60. Матеріальні та процесуальні норми інституту представництва.

Під процесуальним представництвом розуміють правовідносини, на підставі яких одна особа — представник виконує у суді процесуальні дії від імені і в інтересах іншої особи.

При процесуальному представництві представник захищає інтереси особи, яку він представляє, тільки в господарському суді, допомагаючи останньому в здійсненні правосуддя.

Значення представництва в господарському процесі визначається метою надання допомоги, зокрема правової, сторонам, третім особам, заявнику, заінтересованій особі. Процесуальний представник також може посприяти суду у визначенні дійсних обставин справи, повному та всебічному розгляду та вирішенню справи і, відповідно, у здійсненні правосуддя в господарських справах в цілому.

Аналізуючи питання процесуального представництва, слід враховувати таке: правовідносини, що складаються між представником та особою, яку представляють, представником та судом, у господарському процесі мають різний галузевий характер. В першому випадку правовідносини складаються з приводу визначення і оформлення повноважень представника. Вони носять матеріально-правовий характер, оскільки, як правило, ґрунтуються на угоді та регулюються нормами цивільного, трудового, корпоративного та інших галузей приватного права. Правовідносини між представником та судом складаються, як правило, з приводу розгляду та вирішення конкретної господарської справи та регулюються нормами господарського процесуального права (процесуальні норми).

60. Інститут запобіжних заходів у господарському процесуальному праві.

Запобіжні заходи - це термінові тимчасові заходи, які застосовуються господарським судом до моменту пред'явлення позову та спрямовані на забезпечення майнових інтересів заявника в тому випадку, якщо є достатньо підстав вважати, що їх незастосування може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Запобіжні заходи вживаються господарським судом за заявою особи, яка має підстави побоюватися, що подання необхідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, а також підстави вважати, що її права порушено або існує реальна загроза їх порушення.

Якщо заявник, обґрунтовуючи необхідність вжиття запобіжних заходів, посилається на наявність загрози завдання йому шкоди, він має навести докази про вчинення контрагентом дій, спрямованих на завдання шкоди, або наявність реальної загрози завдання шкоди, в тому числі зазначити характер завданої шкоди та її фактичний розмір.

Слід зазначити, що запобіжних заходів може бути вжито лише у випадку, якщо сам спір належить до компетенції господарського суду.

Ст. 43-2 ГПК встановлено три види запобіжних заходів, а саме: витребування доказів; огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб. Перелік запобіжних засобів, які може використовувати суд є вичерпним і розширенню не підлягає.

Витребування доказів та огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав, провадяться з метою фіксування доказів правопорушення.

Накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб, призначене забезпечити відновлення порушеного права під час виконання рішення суду. Накладення арешту на грошові кошти як запобіжний захід не допускається.

Отже, після подання заяви господарський суд розглядає її не пізніше двох днів з моменту подання. Крім того, про такий розгляд повідомляються всі заінтересовані особи, хоча їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду Заяви по суті.

У разі невідповідності заяви про вжиття запобіжних заходів установленим вимогам до форми та змісту або ненадання належним чином оформленого документа про сплату державного мита, господарський суд виносить ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для виправлення недоліків.

Господарський суд може зобов'язати заявника забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоби запобігти зловживанню запобіжними заходами, яка вноситься на депозит господарського суду.

Мета застосування застави полягає в тому, що у випадку набрання законної сили рішенням господарського суду щодо відмови у задоволенні позову особа, щодо якої вжито запобіжних заходів, має право на відшкодування шкоди, завданої вжиттям цих заходів.

За результатами розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів господарський суд, окрім загально встановлених реквізитів, має зазначити обрані запобіжні заходи, підстави для їх обрання, порядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо таку призначено.

Заявник повинен подати позовну заяву протягом п’яти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Позовна заява має бути подана до господарського суду з дотриманням вимог територіальної підсудності справ господарським судам. Разом із позовом заявник має подати до господарського суду копію ухвали про прийняття позовної заяви до провадження.

За умови пред'явлення позову вжиті господарським судом запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.