1. Метод владних приписів – право прийняття юр значущих рішень органам Г керівництва (суб’єктам організаційно-Г повноважень) щодо підпорядкованих їм суб’єктом (видача ліцензій, рішення власника про створення підприємства та ін.) – у формі імперативних норм.

2. Метод автономних рішень – дозволяє СГ приймати самостійно юр значущі рішення (обов’язок усіх інших не перешкоджати прийняттю та виконанню таких рішень)

3. Метод координації

4. Метод рекомендацій

5. Метод рівного підпорядкування всіх учасників г відносин суспільному господарському порядку Господарське законодавство (див . Семінар)

• КУ

• ГЗ – сукупність НПА та правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення ГД та \ або організації такої діяльності.

Ч. 1 ст. 298 ГКУ….

Ст.. 38 ГКУ: СГ можуть розробляти власні правила професійної етики…

ст.. 265 ГКУ….

Тлумачення НПА…

Поняття гп

1. ГП як галузь права

2. ГП як галузь науки

3. ГП як навчальна дисципліна

ГП – це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення ГД або управління такою діяльністю із застосуванням різних методів правового регулювання.

Три точки зору:

• негативна

• позитивна

• змішана

4 Періоди розвитку науки гп:

1. початок 20 ст. – 20 рр. 20 ст. – зародження Г-П ідей. Одні вчені відокремлюють торгове право від права цивільного в рамках спеціального приватного права. В працях Камінки, Гольмстена. Висувається самостійний науковий напрям ГП, що об’єднує приватні та публічні норми – Ушинський, Федоров.

2. 20 рр. – кінець 30 рр. 20 ст. – ранній розвиток ГП як науки. Теорія двухсекторна – Стучка. Теорія єдиного господарського права – Гіндсбург та Пашуканіс.

3. Період фундаменталізації ГП – 60-80 рр. 20 ст. Відродження Г науки. Єдина моністична концепція – Лаптєв та Мамонтов. Гайворонський, Заморський, Знаменський, Кліандров, Пронська, Побірченко. Проект ГК СРСР.

4. Сучасний – 80 рр. – до тепер. Реформи, ГК 2003р. Вінник, кафедра КНУ; НАН України: Донецьк – Мамомонтов;

ГП як навчальна дисципліна – це сукупність знань і навичок правового регулювання ГД та використання відповідних норм у практиці господарювання при здійсненні професійної юридичної діяльності.

• Загальна частина: поняття, методи, суб’єкти, економічна конкуренції …

• Спеціальна частина: в окремих сферах (біржова, комерційне посередництво…)

Суб’єкти г правовідносин

1. Поняття та ознаки суб’єктів

2. Критерії класифікації та види суб’єктів Г правовідносин

3. Основи правового статусу СГ. Їх ознаки

4. Особливості правового статусу суб’єктів організаційно-господарських повноважень

5. Правове становище суб’єктів внутрішньогосподарських відносин.

Ст. 2 ГКУ

Ознаки:

• здійснення ГД

• створення (набуття статусу суб’єкта Г відносин) у встановленому законом порядку

• набуття статусу суб’єкта Г відносин, як правило, пов’язується з їх державною реєстрацією

• наявність майна

• наявність господарської правосуб’єктності

Суб’єкти Г правовідносин – це учасники Г відносин, що безпосередньо здійснюють ГД або управляють ГД, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне майно і володіють Г правосуб’єктністю.

Види суб’єктів:

А) за характером здійснюваної ГД:

• СГ

• ОДВ, ОМС, Г об’єднання, власники майна унітарних підприємств

Б) залежно від форми власності:

• державні

• приватні

• комунальні

• колективні (Г товариства, виробничі кооперативи, Г об’єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, Г товариствами, громадськими та релігійними організаціями)

• змішані