6. Економічні потреби: їхня суть та класифікація. Закон зростання по­треб.

Потреба — це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і роз­витку людини, колективу, нації, суспільства в ціло­му; внутрішній збудник активності.

Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді виділяють:

— біологічні потреби, зумовлені існуванням та роз­витком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);

— соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспіль­ною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);

— духовні потреби (творчість самовдосконалення, само­вираження тощо).

Класифікація економічних потреб

За характером виникнення: первинні (базові), вторинні

За засобами задоволення: матеріальні ;нематеріальні

За нагальністю задоволення: першочергові;

За можливостями задоволення: вгамовані , невгамовні

За участю у відтворювальному процесі: виробничі;невиробничі

За суб'єктами вияву: особисті; колективні, групові;суспільні

За кількісною визначеністю та мірою реалізації: абсолютні; дійсні; платоспроможні; фактичні

Економічний закон зростання потреб

Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер.

Безперервний економічний та духовний прогрес су­спільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб. Виникнення нових потреб супроводжується постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удоско­налення економічної діяльності, нарощування виробницт­ва економічних благ та поліпшення їхніх якісних характе­ристик. Однак зростання та розвиток потреб завжди випе­реджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється авангардна роль потреб, що знайшла відображення в економічному за­коні зростання потреб.

Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'яз­ки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення.

Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.

Таким чином, потреби і виробництво перебувають у су­перечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробницт­ва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові по­треби. Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської осо­бистості та сприяє переходу:

— від домінування матеріальних до пріоритетного роз­витку духовних потреб, пов'язаних з творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;

— від масового виробництва та споживання до індиві­дуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;

— від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;

— від речової структури споживання до переважання у ній послуг.