- •Предмет та функції економічної теорії.
- •2. Методи економічного дослідження. Поняття макро- і мікроекономіки
- •3. Головні ідеї та політика меркантилізму. Класична політекономія: ідеї фізіократів та теоретичні основи ринкової економіки
- •5. Економічні закони, їх пізнання та використання
- •1. Загальні і специфічні поняття
- •2. Зміст економічних законів
- •3. Пізнання економічних законів
- •4. Використання економічних законів
- •5. Сутність економічної категорії
- •6. Економічні потреби,їх роль і класифікація. Економічний закон зростання потреб
- •7. Сучасні тенденції розвитку соціально-економічних потреб. Соціально-необхідний рівень задоволення потреб.
- •8. Економічні інтереси:сутність,види та роль у розвитку суспільства. Взаємодія та протиріччя економічних інтересів. Форми розв’язання суперечностей.
- •9. Відносини власності та їх структура
- •13. Ресурси та фактори суспільного виробництва
- •15. Економічні та соціальні показники ефективності суспільного виробництва.
- •16. Натуральне та товарне господарство
- •17. Товар та його властивості
- •18. Теорії вартості та ціни товару
- •21. Функції грошей:
- •22. Закони грошового обігу.Рівновага грошової та товарної мас
- •23. Поняття та типи грошових систем
- •24. Ринок: сутність, види та функції. Головні фактори ринкового саморегулювання. Інфраструктура ринку. Тіньова економіка України.
- •26. Кругооборот промислового капіталу, його стадії та функціональні форми.
- •27. Основний капітал (основні фонди) та показники його ефективного використання. Знос та амортизація основного капіталу.
- •Зношення та амортизація основного капіталу.
- •29. Час обороту капіталу та його складові
- •32. Ринок товарів. Оптова та роздрібна торгівля.
- •33. Кредит : необхідність,сутність та функції. Форми та види кредиту.
- •Банківська система України. Функції банків. Операції банків. Банківський прибуток.
- •35. Цінні папери та їх види.
- •36. Сутність та основні ознаки монополізму.
- •38. Сутність конкуренції та її функції. Економічний закон конкуренції
- •39. Цінова та нецінова конкуренція
- •40. Нечесна конкуренція: суть,методи,способи ведення.
- •41. Досконала та недосконала конкуренція.
- •42. Монополія та конкуренція: моделі сучасного ринку.
- •43. Земля як об'єкт економічних відносин. Земельна рента.
- •44. Причина та умови виникнення диференційної ренти і. Види диференційної ренти і.
- •45. Причина та умови виникнення диференційної ренти іі.
27. Основний капітал (основні фонди) та показники його ефективного використання. Знос та амортизація основного капіталу.
При оцінці ефективності основних виробничих фондів підприємства розрізняють дві групи показників:
1) узагальнюючі;
2) конкретні.
До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять:
- фондовіддачу;
- фондомісткість;
- фондоозброєність праці;
- рентабельність основних фондів;
- коефіцієнт введення основних виробничих фондів;
- коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів.
Під фондовіддачею (fb) розуміють показник ефективності використання основних виробничих фондів, який характеризує обсяг виробленої підприємством продукції (послуг) у вартісних вимірниках (ВП) одиницею основних виробничих фондів (ФСР). Її можна розрахувати за формулою (6.18):
Фондомісткість (fм) представляє собою показник, зворотний показнику фондовіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні виробничі фонди підприємству для випуску необхідних обсягів продукції (послуг). Його можна обчислити за формулою (6.19):
Під фондоозброєністю праці (fn) розуміють показник ефективності використання основних виробничих фондів працівниками підприємства, який розраховується як співвідношення вартості активної частки основних виробничих фондів Ф (II, III, IV) (тобто II, III та IV груп основних виробничих фондів за наведеною в п.6.2 класифікацією) і чисельності промислово-виробничого персоналу в максимально завантажену робочу зміну підприємства (Чпвп), тобто за формулою (6.20):
Під рентабельністю основних фондів (Rф) розуміють показник ефективності використання основних фондів підприємства, який розраховується як відношення прибутку від основної виробничої та невиробничої діяльності підприємства (П) до середньорічної вартості основних виробничих фондів (Фср), тобто за формулою (6.21):
Коефіцієнт введення основних виробничих фондів у виробництво (коефіцієнт оновлення) (квв) показує, на яку суму було введено фондів (фвв) порівняно з їх вартістю на кінець підзвітного періоду (Фкл) і розраховується за формулою (6.22):
Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів з виробництва (квиє) показує, на яку суму були вилучені фонди (фвив) порівняно з їх вартістю на початок підзвітного періоду (Фпп). Він розраховується за формулою (6.23):
Зношення та амортизація основного капіталу.
Капітал, що перебуває у виробничій формі, за характером обороту традиційно поділяють на основний і оборотний. Основний капітал — частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (у міру зношення). До основного капіталу відносять ту частину авансованого капіталу, яка втілюється в засобах праці (споруди, машини, устаткування, інструмент). Перенесена частина вартості основного капіталу створює амортизаційний фонд. Існують два види ізношування основного капіталу — фізичне і моральне. Фізичний знос — матеріальний знос машин, інструментів, будинків і споруд, інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання. Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці, тощо. У результаті фізичного зносу засоби праці втрачають частину своєї вартості. Моральний знос основного капіталу — це передчасна втрата основним капіталом їхньої вартості або зменшення її. Є два види (дві форми) морального зносу. За першої форми відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це приводить до зниження витрат виробництва на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінювання основних фондів. За другої форми морального зносу з’являються принципово нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики та експлуатаційні якості. Іншими словами, нові засоби праці мають набагато вищу продуктивність. Тому стара техніка замінюється новою або модернізується. А це означає втрату як споживчої вартості (в натурі), так і вартості, оскільки частина вартості, втіленої в засобах виробництва, підлягає достроковій заміні ще до того, як її вартість повністю реалізувалася через створюваний продукт. Отже, за другої форми морального зносу відбувається зниження вартості основних фондів у результаті науково-технічного прогресу. Амортизація основного капіталу — це заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляється. Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають амортизаційними. Встановлений у законодавчому порядку річний процент заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають нормою амортизації. Високі темпи науково-технічного прогресу, прискорення морального зносу основних фондів ведуть до того, що держава збільшує норму амортизації в законодавчому порядку. Це називається політикою прискореної амортизації, що широко застосовується в розвинутих країнах. 28. Оборотний капітал та фонди обігу. Показники ефективності використання оборотного капіталу.
Виробничі фонди, що являють собою матеріальну основу виробництва, по - різному і різною мірою переносять свою вартість на створену продукцію. Цим і обумовлюється розподіл виробничих фондів на основні й оборотні.
Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, що повністю споживається у кожному виробничому циклі, переносить свою вартість на створену продукцію і для продовження виробництва відтворюється як в натуральній, так і у вартісній формі після кожного виробничого циклу.
До оборотних фондів відносять сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо й пальне, куповані напівфабрикати, тару й тарні матеріали, запасні частини, незавершене виробництво та ін.
Для забезпечення єдності виробництва та обігу необхідні обігові кошти, що включають готову продукцію, грошові кошти, розрахунки та інші активи.
Оборотні виробничі фонди і фонди обігу, постійно рухаючись, забезпечують безперебійний кругообіг коштів. При цьому відбувається постійна та закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона перетворюється в товарну, а потім у виробничу і знову в товарну і грошову. Таким чином, виникає необхідність авансування коштів для забезпечення безперервного руху оборотних виробничих фондів та обігових фондів для утворення необхідних виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та умов для її реалізації.
Рух оборотних виробничих фондів і обігових фондів має однаковий характер і становить єдиний процес. Це дає змогу об’єднати оборотні виробничі фонди та обігові фонди в єдине поняття - оборотні засоби.
Показники ефективності
Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття — відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.
Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.
Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного). Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:
• коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
• напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).