2.2. Національне законодавство

1. Національне законодавство кожної окремої держави залиша­ється головним джерелом міжнародного приватного права перш за все тому, що воно генетичне пов'язано з тією чи Іншою стороною фактично існуючих відносин, які потребують правового врегулю­вання. Втім, є ще один аргумент, який випливає з наведених Л. А. Лунцем рішень Постійної палати міжнародного правосуддя в Гаазі у справах про сербські та бразильські займи 1929 р.⁴. Згідно з цими рішеннями, будь-який договір, що не є договором між дер­жавами, має своєю підставою певний національний закон. На пи­тання про те, яким саме є цей закон, відповідає та галузь права, яку тепер частіш за все називають міжнародним приватним правом. Правила цього права можуть бути спільними для декількох держав або навіть бути встановленими міжнародною угодою чи звичаями і у цьому випадку вони мають характер норм справжнього міжна­родного права, яке регулює відносини між державами. Проте у всіх інших випадках слід мати на увазі, що ці правила (тобто пра-

' Див.: Кисіїь В. І. Цчт. праця. С. 188.

Див.: Международное частное право: Учебник / Под ред. /". К. Дмитрие­вой.^-С. 11.

' Див., наприклад" Международное частное право: Краткий курс.-- Г. 10 30. ⁴ Дин.: Луни Л. А. Цнт. праця.- С. 64-70.

40

вила міжнародного приватного права,- В. Ч.) входять до складу внутрішнього права.

Зауважимо: наведені Л. А. Лунцем рішення цікаві у двох відно­шеннях. По-перше, вони є певним доказом правильності зробленого раніше висновку, за яким міжнародний договір (та звичай) можуть містити правила МПрП і у такому випадку вони мають характер «норм справжнього міжнародного права», а отже, їх слід розглядати саме як джерела МПрП. Але, по-друге, на думку Постійної палати міжнародного правосуддя, у всіх інших випадках правила МПрП входять до складу внутрішнього права, а це ставить питання про те, яким саме є обсяг цих правил чи яким він повинен бути.

2. Беззаперечним висновком, який, до речі, повністю відповідає меті та об'єкту правового регулювання даної галузі права, с той, за яким всі колізійні норми, що містяться у відповідному національ­ному законодавстві, входять до тієї Його частини, що становить відповідне джерело МПрП, Питання ж про тс, чи входять до скла­ду цього джерела матеріально-правові норми, і якщо так - то якою мірою, залишається у доктрині спірним і до кінця не вирішеним. В. І. Кисіль зауважує, що його вирішення викликає цілий спектр думок; від досить нечіткої тези С. Б. Крилова про те, що зміст МПрП ширший від змісту права колізійного, до радикальних су­джень М. М. Богуславського про те, що до сфери МПрП необхідно включити всі норми, які регламентують приватноправові відносини з іноземним елементом, і більш обережних суджень В. П. Звєкова: до МПрП входять лише ті матеріально-нравові норми, котрі регу­люють такі відносини¹.

Оскільки майже будь-яка норма національного матеріального права може бути застосовною, згідно з відповідним колізійним приписом, до відносин, ускладених Іноземним елементом, вклю­чення всіх норм національного цивільного права до МПрП розми­ває межу, що відокремлює ці дві принципово різні сфери правово­го регулювання, фактично роблячи одну з них зайвою. Причому, на думку деяких авторів, у такому випадку втрачено буде саме га­лузь цивільного права". Тому слід погодитися з тими авторами, які вважають, що до МПрП входять не всі такі норми, а лише частина матеріально-правових норм відповідного законодавства. А за від­сутності належного визначення такої частини, нічого іншого не

Лив : Кисі-Іь В. ! Цит. праця.- С. 222. " Див.- Корчіїго Е. В.. Катков J. Б. Цит. праця - С. 84.

4]

запишається, як погодитися з твердженням, за яким - це норми, що призначені здебільшого для регулювання відносин, найбільш зна­чущих у загальнодержавному плані, де з тих чи інших причин за­стосування іноземного права не відповідає національним інтере­сам¹. Яскравим прикладом таких норм є положення про режим іноземних інвестицій у приймаючих державах, згідно з якими до зазначених інвестицій завжди застосовуються матеріально-правові

норми дсржав-імпортерів.

3. Де у національних законах містяться зазначені норми МПрП? Взагалі у правових системах світу існує три системи розташування

цих норм:

• у цивільних кодексах держав;

• у спеціальних законах про міжнародне приватне право;

• в окремих законах або інших нормативно-правових актах. Першою системою розташування норм МПрП є вміщення їх у

цивільні кодекси держав як певною мірою автономну частину цих кодексів. Приміром, можна послатися на ВводниЙ закон 1896 р. до Германського цивільного уложення. Ця кодифікація норм МПрП після перегляду, відповідно до Закону про нове регулювання в галузі міжнародного приватного права (1996), залишається чинною і в су­часній ФРН². Своєрідною формою кодифікації норм МПрП є широ­ковідомий Кодекс Бустаманте (1928), який діє у незмінному вигляді більш ніж 70 років у п'ятнадцяти країнах Латинської Америки.

З розвитком кодифікаційних процесів законодавці багатьох держав пішли шляхом створення спеціхіьних національних зако­нів про МПрП. В основу цих законів, як зазначається у вітчизняній літературі, покладено пандектну систему, відповідно до якої їх тексти складаються із загальної частини, де викладено основні по­ложення про МПрП (умови дії колізійних норм, застосування іно­земного права тощо), і особливої частини, яка містить конкретні колізійні приписи. Деякі з цих законів містять окремий розділ, що встановлює певні положення, які стосуються сфери міжнародного цивільного процесу. Серед останніх найкращих законів про МПрП привертають увагу Швейцарський Федеральний Закон 1987 р. та Венесуельський Закон 1998 р.

¹ Див.: Сильченко Н. В.. То.іочко О. Н. Теоретические проблемы учения о нор­мах международного частного права // Гос-во и право.- 2000. - № 1.- С. 36.

" Дин.: Международное частное право-. Иностранное ta ко но дате льет по.- М.: Статут. 2000.- С. 270-286.

42

Що стосується третього різновиду розташування норм МПрП. то він використовується або як самостійний (коли у державі від­сутня одна з попередніх форм кодифікацій МПрП), або як додат­ковий до однієї із зазначених типів кодифікації. Причому, він сам має два підвиди. В одних випадках - це положення окремих зако­нів, якими можуть бути навіть конституції держав (там, де вони Існують). У другому - положення інших нормативно-правових ак­тів, в яких у той чи інший засіб вирішені питання, що мають від­ношення до сфери МПрП. В Україні це, наприклад, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвер­джене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 6 вересня 200! p., або Положення про порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладення контрактів на користування надрами, затверджене по­становою Кабінету Міністрів від 8 червня 1998 р.

До речі, оскільки окремих законів та інших нормативно-правових актів, що стосується МПрП, у державах існує велика кількість, пови­нна бути зрозумілою ще одна складність, яка виникає у процесі пра­вового регулювання відносин, що становлять об'єкт даної галузі пра­ва,- необхідність ретельного вивчення значної кількості національ­них норм правового регулювання відповідних відносин.