40.Інтелект,почуття,пам»ять і воля як здатності людини.

Виділяють3 сефри психічного: А)пізнвальна;Б) емоційнв; В) Вольова

1.Пізнавальна сфера.

Інтелект (від лат. –сприйняття, поповнення) – система пізнавальних здібностей індивіда, яка виявляється в:

- здатності швидко і легко набувати нові знання і вміння,

- долати несподівані перешкоди,

- знаходити вихід із нестандартних ситуацій,

- глибоко розуміти те, що відбувається навколо,

- в умінні адаптуватися до складного та мінливого середовища. Найчастіше інтелект визначають за рівнем розвитку, що розглядається в єдності з іншими пізнавальними процесами– сприйманням, пам’яттю, уяв о ю тощо. Розуміння інтелекту як загальної розумової здібності використовують як узагальнення поведінкових характеристик, пов’язаних з успішною адаптацією до нових життєвих завдань.

2.Емоційна і вольов сфери.

Емоція(почуття) і воля.

А.Емоції – психічні стани і процеси, в яких відображаєтьсябезпосереднє, ситуативне переживання життєвих явищ, зумовлене їх відношення до потребсуб’єкта

У процесі еволюції емоції виникли як засіб, що дає змогу живим організмам визначити

біологічну значущість зовнішніх впливів і внутрішніх станів.

-Емоції – відображення ситуаційного ставлення людини до певних об»єктів.

-Почуття – стійке й узагальнене ставлення до об»єктів.

Класифікація почуттів

-Моральні почуття– втілюється ставлення людини до людини та суспільства . (Моральні почуття: любов, співпереживання, гуманність, відданість, чесність, безкорисливість, альтруїзм, патріотизм. Аморальні почуття: жадібність, егоїзм, жорстокість, самолюбство.

-Інтелектуальтні почутя –подив,цікавість ,допитливість, сумнів–засвідчують

взаємопрникнення інтелектуальної та афектиктивної сфери.

-Естетичні почуття- пізнання спеціифічнох якості предмета –краси.

-Світоглядні почуття – найбільшу узагальнені почуття, які відображають ставлення людини до світу, інших людей,

Емоційна сфера виконує таку регулюючу функцію(виконує ряд значущих функцій

для життєдіяльності людини):

а) оцінювальну - оцінювання інформації, яку накопичують психічні процеси. Завдяки їм здійснюється відображення суб»єктивного ставлення людини до: оточуючого світу; самої себе;

б) контролюючу - на основі виникаючої емоції людина отримує змогу швидко приймати орієнтовне рішення про значення нового сигналу та його можливих наслідків (корисних,шкідливих);

в) мотивуючу функцію - прагнення уникнути подій, які породжують негативні

емоції, або включатися в події, що призводять до позитивних переживань;

г) функцію оптимізації міжособистісної взаємодії між людьми та ін.;

Б. Регулюючу функцію також виконує воля. Воля- це активність особистості, це активність регуляції в умовах подолання

труднощів.

Регулюючі функції волі:

1)завдяки волі ми маємо вищі (довільні) форми інших психічних процесів (уваги,

процесів пам»яті та ін.), які властиві лише людині;

2) воля сприяє становленню людини, здатної до самовизначення та свободи;

3) воля робить діяльність людини цілеспрямованою та впорядкованою

3.Пам'ять є складною системою процесів, що здійснюють повний цикл перетворень

інформації суб'єктом: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування.

-Запам'ятовування–це процес пам'яті, який забезпечує приймання, відбір і фіксацію інформації завдяки утворенню й закріпленню тимчасових нервових зв'язків.

Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним. А) Мимовільне запам'ятовування має місце тоді, коли людина не ставить собі за мету щось закріплювати і в подальшому використовувати цю інформацію. Мимовільне запам'ятовування залежить і від зусиль, яких докладає індивід для досягнення своєї мети, від активної розумової роботи над текстом.

Б) Для повного засвоєння і відтворення знань, вмінь, навичок необхіднедовільне

запам'ятовування. Цей процес пов'язаний з визначенням субєктом цілі запам'ятати,

завчити і зберегти певний обсяг матеріалу для наступного відтворення у формі словесних звітів чи вмінь, навичок у діяльності.

-Збереження – це процес, що забезпечує утримання матеріалу в мозку впродовж

тривалого часу. Великою мірою він залежить від якості та глибини запам’ятовування, використання матеріалу пам’яті в своїй діяльності. Без використання матеріал пам’яті

поступово забувається

-Відтворення – процес актуалізації знань, умінь, навичок, засвоєних при

запам'ятовуванні. Здійснюється у вербальній і руховій формі; є показником міцності запам'ятовування і водночас наслідком цього процесу.

- Забування– це мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й

зменшення обсягу запам'ятовуваного, виникнення помилок у відтворенні і, нарешті, унеможливлює впізнання. Забування– це процес, протилежний запам'ятовуванню. Він унеможливлює актуалізацію засвоєної інформації. Однак забування є необхідним і закономірним процесом пам'яті, ланкою системи, що регулюється. Забування, як і інші процеси пам'яті, зумовлюється низкою об'єктивних і суб'єктивних чинників, серед яких провідну роль