5.2. Найважливіші конвенції та декларації останніх десятиріч

Для вдосконалення міжнародного екологічного співробітництва мала і має велике значення МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища і РОЗВИТКУ, яка відбулася в червні 1992 р. в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). На цій конференції був ухвалений один з найважливіших документів - "Порядок денний на XXI століття". Серед основних 27 принципів, проголошених у Декларації Ріо з навколишнього природного середовища і розвитку, особливо слід відзначити такі:

♦ Люди є центром піклування в процесі постійного розвитку. Вони мають право на здорове і творче життя в гармонії з природою.

♦ Згідно із статутом ООН і принципами міжнародного права, держави мають суверенне право на проведення власної природоохоронної політики і гарантують у межах своєї юрисдикції, що їхні дії не зашкодять навколишньому середовищу інших держав або регіонів, які перебувають за межами дії їх національних законів.

♦ Для того, щоб досягти постійного та безпечного розвитку, природоохоронні заходи мають посідати належне місце у процесі розвитку і не можуть розглядатися окремо від нього.

♦ Спеціальної пріоритетності потребують країни, що розвиваються, особливо найменш розвинені, а тому найбільш екологічно вразливі. Міжнародні дії в галузі охорони природи та розвитку мають відповідати інтересам і потребам усіх країн.

♦ Держави повинні співпрацювати у дусі глобального партнерства, щоб зберегти, захистити та реставрувати здорову цілісність всіх екосистем Землі. Зважаючи на неоднаковий внесок у глобальне погіршення навколишнього середовища, держави несуть загальну, але диференційовану, відповідальність.

♦ З метою досягнення стабільного розвитку та високої якості життя всіх людей держави мають скорочувати та ліквідовувати ті виробництва, які не відповідають схемі постійного і безпечного розвитку (особливо це стосується військово-промислового комплексу деяких держав, зокрема, Іраку та Північної Кореї), а також проводити відповідну демографічну політику.

♦ На рівні держави кожний індивідуум повинен мати доступ до інформації про навколишнє середовище, яка надається представниками влади, а також можливість брати участь у процесі розроблення та прийняття рішень. Держави мають сприяти ознайомленню громадян зі станом довкілля шляхом поширення екологічної інформації.

♦ Держави розробляють природоохоронне законодавство, не забуваючи про відповідальність та компенсацію збитків потерпілим від екологічних лих.

♦ Держави мають ефективно співпрацювати у несприянні чи запобіганні розміщенню або перенесенню до інших держав будь-яких дій та об'єктів, які призводять до деградації навколишнього середовища або визнані шкідливими для людини (сюди можна віднести застосування США ядерної зброї у Японії, хімічної та бактеріологічної зброї у В'єтнамі, а також випробування різних видів зброї всіма іншими країнами.

♦ Держави та люди співпрацюють на основі доброї волі і в дусі партнерства в реалізації принципів, втілених у Декларації Ріо, та вдосконалення міжнародного законодавства щодо постійного і безпечного розвитку.

Крім зазначених принципів постійного і безпечного розвитку, в Ріо-де-Жанейро було підписано цілу низку конвенцій, таких як: Рамкова Конвенція про зміну клімату, Конвенція про біологічне різноманіття та ін.

За останні три десятиріччя відбулося значне розширення та поглиблення загальноєвропейського співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища та підтримки сталого розвитку. З початку 90-х років XX ст. особливу роль у прискоренні даного співробітництва відіграв процес "Довкілля для Європи". Європейський Союз активно підтримав цей процес, спрямований на охорону і покращання нашого спільного середовища мешкання.

З 26 серпня по 4 вересня 2002 р. в Йоганнесбурзі (Південна Африка) проходив Всесвітній Самміт з питань сталого розвитку -так званий "САММІТ ЗЕМЛІ-2", який ще отримав назву "10 років після Ріо" (до речі, у Ріо в 1992 р. відбувся "Самміт Землі-1"). Там було проаналізовано проблеми та все, що зроблено за останні 10 років для реалізації підписаної в Ріо Декларації. Учасники форуму провели дискусії щодо способів покращання умов життя у світі та обмеження нищення навколишнього середовища. На жаль, суттєвих результатів в охороні довкілля поки що досягти не вдалося, тому розвинуті країни відмовилися визначати нові цілі; вони вважають за краще працювати над впровадженням у життя тих планів, які були прийняті 10 років тому у Ріо. На самміті в Йоганнесбурзі було презентовано програму партнерства "Схід-Захід" (це був єдиний захід, підготовлений спільно пострадянськими країнами з перехідною економікою) для виконання рішень Всеєвропейської конференції Міністрів довкілля (м. Оргус, Данія, 1998 p.).

Наступна, п'ята Всеєвропейська конференція міністрів охорони навколишнього середовища "ДОВКІЛЛЯ ДЛЯ ЄВРОПИ" відбулась у м. Києві 21-23 травня 2003 р. у Міжнародному виставковому центрі. Рішення про проведення її в столиці України було прийнято під час 5-ї сесії Комітету з екологічної політики ЄЕК ООН у вересні 1998 р. за згодою Президента України. В результаті проведеної Конференції було підписано низку документів, серед яких три протоколи до міжнародних конвенцій з питань навколишнього середовища, Рамкова конвенція про захист та сталий розвиток Карпат та ін. Також налагоджено співробітництво між країнами регіону в окремих сферах охорони навколишнього середовища.

Протокол про реєстр викидів та переносу забруднювачів до Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища (Оргуської конвенції) -Протокол підписали 36 країн. Основна мета цього протоколу полягає у розширенні доступу громадськості до інформації шляхом створення узгоджених комплексних загальнонаціональних реєстрів викидів та переносу забруднювачів (РВПЗ), які могли б сприяти участі громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, а також сприяти попередженню та скороченню забруднення довкілля. Відповідно до цього Протоколу від підприємств вимагатиметься надавати щорічну звітність про свої викиди в навколишнє середовище та переноси певних забруднювачів. Ця інформація буде розміщуватись у відкритому для громадськості реєстрі, який називається Реєстр викидів та переносу забруднюючих речовин (РВПЗ). Реєстр повинен містити інформацію з 86 забруднювачів, які створюють загрозу для довкілля та здоров'я людей, зокрема, такі, як парникові гази, важкі метали, речовини, що викликають кислотні опади, канцерогени тощо.

Протокол із стратегічної екологічної оцінки до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті - Протокол підписали 35 країн. Метою Протоколу є забезпечення високого рівня охорони навколишнього середовища, включаючи здоров'я населення. Протоколом визначено перелік галузей, для яких здійснюватиметься стратегічна екологічна оцінка, і Сторони вживатимуть необхідних законодавчих, нормативних та інших відповідних заходів з метою практичного застосування Протоколу.

Протокол про цивільну відповідальність та компенсацію за шкоду, спричинену в результаті транскордонного впливу промислових аварій на транскордонні води до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер і Конвенції про транскордонний вплив промислових аварій - Протокол підписали 22 країни. Метою Протоколу є забезпечення всеохоплюючого режиму цивільної відповідальності і адекватної та негайної компенсації за шкоду, спричинену в результаті транскордонного впливу промислових аварій на транскордонні води, що тісно пов'язано з принципом міжнародного екологічного права "забруднювач платить". Для реалізації Протоколу Сторони повинні прийняти на національному рівні конкретні кроки для впровадження його положень.

Ще одним важливим результатом проведеної Конференції стало підписання Рамкової Конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат - Конвенцію наразі підписало 6 із 7 країн Карпатського регіону: Румунія, Сербія і Чорногорія, Угорщина, Словаччина, Чехія та Україна. Представники Польщі Конвенцію у Києві не підписали, проте пообіцяли це зробити у найближчому майбутньому* (Огляд 5-ї Всеєвропейської.., 2003). Основними принципами, на яких базується Конвенція, є:

□ принцип запобігання та застереження;

□ принцип "забруднювач платить";

□ участь громадськості та залучення зацікавлених організацій;

□ посилення транскордонного співробітництва;

□ інтегроване планування та управління земельними та водними

ресурсами; □ програмний та екосистемний підходи.

Завершальним документом 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища "Довкілля для Європи" стала Київська Міністерська Декларація, в якій закладено ухвалені протягом Конференції рішення, перспективи, програми, а також окреслено напрямки розвитку процесу "Довкілля для Європи" у майбутньому (Проект декларации.., 2003).