7.2.3. Розробка шкал загального бонітування ґрунтів на основі часткових балів бонітету.
Оскільки існуючі методи економічної оцінки земель дозволяють одержати задовільні результати вирахування оціночних показників не більше, ніж для 2-3 груп ґрунтів, які переважають у природно-сільськогосподарському районі, є необхідність використовувати у якості інструментарію показники бонітування ґрунтів, які дають можливість ранжувати всі (навіть малопоширені) ґрунти по відношенню до груп, достовірно оцінених, через їх бонітети.
Для такого завдання показники загального бонітування ґрунтів, встановлені на основі єдиних стандартів, не у всіх випадках будуть достовірно точними, так як не враховують всіх екологічних факторів і конкретну структуру посівів, що впливає на результати економічної оцінки земель. У зв'язку з тим використовується метод інтеграції балів часткового бонітування ґрунтів по культурах через структуру посівних площ конкретного природно-сільськогосподарського району. З цією метою вираховуються середньозважені бонітети для кожної агровиробничої групи ґрунтів, виходячи з балів по окремих культурах і частки (%) цих культур у структурі посівних площ природно- сільськогосподарського району.
Бал загального бонітування у такому випадку розраховується за формулою:
Ас = Б1*р1+ Б2*Р2+ . . . + Б„*р„ , де Рі + Р2 + . . . +Рп
Бз - загальний бал бонітету;
Бі, Б2, Бп - часткові бали бонітету по окремих культурах; Рі, Р2, Рп ~ площі посіву цих культур, %.
3. Узагальнення бонітетів у шкали придатності ґрунтів для вирощування
сільськогосподарських культур
Логічним завершенням бонітування ґрунтів є пов'язана з ним класифікація земель за їх придатністю для вирощування окремих сільськогосподарських культур, якою передбачається встановлення степені відповідності якості ґрунтів агробіологічним потребам культур і їх здатністю давати врожай.
Виявлення залежності у системі "ґрунт-рослина" найбільш повно реалізується з використанням бонітування ґрунтів, тобто з конкретним вираженням якості ґрунтів у балах. З метою встановлення можливостей окремих регіонів для одержання визначених об'ємів основних видів продукції землеробства у кращих агроекологічних умовах і з меншими затратами, потреби кожної культури необхідно співвіднести з якістю ґрунтового покриву, визначеним з врахуванням основних природних властивостей.
У перспективі доцільно провести узагальнення шкал бонітетів ґрунтів по окремим природно-сільськогосподарським регіонам (провінціям) у відповідні шкали придатності ґрунтів під основні культури.
Надзвичайно важливим подальшим напрямком методичних розробок по бонітуванню ґрунтів є врахування змін властивостей ґрунтів під впливом антропогенних факторів, включаючи забруднення, які з розвитком науково-технічного прогресу впливають на ґрунтовий покрив негативно. У ґрунт надходить фізіологічно активні з'єднання, відбувається промислове, транспортне і інше забруднення. Надходження побічних продуктів відображається на біоценозах, "виводить з ладу" цілі групи мікроорганізмів, які беруть участь забезпеченні біологічного кругообігу і утилізації відходів.
Ненормоване використання мінеральних добрив і відходів тваринництва, отрутохімікатів і пестицидів, у свою чергу, викликає порушення процесів асиміляції поживних речовин рослинами, веде до накопиченню токсичних речовин. Забруднення ґрунтового покриву проходить не лише відходами промислового, а і сільськогосподарського виробництва.
Незважаючи на певні технічні досягнення, застосування прийомів меліорації без належного врахування властивостей ґрунтів не можна повністю ліквідувати процеси засолення зрошуваних ґрунтів, досягнути стійкого покращення солонців.
Необгрунтовано, без врахування відповідних ґрунтових характеристик, осушення часто веде до переосушення заболочених земель, біохімічному згоранню торфових ґрунтів і руйнуванню їх ерозією. Ще гостріше це проявляється на територіях, де поширені піщані ґрунти.
Використання важкої ґрунтооброблювальної техніки і надмірна кількість її проходів викликає ущільнення ґрунтів, веде до помітного зростання витрат паливно-мастильних матеріалів, зниження врожаю. Погіршується водний і повітряний режими, посилюються стік і ерозія, зростає піддатливість засухам. Проблема покращення і регулювання фізичних, водно-фізичних властивостей ґрунтів для підвищення продуктивності землеробства стає першочерговою.
Відповідно, у сучасному землеробстві у глобальних масштабах стійко проявляються дві протилежні тенденції: поступовий ріст ефективної родючості ґрунтів і врожайності сільськогосподарських культур та зниження природного потенціалу природної родючості ґрунтів за рахунок різносторонньої деградації фізичних, фізико-хімічних і біологічних властивостей.
Одночасно відбувається інтенсивне забруднення повітря і водних ресурсів. Забруднення навколишнього середовища досягає глобальних масштабів, охоплює величезні території, що призводить до погіршення якості врожаю, зменшення його кількості та у кінцевому варіанті до деградації ґрунтового покриву.
Згадані негативні процеси і явища призводять, без сумніву, до зниження родючості ґрунтів. Через відсутність надійних масових даних, які характеризують ступінь впливу антропогенних факторів на рівень родючості ґрунтів, поки-що не має можливості запропонувати способи, які б враховували бали бонітетів агровиробничих груп ґрунтів у залежності від впливу цих факторів. Можливість вирішення даних питань міститься у розробці і застосуванні моніторингу земель, що дозволить створити необхідну інформаційну базу та в перспективі внести до методики бонітування ґрунтів необхідні доповнення, які б враховували вплив всього комплексу факторів.