: эмоции, потребности, поведение. - М.: Наука, 2004. - 437 с.

30. Тригранян Р.А. Стресс и его значение для организма (отв. ред. навст. предисл. О.Г. Газенко.) – М.: Наука, 1988-176с. – стр. 3, 4, 105, 133, 140-149.