4.3. Показники (чинники) родючості ґрунтів.

Показники родючості ґрунту умовно поділяють на біологічні, агрохімічні, агрофізичні та меліоративні.

До біологічних показників належать вміст і якісний склад органічної речовини в ґрунті, біологічна активність ґрунту та самоочищення від шкідливих організмів.

До агрохімічних показників родючості відносять вміст елементів живлення доступних для рослин, ємність вбирання, сума вбирних основ, реакція ґрунтового розчину.

Безумовно, ступінь родючості ґрунту прямо залежить від вмісту поживних речовин. Високий загальний їхній вміст свідчить про потенційну родючість, яка визначає рівень урожайності культурних рослин. Зі збільшенням ємності вбирання зростає буферність ґрунтового середовища.

До агрофізичних показників відносять гранулометричний склад, структуру, щільність будови, шпаруватість ґрунту. Вони визначають водно-повітряний режим ґрунту і технологічні властивості ґрунту.

Рівень потенційної родючості грунту визначають:

• вміст гумусу і його якість, які впливають на запаси нітрогену й інших поживних речовин, вбирну здатність і буферність ґрунту, структурний стан і агрофізичні характеристики;

• вміст поживних речовин (нітроген, фосфор, калій та інші макро- й мікроелементи), які визначають поживний режим ґрунту;

• гранулометричний склад, який впливає на загальний хімічний і мінералогічний склад, вбирну здатність і буферність ґрунту, структурність, агрофізичні характеристики, водно-повітряний і тепловий режими ґрунту, інтенсивність і співвідношення процесів трансформації і мінералізації органічної речовини;

• склад обмінно-вбирних катіонів, які впливають на стан ґрунтових колоїдів, агрофізичні властивості, реакцію ґрунтового середовища, буферність ґрунту;

• мікробіологічна і ферментативна активність, яка впливає на процеси трансформації органічної речовини, поживного режиму;

• реакція ґрунтового розчину, солевий склад;

• структурність кореневмісного шару ґрунту і будова ґрунтового профілю, який впливає на водно-повітряний режим та агрофізичні властивості ґрунту.

Рівень ефективної родючості ґрунту, яка встановлюється за урожайністю сільськогосподарських культур, залежить не лише від властивостей ґрунту. Велике значення мають також погодні і кліматичні умови, біологічні особливості рослин і вплив людини. До показників, які характеризують ефективну родючість ґрунту, належать:

• ґрунт (поживний, водний, повітряний, тепловий режими, вміст фізіологічно активних речовин, реакція ґрунтового розчину, наявність токсичних речовин);

• погодно-кліматичні умови: сонячна радіація, кількість і розподіл атмосферних опадів, сума активних температур, тривалість вегетаційного періоду, вміст СО2 у повітрі;

• рослини (сорт, репродукція, якість насіння);

• фітосанітарні умови: забур'яненість, хвороби і шкідники культурних рослин;

• антропогенний вплив: механічний обробіток грунту, агротехніка, сівозміни, внесення добрив, застосування пестицидів і регуляторів росту, хімічна, протиерозійна меліорації, гідромеліорація.

Родючість грунту насамперед визначається вмістом і якістю гумусу. Гумус із найкращим співвідношенням гумінових і фульвокислот найбільшою кількістю утворюється в умовах тривалого періоду біологічної активності (коли температура повітря сягає понад 10° С, є достатній запас у ґрунті доступної для рослин вологи). Найбільше ці умови відповідають чорноземним районам. Збільшити родючість можна внесенням добрив. Проте в оптимальні за зволоженням роки навіть на неудобрених чорноземах можна отримати 40-50 ц/га зерна високої якості. Існує також гіпотеза, що не природа гумусу, а швидше кількість і мікробіоценоз - сукупність мікроорганізмів, яка створюється завдяки гумусу - причина родючості грунту. І в цьому, можливо, основна роль гумусу у створенні ґрунтової родючості.

Гумус є резервом для збільшення родючості ґрунту, ефективності їхнього використання. Тільки підвищення родючості дасть змогу збільшити валове збирання рослинної продукції. Створення високогумусних, буферних до несприятливих впливів ґрунтів - одне із основних наукових і практичних завдань.

Рослини відповідно до родючості ґрунту поділяють на еутотрофи, мезотрофи, оліготрофи.

Еутотрофи - види, що найліпше ростуть на родючих ґрунтах. Більшість культурних рослин - еутотрофи: пшениця, цукровий буряк, кавун, просо, кукурудза, люцерна.

Мезотрофи - мало вимогливі до родючості грунтів: квасениця, конюшина, еспарцет, тимофіївка, вівсяниця, буркун, горох, боби.

Оліготрофи - невимогливі до родючості ґрунтів: біловус стиснутий, вика, люпин, журавлина.