3. Страхування депозитів.

Страхування депозитів полягає у створенні систе­ми захисту грошових вкладів, що є на депозитних рахунках у комерційних банках, на ви­падок банкрутства цих банків. Система депозитного страхування (СДС) породжена дворівневою банків­ською системою і функціонує практично в усіх краї­нах з розвинутою ринковою економікою.

Система страхування депозитів покликана вирі­шити два головних завдання:

1. Захистити насамперед дрібних вкладників від фінансових втрат;

2. Запобігти масовому вилученню вкладів, коли банк перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

СДС може здійснюватись на різних засадах.

Обов’язкова СДС приваблива тим, що, охоплюючи всі банки, забезпечує однакові гарантії клієнтам усіх банків. Недоліком її є слабка відповідальність клієнта щодо вибору надійних банків.

Добровільна СДС приваблива своєю демократич­ністю. Вона ґрунтується не на законі, а на договорі і дає змогу уникнути значних суперечок між банка­ми та державою. Недоліком її є позбавлення частини клієнтів на­дійного захисту через СДС.

Змішана система має переваги перед двома по­передніми в тому, що вона прагне попередити си­туації, коли банки, що ефективно функціонують, сплачували б страхові внески, які використовува­лися б на відшкодування витрат банків, управлін­ня котрими здійснювалось недостатньо ефектив­но. Недолік у неї той самий, що і в попередньої системи.

Фонд страхування створюється комерційними бан­ками за рахунок придбання ними державних цінних паперів і передачі їх на зберігання НБУ.

У разі ліквідації банків НБУ розблоковує державні цінні папери, і кошти від їхньої реалізації передаються в розпорядження ліквідаційної комісії. Вона здій­снює відшкодування фізичним особам, котрі мають депозитні рахунки в банку, який підлягає ліквідації, у безготівковій формі на рахунок банку або готів­кою. Передбачається, що фонд страхування депозитів фізичних осіб буде надійним гарантом для вкладників щодо відшкодування їхніх грошових засобів у разі ліквідації або банкрутства банків.

Акумульовані комерційним банком грошові за­соби використовують для надання кредиту підприєм­ствам і установам, вони не вивільнені для однора­зового викупу на встановлену НБУ суму державних цінних паперів, отже, цей процес може здійснюва­тись поступово.

Депозитне страхування, з одного боку, захищає інтереси вкладника, з іншого – воно може призвести до зменшення відсотка за депозитними вкладами та зростання плати за кредит.

Контрольні запитання

1. У чому полягає суть страхування відповідальності та в чому його відмінність від інших видів страхування?

2. У яких формах проводять страхування відповідальності?

3. Які ви знаєте види обов’язкового та добровільного страхування відповідальності?

Тема 10. Страхова організація План лекції

1. Форми організації страхових компаній в Україні.

2. Фінансова структура страхової компанії.

3. Об’єднання страховиків і їхні функції.

1. Форми організації страхових компаній в Україні

В Україні відповідно до чинного законодавства страховиками визнаються фінансові установи, утворені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно а Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страховики (страхова компанія, страхове товариство) – це суб’єкти страхування (страхового ринку), котрі відповідно до отриманої ліцензії беруть на себе зобов’язання за певну плату відшкодувати страхувальникові завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму.

Учасників страховика має бути не менше трьох.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Страховики можуть розрізнятися: