- •1. Первіснообщинний лад на території України.
- •3. Східні слов’яни в Ітис. До н.Є.
- •4. Передумови створення східнослов’янської держави. Політика перших київських князів.
- •5.Київська Русь під управлінням Ігоря, Ольги та Святослава.
- •6. Внутрішня і зовнішня політика Володимира Великого.
- •7. Запровадження християнства. Значення цієї події для Русі.
- •8. Зовнішня і внутрішня політика Ярослава Мудрого.
- •9. Київська Русь у добу роздроблення.
- •10. Монголо-татарська навала та її вплив на соціально-економічний та політичний розвиток Русі.
- •11. Галицько-Волинське князівство кінця хііі - поч. Хіv ст.
- •12.Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •13. Люблінська унія (1569 г.) Україна у складі Речі Посполитої.
- •14. Виникнення українського козацтва і Запорозької Січі
- •15. Козацько-селянські війни в Украине наприкінці хvi – в 30-і роки хviі ст. Та їх наслідки
- •16.Причини, характер та рушійні сили Визвольної війни укр.Народу
- •17. Державотворча діяльність б. Хмельницького.
- •18. Переяславська рада та її вплив на подальший соц.-економічний та політичний розвиток України.
- •19. Політичне і соц.-економічне становище України в добу Руїни.
- •20. Гетьманування Мазепи. Конституція п.Орлика
- •21. Гетьманщина у хvііі ст.
- •22. Адміністративно-територіальний устрій та організація влади Запорозької Січі.
- •23. Ліквідація козацької державності у другій половині хvііі ст.
- •24. Опір польсько-шляхетському гнобленню на Правобережжі наприкінці хvіі – у хvііі ст.
- •25. Національне відродження в Україні в першій половині хіх ст.
- •26. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •27. Соціально-економічне становище Наддніпрянської України в першій половині хіх ст..
- •28. Соціально- економічне становище Надніпрянської України с першої половини хіХст.
- •29. Реформа 1861 р. Та її значення для України.
- •30. Економічне та політичне життя на західноукраїнських землях у другій половині хіх – на початку хх ст..
- •31. Національний рух у Наддніпрянській Україні в другій половині хіх ст.
- •32. Політичні партії в Наддніпрянській Україні на початку хх ст.
- •33. Революція 1905-1907 рр. В Україні. Діяльність української думської громади в і і іі Державних Думах
- •35. Україна в першій світовій війні
- •36. Лютнева революція 1917 р. Створення Української Центральної Ради, її лідери та політична програма
- •37. Унр і Брестський мир. Перша радянсько – українська війна
- •38. Українська держава п. Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика
- •39. Проголошення зунр. Взаємини між унр і зунр.
- •40. Україна в період Директорії.
- •41. Встановлення радянської влади в Україні. Політика «Воєнного комунізма» та її наслідки.
- •42.Особливості переходу до неп в Україні.
- •43. Політика «українізації» 20-их років та її результати.
- •44. Радянська політика колективізації. Голодомор 1932-1933 та його наслідки.
- •45. Сталінська індустріалізація України та її соціально-економічні наслідки
- •46. Сталінський терор в Україні в 30 роках. «розстріляне відродження»
- •47. Пакт Ріббентропа-Молотова 1939 р. «Радянізація»Західної Укріїни
- •48. Німецька окупаційна політика в Україні в 1941-1944 рр.
- •49. Українське питання під час другої світової війни.
- •50. Становище України після Другої Світової війни.
- •51. Україна за часів хрущовської „відлиги”. Особливості процесу дестаналізації в Україні.
- •52. Дисидентський рух в Україні в 60-80-х роках
- •53. Застійні явища в соціально-економічному і політичному житті України 70-80—х роках
- •54.Обставини прогодошення незалежності України 24 серпня 1991 р.
- •55. Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності
- •56. Соціально-економічні проблеми України в умрвах незалежності.
- •57. Державна символіка України та її історичне походження
- •58. Зовнішня політика незалежної Укр.
- •59 Становлення і розвиток митної служби Укр. В умовах незалежності.
- •60. Українці східної і західної діаспор
36. Лютнева революція 1917 р. Створення Української Центральної Ради, її лідери та політична програма
Революція в Росії 23 лютого 1917 р, повалення монархії, зречення Миколою ІІ престолу призвело до того, що революційні настрої перкинулися і на Україну. Метою Української революції було здобуття автономії як першого кроку до незалежності, рушійними силами виступали укр. інтелігенція, селянство, військові, робітництво. Основні події початку революції-Створення 17 березня 1917р. УЦР. 20 березня обрано керівний склад: голова - Грушевський, заступники - Винниченко, Єфремов. УЦР складалася з 882 депутатів. Мета- домагання нац-територіальної автономії України, перебудова Росії на федеративну демократичну республіку. Свою діяльність ЦР відзначила 4-ма універсалами. І Універсал 23 червня 1917 р. проголошував автономію, наступним кроком було створення Генерального Секретаріату на чолі з Винниченком. 3 липня 1917 р. ІІ Унів. Проголошував, що УЦР- єдиний орган революційної України,став щн одним кроком до становлення автономії. ІІІ Унів. 7 листопада 1917 р. проголошує створення УНР у межах 9-ти укр.губерній, окреслює програму дій:8 год. робочий день, скасув. поміщицького землеволодіння тощо. ІV Унів.22 січня 1918р. проголошував незалежність У, але відстояти цього не вдалося.
37. Унр і Брестський мир. Перша радянсько – українська війна
Проголошення ІV Універсалом незалежності УНР дало Центральній Раді юридичне право представляти інтереси республіки на міжнародній арені. Центральна Рада розгорнула активну дипломатичну діяльність, спрямовану на збереження незалежності України.
27 січня (9 лютого) 1918р. в Бресті між Центральною Радою і країнами німецько – австрійського блоку був підписаний мир (Брестський мир):
-
Україна вийшла зі стану війни з країнами німецько – австрійського блоку
-
Німеччина і Австро – Угорщина зобов’язалися допомогти Центральній Раді відновити контроль над усією територією УНР. Центральна Рада погодилася на введення німецько – австрійських військ в Україну
-
Центральна Рада взяла на себе обов’язок поставити союзникам велику кількість хліба, м'яса, яєць та ін. продктів, сировини. В Україну передбачалися поставки с\г техніки, машин
Радянсько – польська війна, яка велась у 1920 р., була наслідком взаємних претензій між РСФСР і Польщі, бажанням більшовиків перенести більшовицьку революцію на Польщу, а потім на всю Європу. З вини Антанти не було врегульоване питання про східку границю Польщі. Польське правління не визнавало УРСР, що була у воєнно – політичному союзі з РСФСР. Керівництво РСФСР розсудило позицію Польщі як ворожнечу і вважало за неможливе подальші спроби заключення миру.
Ця війна коріним образом й інтереси українського народу.
38. Українська держава п. Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика
Без перебільшення можна стверджувати, що жодна інша влада всього періоду українських визвольних змагань не зробила в царині зовнішніх зносин стільки, скільки зробив гетьманський уряд. Відносини з державами Центрального блоку залишалися головним пріоритетом зовнішньої політики. Разом із тим на відміну від Центральної Ради Українська Держава прагнула до розбудови взаємин з радянською Росією, іншими новими державами, що виникли на теренах імперії Романових. Здійснювалися кроки, спрямовані на встановлення дружніх відносин із державами Антанти та нейтральними європейськими країнами. 14 червня 1918 р. був прийнятий закон «Про посольства і місії Української Держави». Новий закон від 6 листопада 1918 р. поширив дислокацію українських консульських установ на 22 країни та окремі регіони. Що ж до дипломатичних зносин, то вони існували з 12 країнами Європи.
Характерною рисою кадрової політики гетьманату в цій сфері було те, що на відміну від попереднього періоду вона була майже позбавлена ідеологізації, вузькопартійного
впливу. Основний акцент робився на професійній підготовці, фаховому рівні, принциповості та патріотизмі працівників зовнішньополітичного відомства Української Держави. Міністрами закордонних справ Української Держави гетьмана П. Скоропадського були М. Василенко, Д. Дорошенко, Г. Афанасьєв.
Європа і світ у цей період більше стали знати про Україну як незалежну, самостійну гетьманську державу. Однак у самій Україні П.Скоропадський не користувався таким авторитетом. Він не мав підтримки ні білогвардійських сил, ні лідерів більшості українських політичних партій. Провідні держави світу замість реальної допомоги українській справі, як правило, обмежувалися риторикою.
Дедалі складнішою ставала внутрішня обстановка. Розколовся Союз хліборобів-власників: менша його частина вимагала забезпечення незалежності України, більша ж — виступала за федерацію з Росією. Активно діяли русофільські партії. Наростало невдоволення залежністю гетьманського уряду від німців. Основна маса селянства не підтримувала владу. Мало кому подобалася орієнтація П.Скоропадського на білогвардійську Росію, на монархію. Все це підготувало ґрунт практично для загальнонаціонального невдоволення.
І політичні опоненти гетьмана скористалися такою ситуацією. В. Винниченко і С. Петлюра, керівники Української соціал-демократичної партії, заснували опозиційний Український національний союз. Свою роль відіграли тут і революційні події листопада 1918 р. в Німеччині, де була повалена монархія. 14 листопада 1918 р. політичні партії України створили в Києві верховний орган республіки — Директорію — під проводом В. Винниченка та С. Петлюри. Почалися дії проти гетьманських військ. 14 грудня 1918 р. П. Скоропадський залишив Київ.
Отже, поряд із серйозними помилками та прорахунками, про які вже йшлося, гетьманська держава зробила й чимало корисного. Це стосується і економіки, і науки, і культури, і зовнішніх зносин. Було встановлено українську грошову систему, засновано банки. Чималі досягнення зроблені у сфері підготовки національних кадрів. Дуже важливими були судові реформи. Виключного розмаху досягла українська видавнича справа. І все це, не забудьмо, відбувалося в надзвичайно складних міжнародних і внутрішніх умовах протягом семи з половиною місяців 1918 р.