- •Ответ 1 Філософія як галузь знань?
- •Ответ 2 Основні проблеми філософії?
- •Ответ3 Філософія в ст. Індії?
- •Вопрос 4 Конфуціанство та даосизм?
- •Вопрос 5 Мілетська філософська школа?
- •Вопрос 6 Діалектика Геракліта?
- •Вопрос7 Філософія піфагорійців?
- •Ответ 8 Матеріалізм і атомізм Левкіпа і Демокрита?
- •Ответ 9 Філософія софістів?
- •Ответ 10 Філософська система Сократа?
- •Ответ 11 Філософія Платона?
- •Ответ 12 Філософське вчення Аристотеля?
- •Ответ 13 Епікурізм?
- •Ответ14 Стоїцизм і скептицизм?
- •Ответ15 Неоплатонізм і занепад античної філософії?
- •Ответ 16 Загальна характеристика античної філософії?
- •Ответ 17 Арабомовна філософія середньовіччя
- •Ответ 18Середньовічна християнська філософія?
- •Ответ 19 Загальна характеристика філософії доби Реннесансу?
- •Ответ 20 Погляди на людину доби відродження?
- •Ответ 21 ф. Бекон і ставлення емпіризму?
- •Ответ 22 р.Декард і ставлення раціоналізму?
- •Ответ 23 Англіське просвітництво 17-18ст.?
- •Ответ 24Францу просвітництво 18 ст. Енциклопедисти?
- •Ответ 25Німецька класична філософія. Її основні риси?
- •Ответ26 Філософсько концепція і. Канта?
- •Ответ27 Філософська система г.Гегеля?
- •Ответ28Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха?
- •Ответ 29 Маркситська філософія 19-20ст.
- •Ответ30 Позивітизм та неопозитивізм?
- •Ответ32 Філософія а. Бергсона та о. Шпенглера?
- •Ответ34 Релігійна філософія хх ст.. Неотонізм?
- •Ответ35 Герменевтика як напрям в філософії хх ст.?
- •Ответ36 екзистенціалізм хх ст.?
- •Ответ37Структуалізм?
- •Ответ 38 Філософія г. Сковороди?
- •Ответ39 Проблема буття в філософії Отнологія?
- •Ответ40 Філософія світогляд. Історичні форми світогляду?
- •2. Історичні типи світогляду
- •Ответ41 Основні проблеми теорії пізнання. Поняття істини?
- •Ответ42 Діалектика. Основні закони діалектики?
- •Ответ43 Альтернативи діалектики. Метафізика Догматизм?
- •Ответ 44 Основне питання філософії. Матеріалізм і ідеалізм?
- •Ответ45 Поняття свідомості. Форми суспільної свідомості?
- •Ответ47 Поняття субекта і об’єкта
- •Ответ48 Матерія. Ознаки і форми матерії.
- •Ответ49 Рух,час і простір в філософії?
- •Ответ50 Принципи діалектики?
- •Ответ51 Категорія відображення?
- •[Править] Эволюция форм отражения
- •- Практическая философия Канта
- •Ответ52 Категорія якості і кількості? Качество и Количество
- •Ответ53 Категорія ідеї і ідеальності?
- •Ответ54 Категорія закону?
- •Ответ55 Гносеологія і майєхвтика?
- •Ответ56 Сенсуалізм і емперіка?
- •Ответ57 Раціоналізм і ірраціоналізм?
- •Ответ58 Практичне в філософії?
- •Ответ59 Проблема творчості в філософії? Проблема творчості в історії розвитку філософської думки
- •Ответ60 Суспільство в філософії?
Ответ 19 Загальна характеристика філософії доби Реннесансу?
Відродження або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності. За своєю основою Ренесанс антифеодальний[Джерело?], йому властивий гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщини античності, її «відродження» (звідси і походження терміну). Його провісниками виступили поет Данте, художник Джотто та інші. Але родоначальниками Відродження вважаються Франческо Петрарка (1304—1374), автор «Книги пісень» і Джованні Бокаччо (1313—1375), автор «Декамерону». В малярстві піонером була Флорентійська школа на чолі з Філліппо Брунеллескі (1377—1446), Донателло (1386—1466), Мазаччо (1401—бл.1428). Це період так званого «Раннього від родження».
Це епоха нових географічних відкриттів, розвитку науки, в архітектурі створення великої кількості світських будівель, у живописі відображення всього багатства дійсності новими художніми засобами, зображення людського тіла, у тому числі й оголеного. Видатними представниками цього періоду були Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Джорджоне, Тіціан (Італія), Х. Рембрандт (Нідерланди, Фландрія) та багато інших. Найповніше і найпослідовніше еволюція Відродження проходила в Італії. Відродження — це могутній культурний рух у межах XIV — початку XVII ст., в ході якого відбулося подолання духовної диктатури і деспотії церкви, виникла нова культура, звернена до земних справ, прагнення людей до щасливого життя, а також нова система національних літератур, нова філософія і наука; небувалого розквіту досягло у ту пору мистецтво. Характерними ознаками культури Ренесансу були такі:
Світський, нецерковний характер культури Відродження, що було наслідком секуляризації (звільнення) суспільного життя загалом.
Відродження інтересу до античної культурної спадщини, яка була майже повністю забута у середні віки.
Створення людської естетично-художньої спрямованості культури на противагу релігійній домінанті у культурі середніх віків.
Повернення у власне філософських дослідженнях до античної філософії і пов'язана з цим антисхоластична спрямованість філософських вчень Відродження.
Широке використання теорії «подвійної істини» для обґрунтування права науки і розуму на незалежне від релігії і церкви існування.
Переміщення людини, як основної цінності, у центр світу і в центр філософії, літератури, мистецтва та науки.
Ответ 20 Погляди на людину доби відродження?
XV-XVI ст. в історії філософської думки прийнято називати епохою Відродження, Ренесансу (від фр. renaissance — відродження). Цей термін вживається на означення періоду відродження античної культури під впливом суттєвих перемін в соціально-економічному та духовному житті Західної Європи.
Філософія Відродження ставила і прагнула вирішити важливі філософські проблеми. В цілому філософське мислення цього періоду прийнято називати антропоцентричним, в центрі уваги якого була людина, тоді як античність зосереджувала увагу на природно-космічному житті, а в середні віки в основу брався Бог та пов'язана з ним ідея спасіння. Звідси — характерна риса світогляду епохи Відродження: орієнтація на мистецтво. Формується нова самосвідомість людини, її активна життєва позиція, з'являється відчуття особистої сили та таланту. Ідеаіом людини епохи Відродження є її різнобічна діяльність. Виникає тип культурного, гуманістичного індивідуалізму, який орієнтується не на практичну економічну діяльність (буржуазний індивідуалізм), а на культуру. Визначний мислитель епохи Відродження Піко делла Мірандола (1463—1494) саме так розумів людину.
Отже, Бог дав людині свободу волі, вона сама має вирішити свою долю, визначити своє місце у світі. Людина не просто природна істота, вона творець самої себе і цим відрізняється від решти природних істот. Людина стає хазяїном природи внаслідок усвідомлення себе творцем власного житгя та волі.
Філософія Відродження переглядає також середньовічне ставлення до природи. Вона заперечує тлумачення останньої як начала несамостійного. Але в той же час це не означає повернення до космоцентризму античного мислення, природа трактується пантеїстичне (грецьке "пантеізм" означає "всебожжя"). Бог зливається з природою, неначебто розчиняється в ній, внаслідок чого сама природа обожнюється. Діалектичні тенденції в філософії властиві, зокрема, Миколі Ку-занському( 1401 — 1464) (принцип збіжності протилежностей), Бернардіно Телезіо (1509—1588) (все в світі відбувається через боротьбу протилежностей), Дж.Бруно (збіжність протилежностей в максимумі й мінімумі). Але пантеїстичний характер філософії Відродження відбивався на її методології. Так, питання про рух та його джерела вирішувалося більшістю філософів Відродження стихійно-діалектично. Хоча вони переносили причину руху в саму матерію, але вважали, що вона є невід'ємним від матерії розумним началом. Це "архей" у Пара-цельса, "світова душа" у Дж.Бруно і Франческо Патриці (1529—1597). Гносеологія філософії Відродження об'єктивно була спрямована проти схоластики та релігійного догматизму. Вона висувала на перший план досвід, почуттєве сприйняття як найважливійший, перший крок у процесі пізнання. Мислителі Відродження піддають перегляду також середньовічні погляди на суспільство. Розвиток нових виробничих відносин, поява нового класу — буржуазії вимагали створення сильної єдиної національної держави, здатної подолати феодальний сепаратизм та економічну ізольованість. Робляться перші спроби теоретичного обгрунтування ідеї громадянського суспільства, незалежного від релігійно-теологічних настанов. В епоху Відродження з'являються перші ідеї утопічного соціалізму. Філософія, проридознавчі досягнення епохи Відродження відкривали шлях розвиткові філософії та науки Нового часу.