3. Економічне районування України

Ек. районування - це територіально цілісна частина народного господар. країни., яка передбачає розробку, схему розвитку і розміщення галузей господар., Ек. Районув. країни – це відокремлення, відмежування на її території самостійних регіонів, які представляють економічні райони. Економ. Районув. України – непроста проблема. Реґіональн. аналіз для здійснення районув. доцільно почати на рівні адміністративних областей.

Шляхом синтезу найважливіших показників економічного розвитку (національний дохід на душу населення; валовий продукт на душу населення; продуктивність суспільної праці; виробництво продукції промисловості і сільського господарства на душу населення; обсяг матеріального достатку на душу населення; забезпеченість території природно-ресурсним потенціалом; демографічний потенціал тощо) визначення ваги кожної області в економіці країни йдало можливість сформувати групи-мезорайони: Донбас, Катеринославське Придніпров’я, Слобідська Україна, Київське Полісся, Волинське Полісся, Українські Карпати, Поділля, Середнє Придніпров’я, Північне Причорномор’я, Крим. На підставі мезорайонування він виокремив п’ять макроекономічних районів:1. Центральноукраїнський (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська, Кіровоградська області);2. Донбас та Нижнє Придніпров’я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька області);3. Слобідська Україна (Харківська, Сумська, Полтавська області);4. Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим);5. Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька області).Мережа районів, яку запропонував В. Поповкін, є найбільш обґрунтованою, бо об’єктивно віддзеркалює особливості сучасного реґіонального розвитку України. Тому характеристика мікрореґіонів України в підручнику дається саме за В. Поповкіним. Назви деяких реґіонів, на наш погляд, доцільно трохи спростити, а саме: Донбас і Нижнє Придніпров’я ми назвали Донецько-Придніпровським районом, а Слобідську Україну – Північно-Східний.

4.Основні особливості розміщення продуктивних сил

На основі пізнання закономірностей розробляються принципи, особливості розміщення ПС – правила діяльності та управління економікою, основні положення економічної політики держави в реалізації законів розміщ. Дотримання цих принципів дуже важливе при реалізації регіональної політики держави. Найважливіші принципи розміщ. ПС, якими керуються при вирішенні питань просторового розподілу підприємств і галузей, такі: – наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів; – охорона навкол. серед., раціональне використ. природ. ресурсів і впровадж. ресурсозберігаючих технологій; – збереж. здорових медико-гігієнічних умов життя і праці насел.; – обмеження надмірної концентрації промисловості в містах; – вирівнюв. рівнів ек. розвитку районів та областей; – зміцнен. обороноздатності країни; – урахування інтересів ек. інтеграції в європейський і світовий простір.

Принципи розміщення в різних країнах можуть бути подібними та відмінними. Важливість кожного принципу визначається стратегією і завданнями, конкретизованими у відповідній концепції. Керуючись принципами, які найчастіше є результатом врахування кількох закономірностей, можна досягти набагато більшого ефекту при розміщенні виробництва.