- •1. Глобальні кризи. Передумови виникнення і характер протікання.
- •2. Міжнародні організації ти їх роль в становленні глобального світового порядку.
- •3. Глобальні виміри екологічної проблеми.
- •4. Інноваційна складова конкурентоспроможності національних економік на сучасному етапі глобального розвитку.
- •5. Створення українських фінансово-промислових груп та конгломератів як альтернатива експансії тнк.
- •6. Загальні підходи до виокремлення стадій глобального розвитку.
- •7. Проблема прогнозування і управління глобальними кризами на міждержавному рівні.
- •8. Інституційне оформлення унітарного сценарію глобального розвитку.
- •9. Трансформація функцій держави в умовах глобалізації.
- •10. Проблема конкурентоспроможності України в глобальній економіці.
- •11. Система критики глобальних процесів.
- •12. Консолідаційні корпоративні стратегії в глобальних економічних умовах.
- •13. Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
- •14. Оон і нові пріоритети світового розвитку. Проблема трансформації і механізму функціонування.
- •15. Динамізм, напрямки і результати взаємодії "Україна - сша" в умовах глобальних економічних трансформацій.
- •16. Характеристика глобального етапу розвитку економічної системи світу.
- •17. Перспективні сценарії глобального розвитку.
- •18. Феномен глобальних корпорацій.
- •19. Статус і характер діяльності неурядових організацій в глобальних умовах.
- •20. Геополітичний формат глобальної конкуренції.
- •21. Глобалістика як нова самостійна наука, етапи її становлення.
- •22. Соціо-культурний вимір глобалізації.
- •23. Країни, що розвиваються в умовах глобалізації. Потенціал і характер формування конкурентних переваг.
- •24. Україна на геополітичній карті світу. Проблема збереження суверенного статусу в умовах глобалізації.
- •25. Наслідки розширення єс і проблеми геоекономічного статусу України.
- •26. Основні школи сучасної глобалістики.
- •27. Біполярний сценарій глобального розвитку і основні напрями його реалізації.
- •28. Природа і типізація глобальних економічних парадоксів. (доделаю)
- •29. Роль і функції держави в умовах глобальних трансформацій
- •30. Вплив сучасної світової кризи на економіку України.
- •31. Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються, в умовах глобалізації.
- •32. Глобалізація в науково-технологічній сфері. Становлення “нової економіки”
- •33. Проблема державної економічної і політичної безпеки в умовах глобалізації
- •34. Потенціал формування транснаціонального характеру економіки України
- •35. Варіанти позиціонування України на пострадянському просторі і проблеми реінтеграції в глобальних умовах
- •36. Цивілізаційні виміри глобального економічного розвитку
- •37. Характеристика ключових глобальних проблем економічного розвитку
- •38. Вплив глобалізації на країни-лідери світової економіки
- •39. Проблема ефективності регіональних економічних блоків.
- •40. Регіоналізація як сценарій глобальних трансформацій
- •41. Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку України в умовах глобалізації
- •42. Принципові підходи до визначення глобалізації
- •43. Основні суперечності глобальних трансформацій
- •44.Нерівномірність економічного та соціального розвитку країн в умовах глобалізації
- •46. Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-Російська Федерація” в умовах глобальних економічних трансформацій
- •47. Соціокультурні та політичні аспекти глобалізації
- •48. Негативні прояви сучасного стану глобального розвитку
- •49. Альтерглобальні сценарії світового розвитку
- •50. Об’єкти і суб’єкти глобальної системи економічного регулювання
- •51. Динамізм, напрямки і результати взаємодії Україна-єс в умовах глобальних економічних трансформацій.
- •52. Цивілізаційнф виміри стратегій глобалізму
- •53. Дезінтеграція та реінтеграція в глобальній економіці
- •54. Національні фірми в транснаціональних корпоративних системах в умовах глобалізації
- •55. Вплив глобалізації на країни, що розвиваються
- •58. Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації.
- •59. Транснаціоналізація як основний фактор формування глобальної економіки
- •60. Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення
- •61. Субрегіональний вектор інтеграційної політики україни в глобальних умовах
- •62. Проблема визначення часових меж глобалізації
- •63. Індустріально розвинуті країни в умовах глобалізації.
- •64. Перспективи фінансової діяльності тнк у контексті сучасних тенденцій глобалізації
- •65. Проблема національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації
- •66. Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності
- •67. Фактори економічного розвитку країн-лідерів світового господарства в глобальних умовах
- •68. Проблема формування глобального інформаційного суспільства
- •70. Стратегії та перспективи консолідації корпоративних структур.
- •70. Стратегії та перспективи консолідації корпоративних структур.
- •71. Євроатлантична інтеграційна стратегія України і проблеми її реалізації
- •72. Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасній економічній системі
- •73. Парадокси фінансової глобалізації
- •74. Взаємодія країн Центру та країн Периферії в умовах глобалізації
- •75. Глобальні виміри продовольчої проблеми
- •76. Перспективи та проблеми членства України в сот
- •77. Політико – правовий вимір глобалізації
- •78. Антиглобалістські рухи. Мотивація і результати.
- •79. Тнк як рушійні сили глобальних економічних трансформацій
- •80. Сучасна глобальна фінансова криза: причини та прояви
- •81.Євразійський інтеграційний вектор України. Характеристика і сценарії реалізації
- •82. Тенденції постіндустріалізму та новітня поляризація світу
- •83. Глобальні виміри демографічної проблеми
- •84. Антиглобалістські рухи.Ідеологія і програми.
- •85. Державний суверенітет і проблема відкритої економічної
- •86.. Сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для України
- •87.Торговельна глобалізація та її масштаби
- •89. Нова економіка як форма реалізації національних конкурентних переваг
- •90. Феномен країни-системи в глобальній економіці.
- •1. Глобальні кризи. Передумови виникнення і характер протікання.
15. Динамізм, напрямки і результати взаємодії "Україна - сша" в умовах глобальних економічних трансформацій.
Державотворчий процес в Україні взагалі та його зовнішньополітична складова зокрема визначає реалізацію головних національних пріоритетів — збереження незалежної Української держави та курс на інтеграцію в європейський цивілізаційний простір. Для країн Заходу й передусім для Сполучених Штатів суверенітет України залишається одним з фундаментальних чинників стабільності на європейському континенті та просування євроатлантичних безпекових інституцій. Цей двосторонній взаємовигідний процес виглядає найбільш життєздатним сценарієм геополітичного позиціонування України.
Суттєвою пересторогою на шляху підтримки Заходом євроінтеграційних ініціатив України є невпевненість США та Євросоюзу в ефективності органів державної влади в Україні, життєздатності «українського проекту» на тривалу перспективу. До останнього часу у ЄС і НАТО домінувало переконання, що вище політичне керівництво Української держави, з певними обмеженнями, здійснює свої повноваження у контексті непрозорих бізнес-проектів фінансово-промислових груп з сумнівним минулим. Понад те, кланова спорідненість бізнесу і влади в Україні сприяла збереженню фактичної присутності Кремля на пострадянських теренах, оскільки ґрунтувалась на залежності вітчизняного господарського комплексу від поставок російських енергоносіїв. За цих обставин задекларований керівництвом держави курс на євроатлантичну інтеграцію та зовнішньополітична стратегія України взагалі закономірно розглядалися Заходом як імітаційні. Саме тому рівень прямих іноземних інвестицій ЄС та США в Україну за останні 15 років не перевищив З млрд дол. Відсутність у владної еліти в Україні однозначної, прогнозованої стратегії економічних й суспільно-політичних перетворень призвела до виведення Сполученими Штатами Америки, Німеччиною, Францією та іншими країнами ОЕСР України на геоекономічну периферію своїх інтересів.
На зовнішньополітичній арені виключно Сполучені Штати протягом усіх років незалежності Української держави репрезентували її світу як повноправну європейську державу, проблеми якої стосуються переважно енергозалежності від Російської Федерації, а також надмірності її військового арсеналу. США через систему грантів різних благодійних фондів сприяли створенню в Україні основ громадянського суспільства, розвитку малого й середнього бізнесу, послідовно підтримували ліберально-демократичні політичні сили.
Оптимальним розвитком українсько-американських відносин могла б стати чітка довгострокова стратегія США стосовно України, яка повинна базуватися на взаємовигідних економічних і гуманітарних програмах. Ця стратегія має виходити з найтісніших відносин України з НАТО та курсу на політичне членство в цій організації паралельно з трансформацією до суспільно-політичних та соціально-економічних стандартів Європейського Союзу.
Ґрунтуючись на аналізі факторів впливу Сполучених Штатів на світові геоекономічні процеси, місця та ролі США у світі загалом, можна означити наступне, врахування чого сприятиме зміцненню національного суверенітету України й реалізації євроатлантичного вектора її зовнішньої політики.
1. Стриманість НАТО і Європейського Союзу щодо євроінтеграційних перспектив України пов'язана насамперед з незавершеністю процесу трансформації основних інститутів державної влади та громадянського суспільства до стандартів співіснування в рамках європейського цивілізаційного простору. Перебіг президентських та парламентських виборів засвідчив, що в Україні реально діють всі основні права та свободи людини, що є суттєвим фактором її ідентифікації як європейської держави.
2. Використовуючи досвід досить мирного співіснування різних етнічних груп та конфесій на своїй території й з огляду на свій особливий геополітичний статус, Україна може запропонувати комплекс заходів з метою урегулювання конфліктів у «гарячих точках» планети: посередництво; використання потужностей військово-транспортної авіації; транзитні послуги; миротворчі й військово-технічні послуги; постачання промислових товарів й продуктів харчування у райони конфліктів.
3. Основою для розвитку українсько-американських відносин може стати зміцнення співробітництва між провідними ТНК США й підприємствами України у сферах, що становлять взаємний інтерес. Це стосується насамперед ракетно-космічної галузі українського ОПК та енергетичного сектору.
4. Стратегічно важливим для обох країн є військове та військово-технічне співробітництво, зокрема можлива участь України у створенні системи НПРО.
5. У контексті реалізації стратегії енергетичної безпеки США й інтересів України в енергетичній сфері вкрай актуальним є використання на взаємовигідній основі як американськими, так і українськими енергетичними компаніями напрацювань та проривних рішень вчених двох країн в атомній енергетиці, технологіях енергозбереження, використання нетрадиційних джерел енергії.
6. Важливе значення для розвитку двосторонніх відносин може мати закладена раніше законодавча основа залучення України до системи міжнародних Договорів з нерозповсюдження озброєнь. Необхідно реалізовувати повною мірою потенціал, закладений у прийнятих США на момент приєднання України до ДНЯЗ зобов'язаннях із забезпечення гарантій суверенітету й національної безпеки України.