3. Практична діяльність підприємства по отриманню банківського кредиту. Етапи процесу кредитування
Видача банками кредитів суб'єктам підприємницької діяльності здійснюється при дотриманні таких принципів:
забезпеченості;
повернення;
терміновості;
платності;
цільового використання.
Принцип забезпеченості кредиту означає, що позичальник на взяту суму кредиту подає банку під заставу вартість майна, яке в нього є, матеріальних цінностей, цінних паперів тощо. Основна мета цього забезпечення — захистити економіку банку від можливих збитків у випадку неповернення позичальником взятої позики через неплатоспроможність. Забезпечення є надійною гарантією повернення кредиту. Вартість майна, матеріальних цінностей тощо, закладених для забезпечення кредиту, повинна перевищувати на 25—30% суму кредиту, що видається.
Повернення кредиту означає, що одержані господарюючим суб’єктом позичені кошти повинні бути повернені банку в строк, визначений у кредитному договорі.
Принцип терміновості кредиту полягає у тому, що позики підприємству видаються на чітко визначений термін, передбачений у договорі, по закінченні якого вони повинні бути повернені.
Платність кредиту полягає в тому, що позики установи банків видають господарюючим суб’єктам за визначену оплату, яка називається відсотком. Розмір оплати за кредит і порядок сплати встановлюється банком залежно від ступеня кредитного ризику, поданого забезпечення, рівня облікової ставки НБУ, рівня оплати за кредитні ресурси, рівня інфляції та інших чинників. Встановлений розмір оплати (відсоток) за кредит фіксується в кредитному договорі.
Цільовий характер використання кредиту передбачає вкладення позикових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. У випадку використання підприємством одержаної позики не за цільовим призначенням, банк призупиняє кредитування цього підприємства та вживає заходів щодо дострокового стягнення виданої позики.
Кредитні взаємини між банком і суб’єктом господарської діяльності регулюються кредитним договорм, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі після надання згоди на видачу позики позичальнику.
Процедуру отримання кредиту представлено на рисунку 7.2.
4. Небанківське кредитування підприємств
В умовах наявності інфляційних процесів в Україні, високих процентних ставок за користування кредитом, обмеженості коштів, які можуть бути відвернені з обороту для покриття кредитних сум особливе значення придбаває небанківське кредитування.
У процесі виробництва і реалізації часто не вистачає фінансових ресурсів для здійснення своєчасних розрахунків з постачальниками, виникає потреба у відстрочці платежу або комерційному кредиті. Комерційний кредит це угода між продавцем і покупцем, сприяюча прискоренню процесу реалізації і на основі цього отриманню закладеного в продукцію прибутку. Погашення комерційного кредиту може бути проведене підприємством за рахунок: оплати векселя, передачі векселя іншій юридичній особі, переоформлення комерційного кредиту на банківський.
Рисунок 7.2 – Порядок оформлення кредитної угоди.
Серед особливостей комерційного кредиту треба відмітити наступні:
надається тільки в товарній формі;
в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, що зв’язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг.
Позитивною характеристикою комерційного кредиту служать такі чинники:
оперативність надання коштів в товарній формі;
легкість оформлення кредитної угоди;
сприяння розвитку кредитного ринку;
надання підприємствам можливості маневрувати оборотними коштами.
До недоліків комерційного кредиту відносять:
обмеження у часі і розмірах;
можливість впливу банків, які дисконтують векселі;
високий рівень ризику для кредитора.
Комерційний кредит може бути наданий з фіксованим терміном погашення, з погашенням після фактичної реалізації позичальником, отриманих товарів, шляхом кредитування по відкритому рахунку. Саме останньому вигляду треба приділити увагу, оскільки він має в сучасних умовах тенденцію до розповсюдження і замінює таким чином вексельний кредит. Суть його в тому, що він надається покупцям продавцем через запис вартості проданих в кредит товарів. Маючи відритий рахунок підприємство закуповує товар без попередніх кредитних угод, на його замовлення товар негайно відвантажується, а оплата здійснюється у встановлені терміни згідно рахунка-фактури (після його отримання). Серед позитивів такої форми кредитування можна виділити: технічне спрощення оформлення в порівнянні з вексельною формою.
До комерційного кредиту можуть бути віднесені також торгові знижки з купованої вартості товару в певний період (знижки сконто), сезонний кредит (застосовується підприємствами з метою створення необхідних запасів в період проведення сезонного розпродажу), консигнація (застосовується при реалізації нових товарів, попит на які не визначений і оплата здійснюється тільки після реалізації, а у разі відсутності попиту товар повертається виробнику, продавцеві).
За економічної кризи більшість підприємств України неспроможна власними коштами здійснювати технічне оновлення виробництва. Відтак виникає об’єктивна необхідність розвитку лізингового бізнесу, що уможливлює залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств, особливо у сфері малого та середнього бізнесу.
В економічному значенні лізинг виступає виглядом кредиту: лізингодавач надає користувачеві - лізингоотримувачу майно і отримує від цього прибуток у вигляді лізингової маржі, при цьому присутні умови терміновості, поворотності, матеріального забезпечення, платності. Тому лізинг можна назвати кредитом в товарній формі. Об’єктом лізингу є будь-яке майно, відносно якого немає обмежень по передачі в лізинг (не передаються в лізинг об'єкти держмайна, земельні дільниці і інші природні явища).
Звичайно учасниками лізингового кредитування є три сторони: лізингодавець (суб’єкт підприємницької діяльності, в тому числі банківська організація, лізингова компанія, державні і місцеві органи), лізингоотримувач (юридичні і фізичні особи), постачальник лізингового майна (суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє обладнання, машини або передає власне майно - об'єкт лізингу - виробники обладнання, оптово-збутові організації, торгові фірми, власники майна).
Для укладення лізингової угоди лізингоотримувач подає в банк або лізингову компанію заяву, економічне обґрунтування лізингової угоди (бізнес-план), копії засновницьких документів, баланс за останній рік. Лізингодавець оцінює платоспроможність підприємства і у разі позитивного висновку про платоспроможність і ефективність цієї лізингової угоди направляє постачальнику заяву вбрання на придбання (виготовлення) об'єкта лізингу.