Тема № 3 Актуальні проблеми сучасної політичної науки в сша

1. Структура політологічних асоціацій та організацій в США

2. Основні напрямки наукових досліджень в ХХ ст.

1. Структурні організації:

1. Регіональні асоціації політичної науки (Асоціація політичних наук середнього Заходу; Національна столична асоціація політичних наук; Північно-Східна асоціація політичних наук);

2. Федеральні асоціації політичних наук (АПН Алабами, АПН Флориди і тп. );

3. Тематичні асоціації політичних наук:

1. Національна асоціація чорношкірих політологів (К.Гейт «Чорні обличчя в дзеркалі, афроамериканці та їх представництво в Конгресі США»; Дж. Кодсіфікас «Новий погляд на «чорну контеру»»);

2. Латино-американський форум з політичної науки;

3. Форум нової політичної науки;

4. Жіночий форум з політичної науки;

5. Форум гомосексуалістів та бісексуалів з політичної науки (С.Бурак «Гріх, секс і демократія: антигомосексуалістична «риторика» та християнські права») С.Бурак «Sin, Sex, and Democracy: Antigay Rhetoric and the Christian Right (S U N Y Series in Queer Politics and Cultures»;

2. Сучасні проблеми розвитку постіндустріального суспільства США

Р.Флоріда «Піднесення креативного класу. Перетворення сфери праці, відпочинку, спільноти і повсякденності», 2007 р

Дж. Коткін «NewYork Incorporation моделі міст» 2003 р.

Є. Ганіган «Креативність, культура, освіта та робоча сила»

Четвертинний сектор економіки – інформаційний сектор економіки. Який включає процес створення, обробки, збереження та розповсюдження інформації, а також забезпечення функціонування інформаційної структури.

Креативні індустрії – діяльність в основі, якої лежить індивідуальний творчий початок, навички або талант, і яка несе в собі потенціал створення додаткової вартості і робочих місць шляхом виробництва та експлуатації інтелектуальної власності.

Концептуальні засади розвитку постіндустріального суспільства:

1. Фундаментальні зміни в суспільстві, пов’язані зі зростанням ролі творчого потенціалу в усіх сферах діяльності із відповідальним розподілом людей на творчих професіоналів і тих хто працює по заданим алгоритмам.

2. Постіндустріальне суспільство визначається як таке, в якому домінує креативний клас.

3. Визначає роль в процесі модернізації американського суспільства та його економічного зростання відіграють креативні індустрії, які зосереджуються в найбільш привабливих з точки зору комфортності проживання в містах

4. В економічному плані відбувається перехід від конкуренції фірм за ринки збуту через конкуренцію фірм за кваліфіковану робочу силу до конкуренції міст за творчих професіоналів.

Соціально-політичні наслідки трансформації постіндустріального суспільства:

• Трансформація соціальної структури великих міст;

• Розвиток середнього класу;

• Трансформація системи цінностей;

• Поляризація та розкол суспільства;

• Загострення боротьби між демократичною та республіканською партією

Дослідження імміграції:

П. Бюкенен «На шляху загибелі», 2006 р

С. Хантінгтон «Переосмислюючи імміграцію чи є Мексика окремим випадком»

Основні ідеї:

1. Обґрунтування ідеї загибелі цивілізації;

2. Дезінтеграція культури;

3. Відсутність супротиву вторгнення;

4. Уповільнення або зникнення процесу зникнення іммігрантів, але перетворення імміграції на вторгнення;

5. Наявність кореляції між масовою імміграцією та зміною якісних характеристик американського суспільства;

6. Аналіз імміграції як чинника трансформації політичної системи США в цілому та американської двопартійної системи.

УРБАНІСТИКА – це міждисциплінарна галузь наукового знання, що займається комплексним аналізом проблем, пов’язаних із функціонуванням і розвитком міст.

С.Сассек «Глобальне місто: Нью-Йорк, Лондон, Токіо», «Територія, влада, права: від Середньовіччя до глобальної формації»

Дж. Фрідман «Панорама міст», «Масові розпади: есе з теорії планування»

Бустерізм – політика активної пропаганди міста в цілому або окремих муніципальних програм.

Постмодерне місто – місто, яке характеризується ознаками регіональності, постфордизмом, дуальністю, ак також є містом-симулятором.

Новий вокалізм – тенденція до створення і збільшення міських активів з метою включення міста до глобальної системи розподілу праці.

Теорія міських політичних режимів

Засновник – К. Стоун «Режимна політика: правління в «Атланті»» (1946-1988)

• Концепція міського політичного режиму

Кейт Доудінг «Осмислюючи міські режими»

Карен Мосбергер, Джеррі Стоккер «Еволюція теорії режиму: виклик концептуалізації»

• Дослідження коаліційного характеру владних відносин в міських спільнотах на основі складної взаємодії акторів, які представляють як публічну (державну) так і приватну сферу міського життя.

МІСЬКИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ (К. Стоун) – це коаліція акторів, які мають доступ до інституціональних ресурсів і здійснюють управління територіальною спільнотою.

• Ідеологія, ідейна коаліція

ТИПОЛОГІЯ МІСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ (Доудінг К.):

Критерій для типології:

• Орієнтація розвитку міста

1. Режим збереження статус-кво (режим, який підтримується політичними силами, які не висувають глобальних проектів міської перебудови; великий і середній бізнес, що існує в місті - домінує);

2. Режими росту та розвитку (режим за якого коаліції місцевої влади та груп інтересів орієнтований на швидкий економічний розвиток міста);

3. Федералістський режим (заснований на федеральних програмах міського розвитку, які допомагають знати напругу між міськими політиками та власниками землі за допомогою фінансування периферійних секторів);

4. Підприємницький режим (режим, заснований на владі сильного бізнесу, який придушує будь-який супротив стратегії росту);

5. Прогресивний режим середнього класу.

ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ МЕРЕЖ

М . Кастельс «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура», «Розквіт мережевого суспільства», «До соціології мережевого суспільства»

Представники:

Йохім Голаттер «Позаієрархіями та мережами: інституційна логіка та зміни»

Д. Марш, М. Смітт «Роздуми про політичні режими: у напрямку діалектичних підходів»

Хуг Кампстон «Політичні мережі та політичні зміни: тестування теорії політичних мереж»

Сновні положення теорії:

1. На противагу ідеї про домінуючу роль держави у виробленні політики, держава та її інститути розглядаються лише як одні з рівноправних акторів процесу прийняття політичних рішень.

2. На противагу ідеї про відносну незалежність держави в політиці; у теорії політичних мереж державні структури розглядаються як такі, що скріплені з іншими агентами політики та змушені вступати з ними у відносини обміну ресурсами.

3. На противагу ідеї державного управління як ієрархічно організованої системи, мережевий підхід, пропонує новий тип управління – керівництво, загальна характеристика якого знайшла своє відображення у формулі управління без уряду.

4. Включення морального виміру до державного управління та процесу прийняття політичних рішень.

5. Аналіз політики через призму зв’язків та взаємовідносин політичних, економічних та соціальних акторів (комунікація), а не інститутів як сукупності норм та правил.

6. Розгляд проблем ефективності державного управління не через призму цілей та засобів, а через призму цілей та процесів.

Політична мережа – це набір відносно стабільних, не ієрархічних та взаємозалежних відносин між різноманітними акторами, які мають стосовно політики спільні інтереси і які здійснюють обмін ресурсами для того, щоб їх реалізувати, визнаючи при цьому, що кооперація є найкращим способом для такої реалізації.

Характерні риси політичних мереж:

• Політична мережа є структурою управління публічними справами, яка зв’язує державу та громадянське суспільство;

• Політична мережа складається для укладання угод в процесі обміну ресурсами, якими володіють її актори;

• Наявність спільного кооперативного інтересу;

• Наявність горизонтальних, а не вертикальних зв’язків;

• Політична мережа є договірною структурою, що складається з набору контрактів, укладених на основі формальних і неформальних правил комунікації.

Концепція електронної демократії

1. Електронний уряд: колективні рішення , надання послуг он-лайн

2. Електронне адміністрування (менеджмент знання; )

3. Електронне управління: відносини між громадянами та офіц.. особами

4. Впровадження ЕД = комп’ютерні мережі як інтерфейс для прийняття політичних рішень

5. Демократія участі на основі інфотехніки відмінить представництво політ. Професіоналів, експертів та бюрократів

Представник – Хабермас

2 теоретичні напрямки:

• Пряма електронна демократія;

• Комуні тарна електронна демократія.

Характерні риси Інтернет-громади.

• Множинність лідерів

• Незал.членів

• Добровільні зв’язки

• Множинність рівнів взаємодії

• Наявність спільної мети

Корано, Фаєрстоун «»Вибри в кіберпросторі: нова ера американської політики»