- •31.Соціалізація та соціальна адаптація:сутність та співвідношення понять
- •40.Типи та види соціальних структур і критерії їх виокремлення
- •42.Основні принципи та критерії стратифікаційного аналізу
- •46.Основні канали соціальної мобільності
- •47.Поняття маргінальності,її основні типи та їх характеристика
- •48.Поняття соціальної групи.Критерії класифікації соціальних груп
- •49.Різновиди соціальних груп та їх характеристика
- •50.Масові спільноти та масові соціальні групи:поняття та різновиди
- •51.Поняття «квазігрупа» та його характеристика.Різновиди квазігруп
- •52.Соціальна спільнота:поняття та роль у соціальній структурі суспільства
- •54.Етнічні спільноти як особливий різновид соціальних спільнот
- •56.Норми та санкції як головні регулятивні механізми діяльності соціальних інститутів
- •57.Поняття «девіантна поведінка»:сутність та різновиди
- •58.Поняття соціального контролю та його різновиди
- •68.Соціогрупова структура організацій і особливості її дослідження
- •74.Специфіка соціологічного підходу до дослідження соціальних змін
- •75.Основні різновиди соціальних змін
- •76.Основні причини та фактори соціальних змін
- •81.Нелінійний характер соціального розвитку.Поняття біфуркації.
- •83.Критерії типологізації моделей модернізації
57.Поняття «девіантна поведінка»:сутність та різновиди
Девіáнтна поведíнка (відхильна поведінка) — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.
Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була важливою у педагогіці, психології, кримінології, але останнім часом вона набуває масового характеру.У період різких переломів у суспільстві часто порушується єдність буття і свідомості, виникає невідповідність взаємодії суб'єктів і соціальних інститутів, неадекватність соціальної політики і моралі. Розмитість норм, ослаблення соціальної регуляції спотворює духовні і культурні підвалини. Відбувається розрив між прагненням до швидкого зростання матеріального добробуту і відсутністю важелів саморегуляції, заснованих на високій культурі, духовності.Проблему девіантної поведінки аналізували такі науковці як Іван Єрмаков, Лідія Сохань, Микола Рижков, Євген Павлютенков, Василь Крижко, Тетяна Титаренко та інші. Фактори ризику девіантної поведінки
Біологічні:
наслідки спадковості;
вплив природного середовища;
порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;
вроджені психопатії;
мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку.
Психологічні:
акцентуації характеру;
інфантилізм;
підвищеній рівень тривожності;
різноманітні реакції (емансипації, групуванню з друзями, відмови, компенсації, захоплення (хоббі);
задоволення почуття цікавості;
потяг до самоствердження;
потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації.
Соціально-економічні:
зниження життєвого рівня населення;
майнове розшарування суспільства;
обмеження соціально схвалених способів заробітку;
безробіття;
доступність алкоголю та тютюну.
Соціально-педагогічні:
зростання кількості сімей з конфліктними та асоціальними стилями виховання.
Соціально-культурні:
зниження морально-етичного рівня населення;
поширення кримінальної субкультури;
руйнування духовних цінностей;
наростання неформальних об'єднань, в яких домінує культ сили;
пропаганда в засобах масової інформації насильницьких та безвідповідальних стереотипів поведінки. Види девіантної поведінки
В залежності від способів взаємодії з реальністю та порушенням тих чи інших норм суспільства прояви девіантної поведінки поділяються на 5 видів:
Делінквентний вид девіантної поведінки - сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.
Адиктивний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється залежністю від різних хибних пристрастей.
Патохарактерологічний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється патологічними змінами характеру, що сформувалися в процесі виховання.
Психопатологічний вид девіантної поведінки - ґрунтується на психопатологічних симптомах та синдромах - це прояви тих чи інших психічних порушень та захворювань.
Ґрунтується на суперцінностях - це виявлення обдарованості, таланту, геніальності в якійсь сфері діяльності, які виходять за рамки звичайного, нормального сприйняття