Завдання на комунікативну вправність теореми комунікації

Теорема 1. Будь-яке повідомлення передбачає комунікативну мету, незалежно від її усвідомлення мовцем.

Теорема 2. Якщо комунікатор виступає перед комунікативно активною аудиторією, то, за умови низького рівня комунікативної адаптації, успіх його виступу обернено пропорційний зусиллям, затраченим на підготовку.

Теорема 3. Адекватність сприймання повідомлення зумовлюється соціальним досвідом тільки в тому випадку, коли реципієнт включений у процес і ситуацію соціалізації.

Теорема 4. Усвідомлена мовцем комунікативна мета продукує спрямований вплив на реципієнта.

Теорема 5. Задані текстом очікування реципієнта визначають характер його ставлення до смислів і змісту повідомлюваного.

Теорема 6. Будь-яка інформація включена в структуру комунікації викликає реакцію, але адекватною така реакція буде тільки в того реципієнта, якому вона адресована.

Теорема 7. У більшості комунікативних актів мовчання виступає не стільки знаком згоди, скільки виявом вимушено приховуваної оцінки.

Теорема 8. Масова комунікація передбачає уніфікацію реципієнта й диференціацію прийомів вираження ідейного змісту повідомлення.

Теорема 9. Професійність мовця як умова ефективної комунікації – наслідок суспільно зумовленого розвитку інформаційної технології.

Теорема 10. Якщо реципієнт засвоїв інформацію, її ідеї та смисли, то ця інформація буде поширюватися й не загубиться в межах аудиторії протягом певного часу, однак її зміст і смисли частково змінюватимуться.

Теорема 11. Систематичне використання стійких інформаційних подразнень приводить до викривлення інформаційного балансу в суспільстві.

Теорема 12. Глобалізаційні процеси в масовій комунікації не набувають категоріальної значимості в свідомості реципієнта внаслідок превалювання Буденного.

Теорема 13. Зміна позиції комунікаторів у масовоінформаційних процесах практично не можлива з позиції глобального комуніката й методологічно виправдана з позиції глобального комуніканта.

Теорема 14. Значення повідомлення у масовій комунікації безпосередньо виявляється через індивідуальну значимість подій і реакцій, які воно породжує.

Теорема 15. Судження про реакцію особи на інформаційне подразнення може бути хибним, якщо не враховує статусної характеристики комуніката та участі в реагуванні на інформаційне подразнення нейрологічних рівнів свідомості.

Теорема 16. Відповідь на репліку відображає заявлені в ній змістово-смислові залежності, у межах темо-рематичних співвідношень.

Теорема 17. Реагування на інформацію ширше за саму інформацію та комунікативну мету комуніканта.

Теорема 18. Неефективність прямоговоріння зумовлена ситуацією типових реакцій сприймача на інформацію.

Теорема 19. Рівень довіри до повідомлюваного зростає не в залежності від повідомлюваного, а від значимості комуніканта для комуніката.

Теорема 20. Істинність повідомлюваного неможливо перевірити в межах одного комунікативного акту, однак у межах одного комунікативного акту можна встановити ставлення автора до повідомлюваного ним.