Лекція 13.10.2011

№3

У своєму повсякденному житті особистість набуває соціальних характеристик, які в свою чергу допомагають особистості інтегруватись у соціальні спільності і особливістю цього процесу є розвиток людини від індивідуального до соціального рівня буття. Цей процес відбувається шляхом засвоєння індивідом соціальних норм, цінностей, оволодінням соціальних ролей і соціологія трактує цей процес як соціалізація.

Соціалізація це процес інтеграції індивіда у суспільство.

Різноманітні соціальні спільності (група, організація, інститут) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей на основі яких формуються соціально знаимі риси особистості.

Завдяки соціалізції людини засвоює звичаї, традиції і норми певної соціальної спільності, які властиві певній культурі, а також способи мислення, а також взірці поведінки.

Компоненти соціалізації:

- виховання, освіта

- сукупність стихійних впливів на становлення особистості

Етапи соціалізації – відбувється протягом всього життя:

1) Первинна соціалізація – відбувається в сімї від моменту народження людини, триває переважно перші 7 років;

2) Вторинна – відбувається в соціальних інститутах.

1 підхід ствердужє що людина це пасивний обєкт впливу суспільства;

2 – взаємодія, яка передбачає активність людини і суспільства, в даному випадку людина як субєкт.

Індивідуальність, а також потенційні можливості особи, щодо засвоєння культури суспільства, потреби та інтереси, а також спрямованість соціальної активності є чинниками соціалізації.

Агенти соціалізації – обєкти впливу і субєкти – це сімя, оточення, друзі, знайомі, соціальні інститути, соціальні організації.

Якщо підчас соціалізації дитини головною для неї є соціальна адаптація(пристосування до соціального середовища), то в соціології підлітка чи дорослої людини відіграє основну роль інтеорелізація – засвоєння і переведення елементів зовнішнього світу у своє внутрішнє я – сприймається те що є мотив моєї діяльності.

У поясненні механізмів соціалізація мала теорія Фройда, він класифікував і виділив такі мехнізми соц-ії:

- імітація – це свідомі спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих.

- ідентифікація – на цьому етапі відбувається засвоєння дітьми поведінки батьків, соц цінностей норм, як власних.

- почуття сорому і провини – негативні прояви соціалізації, які пригнічують соціалізацію.

Особистість як стала цілісність соціально типових та індивідуальних якостей її самосвідомість, що реалізується у практичній діяльності, проявляється:

- особистість як обєкт, тобто як система обєктивно заданих соціальних функцій, ролей, які повязані із соціальним становищем індивіда у конкретній соціальній ситуації;

- особистість як субєкт – це вибіркове сприйняття та засвоєння приписів суспільного середовища, яке обумовлене розвитком потреб особистості та досвідом.

Проявляється особистість як субєкт, обєкт через спільні соцільні умови (спосіб життя);

- на інтеграцію особистості у соціальне середовище впливають очікування і вимоги її оточення, тобто осбистість опиняється перед необхідністб включатись у спеціальні розроблені особливості поведінки, які відповідають вимогам певної соціальної групи і формують соціальний характер особистості.

Вплив соціальної системи трансформуючись через внутрішні я людини проявляється у зміні її поведінки і починається руйнація рівноваги.

Лекція 20.10.2011

Соц статус і соціальна роль

Сам термін “соціальний статус” почав вживатись в системі пр відносин і відображав поняття, щодо правовго положення юридичної особи, у науковий обіг ввів це поняття Макс Вебер, він розглядав клас, владу як головні ознаки соціального статусу, тобто головними вимірами соціальної стратифікації(супільство не є однорідним, воно багатогранне, воно складається з багатьох груп), і визначать місце і роль супільних звязків.

Макс Вебер трактував статус як суспільне визнання у формі позитивних чи негативних привілеїв.

У сучасному розумінні поняття “соціальний статус” – це професія яка визначає статус особи; освіта; професійні якості; в яких умовах людина працює; посада; матеріальний статок.

Всі ці хар-ки особистості Мертон назвав статусним набором.

Статусний набір – це сукупність всіх статусів, які займає індивід і в цьому наборі статусів завжди є головний статус – це найбільш характерний для даного індивіда статус за яким його виділяють знайомі оточуючі, за яким його ототожнюю, який визначає стиль життя, поведінку.

Соціальний статус – це положення особистості в системі супільних відносин і це положення повязане з належність до конкретної соціальної групи, спільності, а також сукупність її соціальних ролей, якість і ступінь їх виконання.

Види соціальних статусів:

1) Субстанціональний: вік; стать; національність; освіта; професія;

2) Релятивний(відносний): студент- викладач; підлеглий-керівник.

Одночасно соціальний статус поділяється на:

1) Соціальний – положення (становище), яке людина займає в соціальній групі.

2) Особистісний – це положення, яке людина займає в малій або первинній соціальній спільності, в залежності від того як вона оцінюється, тобто за її індивідуальними якостями.

Соціальний статус відіграє пріотрітетну роль серед незнайомих людей, а особистісний серед знайомих.

Коли ми представляємо себе незнайомим людям ми вказуємо місце роботи, вік, національність, освіту тощо.

А коли зі знайомими, ми проявляємо свої особистісні хар-ки: хоббі, пріорітети, світосприйняття, щодо близьких проблем.

Кожен із нас має набір має набір щодо особистісних соціальних статусів, оскільки ми беремо участь у багатьох соціальних спільностях, групах і в поцесі соцільної взаємодії.

Інтереси можуть не співпадати – коли індивід займає високу статусну позицію в 1 соц спільності і низьку в іншій соціальній спільності і коли права і обовязки одного статусу суперечать правам і обовязкам іншого статусу або перешкоджають.

Рейтинг – це коли статус розглядається як певне місце чи положення ієрархії.

3) Привласнений – дається залжено від її народження, сюди відноситься: раса, стать, вік, національність.

4) Досягнуті: професія, освіта - всі наші здобутки.

5) Інтегральний - це риси, які хар-ні привласненому і досягнутому статусу: отримання диплому.

Характеристики соціального статусу історично та етнографічно змінні.

На певних етапах історичного розвитку були різні критерії, раініше статус людини визначала фізична сила, потім освіта тощо.

Соціальна роль – це типова поведінка людини, яка повязана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища, рольовий аспект статусу вявляється в узагальненні ним багатьох соц ролей (стійких шаблонів поведеінку, думок, почуттів), тобто поняття соціальної ролі означає – сукупність вимог, які предявляють до осіб, які займають певні соц позиції.

Є 2 підходи до визначення ролей:

- Підхід розроблений Джоном Мідом, за його теорією ролі являлись як результат дослідницького і творчого процесу взаємодії, тобто як очікувана поведінка взаємодіючих індивідів.

- 2 підхід розроблений Мінтом, за цією теорією соціальна роль виступає як динамічна змінна сторона соціального статусу, як його функція, яка повязана з набором норм у відповідності з якими особистість повинна вести себе у певних ситуаціях, тобто роль – це функція статусу, у своєму житті людини виконує кілька соціальних ролей, які утворюють рольових набір.

Соціальні ролі можуть бути закріплені формально (законом) і моральні норми.

Парсонс дав характеристику ролей:

- емоційність

- спосіб набуття

- масштабність

- ступінь формаізації

- характер і скерованість мотивів

ДЗ гендерний стереотип, пр соціалізація, диспозиція, референтна група, гендерна соціалізація, соціалізація чоловіка і жінки.

Лекція 27.10.2011

Теорія стратифікації

1) Соціальна стр-ра супільства. Найважливіша хар-ка

2) Соціальна стратифікація суспільства

3) Соціальна мобільність

№1

Соціальна структура суспільства її динаміка, її складові є ключовими темами соціології і це поняття в широкому і вузькому значенні.

В широкому – це будова супільства взагалі, це сис-ма звязків між усіма його складовими ел-ми (групи, спільності, класи, соціальні інститути).

У вузькому значенні – це лише соціально-класові і соціально-групові спільності і їх взаємодія – вживається в СП.

Особливості:

1) як формується особистість

2) що впливає на ос-ть

3) як особистість вибудовує свою соціальну поведінку і реалізує соціальну активність.

Питаннями соціальної стр-ри займались вчені у всі часи, перші теорії ми знаходимо ще в стародавній Греції.

У Платона щодо соц. стратифікації є те що соц стр-ра розгл ними як певна множина соціальних груп, які різняться між собою за функціями і багатством, саме на основі цих відмінностей у суспільстві формується досить конкретні і жорсткі умови щодо відносин між цими соціальними групами в питаннях влади і багатства.

Соц стр-ра сучасного супільства включ велику к-сть соц спільностей, прошарків, які можна типізувати.

1 тип: Соц класи – класи, соц прошарки, групи, весрстви.

2 тип: соціально професійні – виробничі колективи, навчальні

3 тип: соціально-демографічний – сімя, молодь

4 тип: соц-територіальний – місто, село, район

5 тип: соціально-етнічний: нація, етнос, народність

Сучасні критерії і їх складові:

- вищий прошарок

- середні прошарки держ і місцевого упр-ня

- низові працівники апарату упр-ня

- провідні господарники

- робітники різних професій

- учні і студенти

- декласовані ел-ти

Таким чином соціальна стр-ра суспільства – це його будова, де кожний ел-ет, тобто клас, верства, група обєднаний спільністю інтересів і обєктивно відрізняється від інших своїм специфічним особливим місцем у супільстві.

Суспільство багатогранне, скл з величезної к-сті соц груп і вони не є однорідними, вони займають різне місце в сис-мі супільства.

№2 Стратифікація

Сутністю суспільного життя є взаємодія цих груп, а також зіткнення інтересів, тобто постійне зясувння місця кожної із цих груп в сис-мі ієрархії супільства.

В науці сформувалось декілька підходів що стратифікації є декілька теорій:

- класова теорія. Започаткував її Маркс, його праця “Капітал”.

Класи – це великі групи людей, що розрізняються за їх місцем в певній історичній сис-мі супільного виробництва, за їх відношенням до засобів вир-ва, за їх роллю в орг-ції сусп праці, а також за розмірами і способами отримання тієї частки супільного багатства, яку вони мають у своєму розпорядженні, тобто в основі поділу на класи лежить економічна ознака, відношення до засобів виробництва.

- Теорія стратифікації (лат стратум - прошарок), саме поняття було запозичене з геології. Започаткував і обгрунтував Сорокін у своїй роботі “Соц стратифікація та мобільність”.

- формаційна теорія – поділ супільства за ознаками, розробив Ленін, 5 формацій: рабовласницька, феодальна, цивілізаційна

Головною рисою людського виробництва є соціальна нерівність, яка повязана із відмінностями зумовленими соціальними чинниками:

поділом праці (розумова, фізична), укладом життя (сільське, міське), соціальною роллю.

Соц нерівність є основою стратифікації.

Типи стратифікації:

- економічна

- політична

- професійна

ДЗ типологізація стратифікації

Головні умови, які лежать в основі професійної стратифікації:

1) важливість професії для виживання і функціонування супільства

2) рівень знань, необхідний для виконання професійних обовязків

Критерії щодо стратифікації:

- дохід

- багатство

- влада

- престижність професії

- освіта

- тип життя

Теорія соціальної мобільності – розуміється перехід індивіда чи соц групи з 1 позиції в іншу. Розрізняється горизонатльна (без зміни статусу) і вертикальна мобільність (зміна статусу і позицій).

Лекція 03.11.2011

Соціальні звязки та соціальні відносини

2) Соціальні інститути

3) Система соціального контролю

4) Соціальні організації

№1

Поняття соц звязку в науці є одним з найважливіших. Огюст Конт представляв соц стр-ру як складний організм як складну систему.

Спенсер також намагався через соц звязки розглянути закономірності розвитку, але індустріального супільства.

В найбільш заг вигляді супільство розуміється як сукупність взаємоповязаних і взаємодіючих соц ел-ів (індивідів, груп, інститутів і відносин, звязків між ними), тобто будь-яке сусп складають набір ел-ів і набір звязків між ними.

Соціальний звязок – це сук-ть особливих залежностей одних соц субєктів від інших, а також їх відносини, які обєднюють людей у відповідні соц спідьності ісвідчать про їх колективн існування і основою формування соц звязку є безпосередній контакт між людьми в тій або ін первинній соц спільності, який поступоо переростає в більш широкий опосередкований звязок людей, які скл велику групу соціального обєдняння, і в межах яких формуються почуття причетності до групи.

Колективна поведінка

Колективна свідомість

Природньо-біологічний фактор – цей фактор задається спадковими ознаками, тобто сам факт народження людини і він визначає стать, належність до певної соц групи тощо.

Соціологічний фактор: почуття спільності з іншими людьми.

Психлогічний фактор: ознаки, які хар-ть саме поняття спільності до певної соц групи, те що обєднує людей в цю групу.

Соціально-інституційний фактор – формально писаніправила поведінки норми, які особливим чином регламентують соц звязки.

Класифікація соц звязків:

- формальні звязки – набувають чинності у регламентації юридично закріплених норм, правил і законів

- неформальні

- колективні звязки

- особистісні звязки

- опосередковані звязки

Соціальні звязки людини яка знах навіть в невеличкій групі має велику к-сть взаємодій, тобто велику к-сть інтеракцій.

Спостереження особою іншої особи породжує інтерес –

- 1 ел-ет психологічного контакту, взамозацікавленість базується на тому що ми усвідомлюємо, що ця особа може бути для задоволення наших потреб і взаємозацікавленість створює психологічну атаку, але не ств певного звязку, а є лише умовою наявності цього звязку;

- соціальний контакт – психологічний контакт може перетворитись на соціальний якщо субєкти починають постійно зустрічатись і взаємодіяти

- соціальні дії – повязуються з розумінням його функціонування , зміни розміру, тобто вони є постійними супільства при розгляді особистості, її самореалізації, поч дослідженню проблем соц дії був закладений Максом Вебером теорією соціальної дії. Теорія Парсонса лежить схема соц дії, а саме особа, ситуація, умови, які включ мету та нормативи.

Соц хар-ки або особисті якості індивіда, баланс особистих і колективних інтересів

- соціальні взаємодії

- соціальні залежності

- соц відносини

- соц інститути

Лекція 10.11.2011

У повясякденному житті соц звязки досягаються через соц інститути.

Тобто через регламентацію, регулювання взаємовідносин, а також через чіткий розподіл функцій, прав, обовязків учасників взаємодії та обовязково регулярність цих дій, їх послідовність – соціальні інститути.

Тривалість функціонування соц інституту залежить від тривалості виконання обовязків субєктів соц інституту.

З метою забезпечення стійкості соціальних відносин від яких залежить буття суспільства люди створюють своєрідну сис-му закладів, установ, які контролюють їх поведінку та всіх членів соц групи. В свою черги норми, правила поведінки діяльності ставали колективною звичкою, колективною необхідністю, яка передається із покоління в покоління.

З часом норми закріпились у вигляді законів та установ і все це сформувало систему соціальних інститутів як базисний механізм регулювання суспільства.

Регуляція відносин супільної, колективної поведінки

Регуляція суспільної д-сті, формування особистості, соціальні інститути – дають можливість зрозуміти сутність суспільства, його складові елементи, його ознаки, його еволюцію.

Етнологічно поняття інститут означає установа.

Соц інститут є історично установленою формою організації спільної діяльності людей.

Поняття соціальний інститут запозичено із юридичної науки, де воно визначає сукупність юридичних норм, які регулюють соціально-правові відносини, соц інститут – це і відносно стабільні та інтегровані сукупності символів, вірувань, цінностей, норм, ролей, статусів, завдяки яким відбувається правління різних сфер соціального життя: сімї, економіки, політики, культури, освіти, релігії.

Найважливішою рисою інституційного звязку є обовязковість.

А також зобовязання дотримуватись відведених індивіду обовязків, функці та ролей.

прешим розробив теорію соц інституту і ввів у науковий обіг цей термін був відомий англійський науковець Гербер Спенсер, саме йому належать започаткування термінів, його структурування та класифікація цього терміну. а саме він визначив 6 основних соц інститутів:

- економічний

- політичний

- обрядовий

- церковний

- профспілковий

- домашній (сімя)

За його теорією соц інститут – це стійка стр-ра соціальних дій.

Соц інститут – це орагнізовані обєднання людей, які викон певні соц значимі функції, які забезпечують спільне досягення цілей на основі виконання своїх соціальних ролей в рамках певних соціальних цінностей та зразків поведінки.

Склад соц інститутів:

- певні соц групи

- організаційний комплекс фугкцій, що викон окремі особи та члени групи від імені всієї соц групи

- сукупність установ, орг-цій, засобів поведінки

- деякі соц ролі, які є важливими для конкретної групи, тобто все те, що дає можливість задовольнити потреби та регулювати поведінку кокретної соц групи.

Історично першими соц групами були рід та сімейна община, яка транспортувалась у сімю.

Лекція 17.11.2011