Фіксація, слідів взуття (ніг)

Фіксація слідів взуття — ніг (фр. /іхаіїоп — лат. /іхш — твердий, міцний) є закріплення слідів взуття в певному положенні завдяки виготовленню різними способами малюнків, креслень, схем фотографування, а також криміналістичних копій (гіпсових, полімерних тощо), об'ємних і копій поверхневих слідів.

Є дві взаємозв 'язані форми способів фіксації слідів взуття — процесуальна і криміналістична.

Процесуальна форма способу фіксації слідів взуття передбачає обов'язкове їх протоколювання в процесі проведення слідчої дії — огляду. При проведенні огляду слідів взуття може застосовуватися за правилами вимірювальне фотографування, кіно-, відеозапис.

Криміналістична форма способу фіксації слідів взуття охоплює два напрями діяльності:

виготовлення гіпсових копій з об'ємних слідів;

копіювання поверхневих слідів.

Протоколювання як процесуальна форма способу фіксації слідів взуття є видом створення носія інформації, де має бути вказано:

місце виявлення слідів взуття;

вид і розміри сліду взуття;

дані вимірів елементів ходи; ,, , ,,,

індивідуальні особливості підошви взуття;

криміналістичні способи фіксації слідів взуття, у тому числі

із застосуванням вимірювального фотографування, кіно-, відеоза-

пису, а також упакування вилученого.

Типова фіксація об'ємних слідів взуття (ніг) проводиться за допомогою гіпсу та силіконових паст «У» або «К». Це обумовлено труднощами їх вилучення і зберігання в натуральному вигляді з причин особливостей слідосприймаючої поверхні. Якщо слідо-сприймаюча поверхня грунту, де виявлено слід взуття, пухка, легка, то потрібно закріпити її «цементуючими» розчинами — перхлорвінілової смоли в ацетоні, ацетилцелюлози в ацетоні, каніфолі в ацетоні, целулоїду в ацетоні. Слід взуття необхідно обробити розбризкуванням відповідного розчину (його дрібними пароподібними частинками) за допомогою спеціального пристрою.

При використанні гіпсового матеріалу для вилучення об'ємних слідів взуття (ніг) з ґрунту, що є надто вологим, поверхню такого сліду бажано посипати тонкою плівкою гіпсового порошку. Це дасть змогу попередньо зафіксувати слід, відібравши з його поверхні частину вологи, і запобігти руйнуванню індивідуальних ознак. У разі, коли слід неглибокий, а грунт пухкий, є потреба обмежувати його «фундаментом» — рамкою з будь-якого тонкого матеріалу, або насипом глини, землі. Після того об'ємний слід взуття необхідно залити у два шари сметаноподібним гіпсовим розчином. Спочатку порошок гіпсу змішують з водою у неглибокій ємності, у співвідношенні 1:1. Потім у слід по всій його площині повільно, але поступово і безупинно заливають перший пласт гіпсового розчину на 3—4 мм. Через 2—4 хв на зафіксований перший шар гіпсової копії підошви сліду взуття по всій його довжині неодмінно потрібно покласти як «арматурний матеріал» для міцності сухі, діаметром до 8 мм, палички чи шматочки гілок. До «арматурного матеріалу» прив'язують двома зав'язаними кінцями міцну нитку довжиною до 25 см. Протилежний бік нитки є суцільним і завчасно пронизаним з допомогою голки через фрагмент цупкого паперу розміром 15 на 15 см. На вказаному папері згодом буде зроблено напис про час, місце, виявлення сліду взуття (ноги) та спосіб його виявлення, фіксації та вилучення. Після цього на «арматурний матеріал» сліду виливають другий шар однорідного сметаноподібно-го гіпсового розчину. Загальна фіксація (затвердіння гіпсу) сліду взуття (ноги) триватиме до 30 хв. Слід вилучається, але поводитися з ним необхідно обережно, оскільки його просихання триватиме при кімнатній температурі ще до трьох годин.

Для фіксації сліду взуття силіконовою пастою до неї додають наповнювач певного кольору. Пасту і наповнювач перемішують до однорідної маси і додають каталізатор № 18 (до пасти «К» - 15%, до пасти «У» - 6%). Використовують приготовлену масу - компаунд за аналогією з гіпсовим розчином. Його затвердіння триває близько 30 хв при температурі +20°...-20°С. При і = 0° С силіконова паста «К» не утворює складної речовини, здатної до вираженої фіксації, щоб відбивати індивідуальні ознаки сліду. Для фіксації об'ємних слідів взуття (ніг) використовуються також матеріали СКТН, СІЕЛАСТтаін.

Методика дактилоскопічної експертизи - це сукупність спеціальних прийомів та методів дослідження речових доказів, які використовують у криміналістиці. Для всіх видів криміналістичних експертиз ці прийоми мають загальний характер, але разом з тим кожний із видів криміналістичного дослідження має специфічні особливості, які проявляються в цільовому призначенні методів та послідовності їх використання.

Експертиза слідів папілярних узорів базується на загальних принципах криміналістичної експертизи, і включає чотири стадії:

1. Попереднє дослідження. Ця стадія має два етапи: ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та з'ясування завдань дослідження і загальний огляд об'єктів, які надійшли на експертизу.

2. Детальне дослідження. Його ділять на три етапи: роздільне дослідження; експертний експеримент (у разі необхідності); порівняльне дослідження.

3. Оцінка результатів дослідження та формулювання висновків.

4 Оформлення матеріалів дослідження.

Серед криміналістичних обліків, вказаних у Інструкції з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС, є і дактилоскопічний облік.

Дактилоскопічний облік являє собою систему нагромадження, зберігання і передачі дактилоскопічної інформації, яку отримують з матеріальних слідів-відображень для ідентифікації злочинця по залишених ним слідах пальців рук. Об'єктами даного обліку є: люди (засуджені; особи, які пропали безвісти; трупи з ознаками насильний смерті), сліди пальців рук, вилучені під час огляду місць нерозкритих злочинів. Ці об'єкти реєструють ручним та машинним способом. Найпоширенішими ручними дактилоскопічними системами реєстрації є: десятипальцева система Ф. Гальтона - Е. Генрі, п'ятипальцева система П. Семенівського, монодактилоскопічна система «Візерунок» та ін.

Систематизацію карток здійснюють за дактилоскопічною формулою — спеціальним кодом. Систематизацію карток у картотеці ведуть спочатку згідно з належністю відбитків до правої та лівої руки, а всередині кожної групи — за спеціальною формулою. Якщо систематизацію карток здійснюють за одним відбитком пальця, то картотеку називають однопальцевою.

Дактилоскопічна формула має дві частини: основну та додаткову.

Згідно з основною частиною формули класифікують картки за наявністю завиткових узорів. Для виведення основної частини формули всі десять пальців поділяють на п'ять груп за їх розташуванням на картці і кожній групі присвоюють умовні позначки: 16, 8, 4, 2, 1. Потім значення завитків на парних пальцях записують у чисельник, а непарних — у знаменник. Числа у знаменнику та чисельнику підсумовують і одержують формулу у вигляді дробу, наприклад 17/15 (це не дріб у його математичному розумінні, тому перетворювати його не можна).

На пальцях існують три типи узорів: дуги, петлі та завитки. В основній частині формули враховують тільки завиткові узори, у додатковій — усі типи узорів. Для виведення додаткової частини формули всім типам узорів надають особливу ідентифікацію залежно від їх будови та розташування дельт і ніжок петель. Зокрема, дуги позначають цифрою 1, петлі — цифрами 2, 3, 4, 5 і 6, завитки — 7, 8, 9, а відсутність пальця на руці або неможливість визначити тип узору — цифрою 0. Потім умовні цифрові позначки пальців правої руки заносять у чисельник, а лівої — у знаменник; уперед виносять значення основної формули. У такий спосіб отримують повну дактилоскопічну формулу. Якщо на всіх пальцях немає жодного завиткового узору, то до основної формули додають по 1. Це правило зберігається й за інших значень основної формули.

За місцем зосередження об'єктів дактилоскопічний облік поділяється на центральний, обласний та місцевий. Облік об'єктів першої категорії (люди) здійснює Головне інформаційне бюро МВС України, його обласні та районні відділи. Облік об'єктів другої (сліди пальців рук) — Державний експертно-криміналістичний центр МВС України та експертно-криміналістичні підрозділи обласного, міського (районного) рівня.