Європи83

Ном. за пор.	Країна	Загальна к-сть працю­ючих, млн.	Сфера серві­су,* %	Промис­ловість, %	Сіль­ське, лісове госп-во, %	К-сть безробіт них на 2002 р.,%
1	Австрія**	4,3 (2001)	67,0	29,0	4,0	4,8
2	Бельгія	4,4(2001)	73,0	25,0	2,0	7,2
3	Греція	4,3 (1999)	59,0	21,0	20,0	10,3
4	Данія	2,8 (2000)	79,0	17,0	4,0	5,1
5	Ірландія	1,8(2001)	64,0	28,0	8,0	4,7
6	Іспанія	17,1 (2001)	64,0	29,0	7,0	11,3
7	Італія	23,6(2001)	63,0	32,0	5,0	9,1
8	Нідер­ланди	7,2 (2000)	73,0	23,0	4,0	3,0
' 9	Німеч­чина	41,9 (2001)	64,0	33,0	3,0	9,8
10	Норвегія	2,4 (2000)	74,0	22,0	4,0	3,9
11	Португа лія	5,1 (2000)	60,0	30,0	10,0	4,7
12	Сполуче не Коро­лівство	29,7 (2001)	74,0	25,0	1,0	5,2
Лі	ФІНЛЯН­ДІЯ	2,6 (2002)	72,0	30,0	8,0	8,5
,И	Франція	26,6(2001)	71,0	25,0	4,0	9Д
15	Швей­царія	4,0(2001)	69,0	26,0	5,0	1,9
16	Швеція	4,4 (2000)	74,0	24,0	2,0	4,0
	Разом		68,1	26,2	5,7	6,4

аїсоїт, Нігеготсг Мала. Кіазу і пієгочупозсі зроіесгпе. XV регзрекіушіе і "^. 1995. \Уусіаи<пісі\Уо Іп$іуші 5шсію\у РоіііусгвусЬ

Р

опрацював за матеріалами сайта: ^\у\у.сіа.§оу/сіа/риЬ1ісаііоп8ЯасіЬоок

42

43

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

* На сьогодні сфера сервісу в усіх розвинених державах домінує. Вона охоплює багато складових напрямів. Наведемо А структуру на прикладі США, де вона вважається найбільш розвиненою, працюючі у ній становили 76 % від зайнятого населення на 1999 р.: 25 % - персональний сервіс (готельний і ресторанний бізнес); 23 % - гуртова та роздрібна торгівля; 17 % -освіта, поліція, пошта та органи державного управління, місцевого самоврядування; 6 % - фінанси, страхова справа та робота з нерухомістю; 5 % - комунікація, транспорт та комунальне обслуговування. Відповідно до зайнятих у промисловості відносять - працюючих власне на виробництві (16 %), на будівництві (4 %), у гірничій справі (1 %); працюючі у сільському господарстві (3 % зайнятих) охоплювали: працюючих власне в аграрному виробництві, лісовому господарстві та тих, що займаються рибальством.

**В Австрії частина населення працює у міжнародних організаціях, які розташовані на території країни. Офіційна статистика не враховує їх у загальному числі працюючих в Австрії.

Як бачимо, на початок XXI ст. частка населення зайнятого у сфері промислового виробництва у західноєвропейських країнах, що мало би відповідати частці робітничого класу, становила - 26,2 %. Ця частка має стабільну тенденцію до зменшення щодо загальної сукупності зайнятого населення. На середину 90-х років частка зайнятих у промисловому виробництві у країнах Західної Європи становила - 27,7 %, а на середину 60-х років - 42 %. Одночасно зі скороченням абсолютної частки зайнятого населення у сфері промисловості відбуваються й якісні зміни, які полягають у зростанні рівня освіти, відповідно праця стає більш високотехнологічною, що зумовлює високий рівень продуктивності та зростання рівня життя представників робітничого класу. Об'єктивне економічне зростання країн Європи і відповідне зростання рівня життя населення європейських країн робить різницю між класами, а відповідно і міжкласове протистояння менш гострим. На збереження важливості класового чинника і значну його впливовість на результати виборів звертають

44

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

увагу Крістофер Андерсон,⁸⁴ Пауль Ньюбірт, Воут Ульті⁸⁵. Актуальність соціополітичного поділу на підставі класової моделі голосування досліджував також Девід Віклієм.⁸⁶

Класовий чинник вважали і продовжують вважати найбільш дієвим щодо характеристики взаємовідносин робітничого класу та партій лівого спрямування - комуністичних, соціалістичних, содіал-демократичних. У працях, присвячених проблематиці соціополітичних поділів, визнано вагомість і коректність зазначеного поділу, наголошуючи, що і сьогодні він актуальний і виявляється у діяльності партій "лівого" спрямування.⁸⁷ Розглянемо як голосували різні класи за політичні партії у Сполученому Королівстві у 1997 р.

Таблиця 2

Соціальні відмінності та голосування на виборах 1997 р.⁸⁸

(відсоток виборців)

Клас	Лейбористи	Консерватори	Ліберальні демократи	Інші
Середній	31,0	41,0	22,0	6,0
Нижній сегмент переднього класу	37,0	37,0	18,0	8,0
Кваліфіковані .робітники	50,0	27,0	16,0	7,0
декваліфіковані робітники	59,0	21,0	13,0	7,0

С ЬпкіорЬег 3. Апсіегеоп. ТКе Оупатісз оі" РиЬііс Зиррогі Гог Соаііііоп Соуегптепі$ ^Сотрашіуе Роіііісаі Зіисііев. Уоі. 28, # 3, 1995.- Р.351.

Раиі №еи\уЬееПа, \Уоиі ІЛіее. С1аз§ уоііп§ іп ХУезіет іпсіизігіаіігесі соипігіеї, 1945-1990: 8у$іетаіІ2Іп§ апсі іевіігш ехріапаііопї// Еигореап .Гоигпаі оГ Роіііісаі Ке$еагсЬ. «».#35(1).-Р.і23-160.

Оа»і<1 Ь.\¥еа1к1іет. Т>о Мос1еІ8 оґСіазв Уоііп§// ВгійзЬ Іоитаі оі Роіііісаі Зсіепсе. СатЬгі(1₈е Шіуегаіу Ргезк. 1995. Уо1.25. Рап 2.- Р. 254-270.

Див.: Ріопа Оєуіпє. Сіаяз Апаіузіз апсі іЬе ЗіаЬііііу оГС1а$$ Кеіаііопз// Зосіоіоеу. 1998.Уо1.32.#1.-Р.23-42.

' оуз р. Политическая система Англии/7 Алмонд Г, Паузлл Дж., Стром К., ^/*^алтон Р. Сравнительная политология сегодня.- С.336.

45

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

Лейбористська партія Сполученого Королівства вважається класичною партією робітничого класу ("лівою"), відповідно Консервативна - партією заможних верств населення, або за марксистською термінологією - партією буржуазії ("правою"). Як видно з табл. 2, вже у позиції різних категорій середнього класу щодо партій лівого спрямування простежуються певні відмінності. Частка підтримки Лейбористської партії зменшується серед представників середнього класу залежно від рівня доходів, рівня життя та суспільного статусу. Особливо наочно простежується зв'язок робітників з "лівими" партіями. Зокрема 50 % кваліфікованих робітників і ще більша частка некваліфікованих віддають свої голоси за "ліву" партію. Тобто, зв'язок між робітничим класом і партією лівого спрямування, яка представляє переважно його інтереси, наявний у Сполученому Королівстві, що дає підстави говорити про дієвість економічної основи соціополітичного поділу у цій країні.

Для дослідження класової моделі голосування, тобто з'ясування наявності зв'язку між приналежністю до певного класу і відповідним типом політичної партії, який розглядається лише у право-лівому спектрі, використовують індекс Алфорда (іпсіек$ Аіїогсіа). Його обчислюють, визначаючи різницю між відсотком голосів, відданих робітничим класом за "ліві" партії, та відсотком голосів середнього класу, відданих за "лівих". До "лівих" належать партії соціал-демократичного спрямування та решта партій, які у партійному спектрі займають ще лівішу позицію. Шкала індексу Алфорда коливається у проміжку від - 100 (відсутність класової орієнтації у виборчих рішеннях) до + 100 (абсолютний класовий спосіб голосування).

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

Таблиця З

§"' Показники індексу класового голосування (Алфорда) для ■і¹ ' держав Західної Європи⁸⁹

Ном. за	Країна	Рік	Показник індексу	Рік	Показник індексу
,—*-— 1	Австрія	1967	31,0	1986	25,0
2	Бельгія	1956	25,0	1974	25,0
3	Греція	-	-	1981	18,0
4	Данія	1963	44,0	1987	29,0
5	Ірландія	1969	19,0	1987	6,0
6	Іспанія	-	-	1979	20,0
7	Італія	1959	19,0	1976	31,0
8	Нідерланди	1956	26,0	1986	26,0
9	Німеччина	1959	27,0	1987	14,0
10	Норвегія	1957	46,0	1985	29,0
11	Португалія	-	-	1983	26,0
12	Сполучене Королів­ство	1959	37,0	1983	30,0
13	Фінляндія	1958	59,0	1987	39,0
14	Франція	1956	15,0	1078	18,0
15	Швейцарія	1963	26,0	1975	15,0
16	Швеція	1955	53,0	1985	34,0
	Середній показник		32,8		25,9

Як бачимо, відбулося відчутне зменшення показників індексу Алфорда у середньому для всіх країн Західної Європи з 32,8 до *5,9 та для більшості країн (обчисливши показник індексу Алфорда для Сполученого Королівства на підставі результатів

. & Егзздп 5.О. Роіііісї апсі Зосіеіу іп ХУезіегп Еигоре, 1994. - Р. 94.

46

47

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

наведених у табл. 2, ми отримали результат - 20,5). Зменшення показника індексу свідчить про поступове послаблення значення соціоекономічної підстави соціополітичних поділів.

Найважливішим положенням марксистсько-ленінської ідеології було твердження про те, що найповніше інтереси робітничого класу представляють комуністичні партії. Розглянемо рівень їх підтримки на парламентських виборах.

Таблиця 4

Електоральна підтримка комуністичних партій на парламентських виборах⁹⁰

Ном. за пор.	Країна	1945-1949	1950-1959	1960-1969	1970-1979	1980-1989	1990-2002
1	Австрія	5,3	4,6	1,7	1,15	0,7	0,0
2	Бельгія	10,1	3,05	1,75	2,95	1,2	0,0
3	Греція	-	13,65	13,6	5,35	12,2	5,2
4	Данія	9,7	4,08	1,05	2,9	0,9	2,9
5	Ірландія	-	-	-	-	-	-
6	Іспанія	-	-	-	10,1	5,75	0,0
7	Італія	20,6	22,65	26,1	29,8	28,25	6,7
8	Нідерланди	9,2	4,9	3,2	2,95	1,35	0,0
9	Німеччина	5,7	2,2	1,45	0,3	0,1	3,9*
10	Норвегія	8,9	4,25	2,05	0,7	0,7	1,3
11	Португалія	-	-	-	17,6	16,15	8,4
12	Сполучене Королівство	0,4	0,15	0,2	од	0,0	0,0
13	Фінляндія	21,8	22,4	21,6	17,6	13,85	10,5
14	Франція	27,0	24,65	21,35	21,0	13,35	7,9
15	Швейцарія	5Д	2,7	2,55	2,45	0,85	0,0
16	Швеція	6,3	4,25	3,95	5,15	5,6	7,7

^{9 0} О іслення зроблено на підставі: Іап-Егік Ьапе, Ва\іЛ МсКау, Кеппеї

Роііі І сіаіа Напсіїюок ОЕСБ Соипігіек.ОхГопі: ОхГогсі ІТп'іуегеііу Ргезз. 1997. -

Р. 13 даних сайта: Ьир://\уш\у.е1есііоп\уог1с1.ог§

48

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

— -—-

♦Зростання показника електоральної підтримки партії

уністичного спрямування у Німеччині пов'язано з ?єднавчими процесами. Якщо у ФРН до об'єднання підтримка

[уністичної партії майже не простежувувалась, то у східній едстині Німеччини (колишній НДР), з огляду на різні причини, їака підтримка була. Партія демократичного соціалізму до грудня 1989 р. діяла на території НДР під назвою Соціалістична єдина партія Німеччини, після об'єднання вона стала загальнонаціональною, змінила свою назву на зазначену і продовжує діяти у східних землях.

Як видно з табл. 4, у п'яти країнах Європи після падіння Берлінського муру комуністичні партії перестали проходити до йарламенту, тобто вони або зійшли на маргінес, або припинили взагалі своє існування. У решті країн ці партії пережили процеси Трансформації. Загальним щодо більшості країн, де вони діють, є відчутне зменшення їхньої підтримки виборцями. На сьогодні "спір" між соціал-демократичними та комуністичними партіями вирішився однозначно на користь соціал-демократичних і власне вони уособлюють "ліву" позицію у партійному спектрі країн Західної Європи.

З.Хармел та К.Джанда виділили чинники, які на їхню думку зумовлюватимуть актуальність класового соціополітичного поділу, пов'язуючи їх із перманентною актуальністю для сучасних «суспільств відповідей на дихотомні питання:

• державна або приватна власність на засоби виробництва;

• сильна або слабка роль держави (уряду) в економічному плануванні;

• підтримка або опозиційне ставлення до редистрибуції доходів багатих на користь бідних;

• схвалення або прагнення обмеження соціальних програм з боку держави.⁹¹

Аренд Лейпхарт, досліджуючи важливість соціально-економічних чинників, звернув увагу не лише на соціально-

Атеі

Н аппеі КоЬеп апй Іапсіа Кеппені. Сотрагіп§ Роіігісаі Рапіех. - \Уа5Ьіп§іоп ОС.

«сап РоіШсаі Зсіепсе Авхоііаііоп, 1976. Р. 33-35.

49

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

е^омічну зумовленість політичної діяльності, а й наголосив на н_аярності політичної залежності соціо-економічних відмінностей, зазначивши, що політичні дії здатні "...збільшувати випуклість с₀ц)ально-економічного протистояння."⁹² Він також зазначив, що: "З_а?кливість політичного впливу на економічну політику і діяльність ...показує важливу різницю між соціально-економічною політикою, яку проводять лівозорієнтовані та правозорієнтовані ур_Яди. "Ліві" уряди систематично у своїй діяльності прагнуть зростання публічного сектора економіки, мають державний бюджет, більшою мірою проводять політику спрямовану на вирівнювання доходів населення, докладають б|_Лі,ших зусиль до зменшення безробіття, акцентують на су_сііільній освіті, охороні здоров'я та наданні соціальної допомоги населенню порівняно з "правими" урядами"⁹³. Значення с_0Іііально-економічних чинників для політичного життя автор не Пов'язує лише з робітничим класом, вважаючи, що це стосується в_с})( категорій найманих працівників.

Підтвердження тез А.Лейпхарта ми знаходимо у Яна Баджа т_а}Дайкла Лейвера, які провели ґрунтовне дослідження діяльності Урядів восьми європейських країн. Головні питання - з'ясувати заданості спрямованості урядової політики від того, які партії з ді_во-правого спектра становлять більшість в уряді. Наведемо Бровок їх дослідження: "Під час проведення урядової політики, 5_Ираженої у термінах ліво-правої шкали, все таки є тенденція різниці щодо приєднання або неприєднання конкретних партій д_оцієї політики, цей підхід в одних країнах набагато сильніший, і^в інших. Наприклад, у Норвегії, Данії, Люксембурзі та Швеції ця модель цілком очевидна. Уряди, які включають головну партію з лівого крила - проводять політику з лівим ухилом, порівняно з урядами, де такої партії немає. І навпаки, уряди з партіями

"⁹⁴

толку проводять відповідно і політику з правим ухилом,

А. Оегтюсгаііе8. Раїіегпз оГ Ма)огпагіап апсі Сопїепвиз Соуеттепі іп

Опе СОШ1ІГІЄ5. - Р. 131.

А. Оетосгаііе$. ~ С. 131-132.

Міспаеі Ьауег. ТЬе Роіісу Ва$і5 оґСоуєгшпєпі Соа1іііоп$: А Сотрагаііуе ВгііізЬ .Іоитаі оГРоіііісаі 5сіепсе. Уо1.23. #4. 1993. - Р.5О8.

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

Отож:, ми можемо констатувати, що соціополітичний поділ на соціально-економічній (класовій) основі властивий усім без винятку державам Західної Європи. Соціальна складова цього соціополітичного поділу- робітничий клас, а політична - партії лівого спрямування. Характер цього поділу безперечно зазнав суттєвих трансформацій, пов 'язаних передусім із соціально-економічними змінами, які відбулись у європейських країнах. Важливою особливістю цього поділу є невпинне зменшення частки робітничого класу, але низка суспільних проблем, пов'язаних із становищем у західних суспільствах найманих працівників, буде ще досить довгий час сприяти актуалізації цього соціополітичного поділу. Наступна особливість цього поділу полягає у тому, що політичну складову, після падіння Берлінського муру представляють лише соціал-демократичні партії. Комуністичні партії у багатьох державах перестали отримувати підтримку виборців на парламентських виборах і зникли або зійшли на маргінес політичної сцени. Утих державах, де вони продовжують діяти, рівень їхньої підтримки не дає їм змоги впливати на політичне життя.

Етномовна основа соціополітичних поділів

Під етнічною групою або етнолінгвістичною групою Ж.-Е.Лейн та С.О.Ерссон розуміють: "...групу людей, які володіють спільною мовою, або мають спільну культуру, яка грунтується на мові"⁹³. Це поняття дуже близьке до поняття "національна меншина", яке здебільшого трактується не як звичайна статистична соціальна група, а як політичний актор. Саме цю особливість категорії "етнічна меншина" досліджував Роджер Браубер, який виділив три елементи, які зазвичай їй властиві: "... 1) публічне проголошення власної приналежності до певного етнокультурного народу, який є іншим від політично або чисельно домінуючого народу в етнокультурному розумінні; 2) висунення вимог визнання етнокультурної відмінності власного народу від держави; 3) визначення на основі цієї етнокультурної

¹ Ьапе 1-Е. & Ег55оп 5.О. Роіііісз апсі Зосіеіу іп ХУевіегп Еигоре, 1994. - Р. 75.

50

51