144 Частина і. Логічне (синхронічне) мовознавство

Рис. 18. Основні закономірності синтактики

Назва закономірності	Тип законо­мірності	Суттєва характеристика
[R32]101Основний закон Есту - Зіпфа у тексті (І правило Зіпфа) (1916,1932) [RЗЗ]102 II правило Зіпфа [R34] III правило Зіпфа [R35]104 Залежність Зіпфа - Гердана [R36]110-111Залежності Зіпфа в слово­творі [R37]112 Закономірність Бумера в пау­зах вагання	Розподіл Зіпфа	fr = const. Частота слова обернено пропорційна його ран­гу - номеру в частотному вокабулярі до тексту (рис. 19) Чим слово частотніше, тим воно коротше (1898; рис. 19) Чим слово частотніше, тим воно багатозначніше (рис. 19) Чим слово частотніше, тим воно сполучуваніше При рівномірно прибувному n кількість n-членних слово­твірних гнізд у словнику спадає (рис. 20). У спонтанному мовленні найбільше і найдовших пауз між реченнями, потім між групою підмета і групою присудка
[R38]115 Розподіл речень за довжиною у словах	Розподіл Гаусса	Розподіл речень за довжиною у словах відповідає кривій Гаусса або Пірсона (рис. 13, 21)
[R39]118 Залежність Ґрінвуда - Юла	ДП	Якщо певне слово зустрілося в тексті, то ймовірність його поновної близької появи зростає, цит. за [Андрющенко, 11]
[R40]125 Константа Голованя - Старин-ця	Константа	Семантична глибина словника: будь-які два слова слов­ника можна поєднати в осмислений ланцюжок не більше ніж за 6 кроків [Лук; Караулов]
[R41] 130 IV правило Зіпфа [R42]131 Розподіл ойконімів певного ареалу за продуктивністю основ	Розподіл Зіпфа	Чим слово частотніше, тим воно давніше (рис. 19) На певній історично визначеній території розподіл ойконімів за топоосновами відповідає залежності Зіпфа (рис. 22-23)
[R43]142 Перформацфйні константи частин мови у тексті	Константа	Лексичні класи за ознакою частин мови поділяються на дві групи: жменька службових часто вживані в тексті, численні повнозначні - рідко вживані (рис. 24).

Обернену статистичну залежність між рангом г слова х - r(х) у певному тексті та його частотою в тому ж тексті f(х) відкрили на початку XX ст. Ж.Б. Есту і Е. Кондон:

f(х) · r(х) = const,

або log f(х) = С log (х)

Виявлену формулу вдосконалив Дж. Зіпф, американський лінгвіст і соціолог (1902-1950). Він працював у Гарвардському університеті (1926-1936: лектор німецької мови; 1936-1939: доцент; від 1939 ви­кладач). Дж. Зіпф створив сучасну лексичну статистику. У своїх до­слідженнях він виходив з принципу економи зусиль.

Головні праці Дж. Зіпфа: Selected Studies of the Principle of

Relative Frequency in language. - Cambridge, 1932; Тhе

Psychobiology of Language. An Introduction to Dynamic Philology. -

Boston, 1935; Human Behavior and the Principle of Least Effort. -

Cambridge, 1943. Зіпф запровадив до формули Есту - Кондона

додаткову сталу у, яку слід розраховувати для кожного досліджу-

Дж.К. Зіпф ваного тексту: rf^y = const. Як усякі моделі, особливо статистичні,

закон Есту - Зіпфа є лише наближенням до дійсності і не може

буквально відображати становище в першому-ліпшому тексті. Модифікації цих формул

краще відповідають емпіричним даним, проте ускладнені запровадженням до них додат-

кових змінних величин [EJO, 459, 692].

РОЗДІЛ 5. СИНТАКТИКА: ТЕОРІЯ СИНТАГМ І ПАРАДИГМ 145

Сутність основних закономірностей синтактики відображено в таблиці на рис. 18.

[R32]¹⁰¹ Основний закон Есту - Зіпфа (1916, 1932) у тексті (І правило Зіпфа). Основ­ний закон Есту - Зіпфа формулюється так: "Добуток частоти слова на його ранг є величина стала". Іншими словами, незалежно від волі мовців у тексті існує обернена залежність між частотою вживання слова та його номером у списку слів даного тексту, упорядкованому за спадною частотністю. Звідси важливий наслідок Ч. Пірса: у даному тексті вжито стільки різ­них слів, скільки разів вжито найчастотніше слово (див. рис. 11). Про цю достережену зако­номірність повідомив стенограф французького парламенту Ж.-Б. Есту (1916) у своїй публі­кації для Стенографічного інституту в Парижі [Herdan, 275]: Estoup J.-В. Les gammes stenographiques. 4^е ed. - Paris, 1916 [Хайтун, 342]. Детально дослідив і описав цю залежність Дж. Зіпф(1932).

[RЗЗ]¹⁰² Залежність Кедінґа (1898) - Зіпфа - Флеша (II правило Зіпфа). Найдавніший статистичний словник мовлення був задуманий і одноосібно здійснений в Німеччині Ф. Кедін-ґом ще 1898 р., причому відразу на величезному обсязі тексту в 11 млн слів (!), який в 10-20 разів перевищує прийняті тепер обсяги статистично обстежуваних для цього текстів. Словник Кедінґа охоплював тексти з 290 джерел від художньої літератури до записів парламентських дебатів [Николова, 15]. Найбільш відомим із спостережень Кедінґа є те, що половина слів у цьому величезному тексті виявилися односкладовими (навіть для німецької!), а з нарощенням числа складів у слові частка таких слів у тексті закономірно меншала (див. графік на рис. 19). Слід гадати, що Дж. Зіпф, лектор німецької мови в Гарвардському університеті, був знайомий з цим словником. До 1930 р. вже з'явилися частотні словники англійської мови Елдриджа (1911), іспанської - Кенінґстона (1920), чотирьох європейських мов - Ітон (1934), а згодом й ін.

З двох множин дієслів "бути, любити, могти" і "транспортувати, вулканізувати, дезінформувати" перша з очевидністю частотніша; водночас усі її слова коротші від слів другої множини. Впритул до відкриття цієї залежності на матеріалі прийменників підійш­ли В. Чистяков і Б. Крамаренко ще 1929 р. [Чистяков, Крамаренко, 54-59], але через орі­єнтацію передусім на семантику слів так і не помітили її.

[R34]¹⁰³ Залежність Зіпфа - Юла (III правило Зіпфа). З тих самих двох множин діє­слів члени першої з очевидністю багатозначніші: досить пересвідчитися, скільки місця