Менеджмент в структурі політичної діяльності

Менеджмент і маркетинг – свідома організація діяльності людей в умовах ринкової економіки. Менеджмент – процес управління підприємством.

Позиції щодо розуміння менеджменту:

І. Це соціологічне вчення, що вивчає проблеми управління;

ІІ. Це сукупність практичних рекомендацій з управління;

Принципи менеджменту:

1. Планування;

2. Організація;

3. Мотивація;

4. Контроль;

Політичний менеджмент – організація та реалізація політичних рішень.

Політичний менеджмент – організація та управління політичним процесом.

Політичний менеджмент передбачає безпосередній розгляд, ухвалення та втілення в життя практичних рішень за допомогою соціотехніки управління ( правові норми, умовляння, маніпулювання ).

Структура політичного менеджменту ( за Бебиком ):

1) Організація і проведення виборчої кампанії;

2) Управління виборчою командою;

Функції політичного менеджменту:

- ведення переговорів;

- управління політичною ситуацією;

- подолання спротиву опозиції;

Чинники ефективності політичного менеджменту (за Т. В. Лапіною ):

1. Особисті якості кандидата;

2. “Політичний ландшафт”;

3. “Дух часу”;

4. Матеріальні ресурси;

5. Професійність команди;

Якщо політичний маркетинг – це вивчення політичного ринку, то політичний менеджмент – організація та управління політичною діяльністю в умовах політичного ринку.

________________________________________________________________________________________________________________

Основні етапи прийняття політичного рішення

Процес ухвалювання політичного рішення розпадається на окремі етапи. Зокрема, американські політологи Д. Марч, Т. Саймон і Г. Ласвел виділяють такі етапи процесу ухвалення рішення: 1) постановка проблеми; 2) збирання інформації; аналіз вихідних і всіх додаткових даних; 3) пошук найефективніших альтернативних рішень, порівняльний аналіз їх і вибір оптимальної альтернативи як плану дій; 4) ухвалення рішення; 5) реалізація політичного рішення; 6) оцінювання ефективності рішення, підбиття підсумків.

Кожна з цих фаз процесу ухвалення рішення досить складна за змістом, потребує тривалого часу для якісного відпрацювання її елементів у відповідній послідовності. Серйозних зусиль потребують перші фази, пов'язані зі збиранням інформації. Корисність, повнота, вірогідність, новизна і цінність — це якості, яким повинна відповідати інформація, щоб виконати своє призначення як джерела прийняття рішень.

Серед інших елементів процесу ухвалення політичного рішення четверта фаза — фаза прийняття — найвідповідальніша, тому той, хто приймає рішення, зобов'язаний скрупульозно виконувати напрацьований політичною практикою алгоритм ухвалення рішення, що включає в себе такі аспекти:

уточнення об 'єкта політичного рішення. З'ясовується хто з учасників політичних подій бажає змін, кому з них необхідно прийняти рішення. Враховуються союзники такого учасника і супротивники.

виявлення інтересів. Враховується весь спектр політичних інтересів і особливо тих, які нині не задоволені і передбачається задоволення їх майбутнім рішенням.

визначення недоліків: чого саме немає, що конкретно необхідно змінити, щоб задовольнити інтереси «скривджених» учасників політичних подій, — ось питання, яке визначає цілеспрямованість майбутнього рішення, напрям зусиль спрямовується на з'ясування, яку ваду треба усунути обов'язково.

визначення кінцевої мети прийнятого рішення. Суб'єкт політики зобов'язаний формувати мету майбутнього рішення на основі багатьох критеріїв. За рівнем впливу на об'єкт мета може ставитися стратегічна, тактична чи оперативна; за часом дії вона може бути довго-, середньо- і короткострокова; мета може відрізнятися за масштабами і рівнями політичної ієрархічної структури, за пріоритетністю інтересів і за ступенем обов'язковості для різних учасників політичних подій. У будь-якому випадку суб'єкт політики, приймаючи рішення, зобов'язаний ставити собі ясну і обов'язково досяжну мету.

визначення комплексу засобів реалізації своїх цілей та узгодження їх з цілями і засобами інших учасників політичних подій;

виявлення головної об 'єктивної суперечності, «зняття» якої становить основну проблему, що розв 'язується;

визначення альтернативних варіантів розв'язання головної політичної проблеми. Головне завдання для того, хто приймає рішення, полягає в тому, щоб прийняти до розгляду якнайбільше шляхів реалізації цього рішення, грамотно порівняти усі варіанти; зробити гранично обгрунтований вибір дійсно найкращого варіанта реалізації прийнятого рішення; оформлення рішення з урахуванням вимог принципу по гілках «дерева рішень» (Ч. Ліндблом)

****