2. Види протипіхотних та протитанкових загороджень Протитанкові невибухові загородження

Протитанкові рви відкривають на рівній місцевості і на пологих скатах з нахилом до ± 15 градусів. Глибину їх роблять не менше 2 м, ширину по дну 2,5-3 м, по верху - 5,5-7 м.

На скатах, звернених до противника влаштовують ескарпи, а на скатах, звернених в сторону своїх військ - контрескарпи, крутизна скатів -15-45 градусів.

Завали влаштовують в лісах з деревами діаметром не менше 20 см і при відстанях між деревами не більше 6 м. Завали влаштовують на узліссі лісів, на просіках, полянах і дорогах. Глибина завалу повинна бути не більше 3 м. Дерева валять хрест навхрест вершинами в сторону противника, не повністю відділяючи їх від пеньків, прив'язуючи кінці до пеньків дротом. Завали слід посилювати, обплітаючи дерева колючим дротом, установкою мін і фугасів.

Завали в населених пунктах влаштовуються на вулицях в проміжках між будовами з використанням зруйнованих будівель. Для влаштування одного завалу необхідно 200-300 кг.

Бар'єри влаштовують на шляхах ймовірного пересування танків і бронемашин противника в глибині рідколісся, на узліссях і лісових дорогах.

Лунки влаштовуються за допомогою бензомоторних пил на водоймищах біля свого берега при товщині льоду більше 20 см. Вийнятий лід використовують для влаштування бар'єрів в проміжках між лунками.

Надовби являють собою вриті в землю і добре закріплені колоди діаметром 28-30 см, залізобетонні балки, металеві балки (рельси, швелери, двотаври). Надовби встановлюють в три-п'ять рядів, в шахматному порядку. Відстані між рядами 2-3 м. Надовб від надовбу розміщують через 1,2-1,3 м. Висота над поверхнею -1-1,2 м, нахил надають в ту сторону, звідки очікується рух противника. Надовби, обплетеш колючим дротом, служать одночасно і протипіхотними загородженнями.

Металеві їжаки використовуються для швидкого загородження дороги, вулиць в населених пунктах, для закриття проходів в інших загородженнях, їжаки встановлюються в шахматному порядку в 2-4 ряди. Відстань між рядами -2 м. Для більшої стійкості їжаків між собою скріплюють балками або колодами.

Бутобетоні барикади влаштовують з місцевих матеріалів на ділянках доріг, які проходять в дефіле. Каркас барикад може бути зроблений з колод, прокатних стальних балок і заповнений бутобетоном.

Снігові вали висотою 1,5 м і шириною 10-20 м влаштовують з рихлого снігу. Сніговий покрив спереду залишають незайманим. Поверхня валів з метою уникнення руйнування вітром злегка утрамбовується , а перехід від валу до снігового покриву роблять плавним.

Протипіхотні невибухові загородження

Малопомітні дротові сітки влаштовують з заводських пакетів МНЗ. Сітку розтягують протягом фронту на площі 10X10 м.

Дротові спіралі встановлюють на місцевості в 2-3 ряди по ширині і в 1-2 яруси по висоті. В розтягнутому вигляді кожна спіраль являє собою циліндр довжиною 10 м і висотою 70-90 см.

Дротові тини влаштовуються з одного ряду кілків, сплетених 5 нитками колючого дроту, посиленими відтяжками з додатковими 2-3 горизонтальними нитками на них.

Дротові рогатки - це три хрестовини із загострених на кінцях кілків скріплюють на жердині і обплітають колючим дротом. Рогатки скріплюють між собою дротом і прикріплюють до землі кілками.

Засіки влаштовуються з дерев діаметром не менше 15 см. дерева валять в сторону противника хрест-навхрест, не відділяючи їх від пеньків, і сплітають їх колючим дротом.

Електризовані загородження призначаються для ураження живої сили противника електричним струмом. Застосовується малопомітна сітка шириною 2,5 м., вона встановлюється на металевих кілочках з ізольованими головками.

Водяні загородження влаштовуються на водяних перешкодах руйнуванням дамб, гребель, гідростанцій і інших гідротехнічних споруджень, а також зведенням тимчасових чи постійних гребель для затоплення і заболочування місцевості.

Комбіновані загородження являють собою різне сполучення мінно-вибухових, невибухових, що електризуються і водяних загороджень.

Можуть улаштовуватися також помилкові загородження.