30. Література та мистецтво України др. Пол. 17-18 ст.

Прокопович 1705 р. в історичній драмі «Володимир» оспівував введення християнства на Русі, трактував Київ як «другий Єрусалим»

.Ст.Яворський славився елегантними віршами українською, польською та латинською мовами.В Росії він написав «Камінь віри» – красномовний виступ проти протестантизму.З Київської академії виходили не лише священики,а й козацькі хорунжі, писарі, інша старшина. Вони найбільше цікавилися історією рідної землі й писали т.зв. козацькі літописи (Самійло Величко, Григорій Гребінка1762 р. Семен Дівович написав полемічну поему «Розмова Великоросії з Малоросією», в якій боронив право України на автономію. У тому ж струмені писали свої праці Григорій Полетика, Микола Ханенко, Яків Маркевич, Пилип Орлик. Григорій Сковорода (1722-1794).В укр живописі стиль бароко позначився насиченістю композицій, колористичною вишуканістю й декоративністю. Персонажі на іконах і портретах зображаються в дорогій одежі, типаж і аксесуари українізуються («Св. Параскева П'ятниця», 1701, майстра Пилипенка з с. Високого, розписи Рутковича в церкві Скваряви та Кондзелевича в Богородчанах). В портреті помітне прагнення до імпозантності пози, небуденного оточення (портрет воєначальника Григорія Гамалії в Київському музеї українського мистецтва). Риси піднесеності і декоративності яскраво виявилися у скульптурі ратуші в Бучачі, рельєфах дзвіниці Софійського собору в Києві. Риси бароко виступають також у розписах Троїцького собору Густинського монастиря (кінець 17 ст.) та пізніше Троїцької церкви Києво-Печерської лаври, виконаних під керівництвом А. Галика. Тут композиції сповнені динаміки й руху, а персонажі подані в природних позах, в золототканій і багато орнаментованій одежі.

31.Сковорода.

Григорій Сковорода (1722-1794). Син бідного козака, Сковорода(22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — укр. просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.Після 12-річного навчання у Києво-Могилянській академії багато подорожував країнами Заходу. Він опанував багато мов, знав філософські твори стародавніх і сучасних авторів. Викладав етику в Переяславському і Харківському колегіумах. Опісля розпочав життя мандрівного філософа. «Український Сократ», як його називали, пішки обходив Лівобережжя і Слобожанщину, вступав у філософські суперечки з різними людьми в різних ситуаціях. Передусім його цікавило те, як людина може пізнати саму себе і робити в житті те, чому вона природно відповідала, за всяку ціну забезпечувати особисту незалежність і уникати багатства і слави.Сковорода викривав старшину і духовенство за гноблення ними селян. Він писав поезії, підручники з поетики й етики, філософські трактати. Жив у згоді з власним вченням, користувався великою популярністю серед простого люду, багато його афоризмів увійшло до народних пісень і дум. Кажуть, що Сковорода написав таку автоепітафію: «Світ ловив мене, та не спіймав». Ім’ям Сковороди названо село Сковородинівка, Золочівського району на Харківщині; вулиці у Києві, Харкові, Полтаві, Одесі та інших містах; Харківський педагогічний інститут та Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди носять ім’я Сковороди. Іменем філософа названо також Інститут філософії НАН України