Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник Страхування редагований.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
1.28 Mб
Скачать

3. Співстрахування і механізм його застосування

Співстрахування характеризує відносини в страхуванні, коли його об’єкт може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками.

За наявності відповідної угоди між співстраховиками та страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише в розмірі своєї частки.

На практиці страховик, який бере участь у страхуванні в меншій частці, підпорядковується умовам, узгодженим страховиком, що має більшу частку.

Інколи співстрахування розглядають як окремий випадок перестрахування, коли одночасно кілька страховиків за взаємним узгодженням приймають чи передають на страхування великі ризики.

Контрольні запитання

    1. Що таке перестрахування?

    2. Які існують методи та форми перестрахування?

    3. Охарактеризуйте види перестрахових договорів.

    4. Розкрийте сутність перестрахування.

    5. У чому полягає відмінність перестрахування і співстрахування?

Тема 6. Актуарні розрахунки та методи визначення тарифних ставок. План лекції

  1. Суть і завдання актуарних розрахунків.

  2. Тарифна ставка: структура й методи розрахунку.

  3. Суть та види страхових премій.

1. Суть і завдання актуарних розрахунків.

Страхова діяльність пов’язана з витратами. Визначення витрат, необхідних для страхування даного об’єкта, називається актуарними розрахунками.

Поняття «актуарні розрахунки» походить від слова актуарій, що в перекладі з грецької означає «скорописець», «обліковець». Сучасне значення поняття «актуарій» – фахівець зі страхової справи, який займається розробкою наукових методів обрахунку тарифних ставок, резервів, премій, розміру страхового ризику і т. ін.

За допомогою актуарних розрахунків визначається частка участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду, тобто розмір тарифних ставок.

Форма, за якою ведеться обрахунок витрат на ведення певного об’єкта страхування, називається актуарною калькуляцією. За її допомогою визначається собівартість послуги страховика, страхові платежі, розмір страхового ризику, сума та частка витрат на ведення справи з обслуговування договору страхування.

Завдання актуарних розрахунків:

  • дослідження та групування ризиків у межах страхової сукупності;

  • визначення математичної імовірності настання страхового випадку, обчислення частоти і міри складності наслідків спричинених збитків як за групами ризику, так і за страховою сукупністю;

  • математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення страхової справи та прогнозування тенденцій їхнього розвитку;

  • математичне обґрунтування необхідних резервних фондів страховика, а також джерел і способів їх формування;

  • дослідження норми доходності капіталу при інвестуванні страховиком зібраних страхових внесків, а також тенденцій її зміни протягом певного часового інтервалу;

  • визначення залежності між величинами відсоткової ставки та брутто-ставки.

Класифікація актуарних розрахунків:

  • за видами страхування: актуарні розрахунки в майновому, особистому страхуванні та страхуванні відповідальності. У майновому страхуванні у зв’язку зі значним коливанням ризику актуарні розрахунки передбачають визначення надбавки за ризик. Ця надбавка, як правило, не визначається при актуарних розрахунках за особистим страхуванням, де ризик більш – менш рівномірний;

  • залежно від часу складання: планові (для нових видів страхування) та звітні (за здійсненими операціями).

  • залежно від ієрархії: для всієї країни (загальні), для регіону (зональні), для району (територіальні).