- •2.Види і принципи екологічної політики. Теорія зовнішніх ефектів.
- •3.Пріоритети екобезпеки. Екобезпека та екостратегія.
- •4.Критерії екобезпеки.
- •5. Зони екологічного лиха.
- •6. Типи аварійних ситуацій.
- •8.Предмет екологічного менеджменту.
- •7.Природні ресурси та природні умови,їх екологічна оцінка.
- •9. Основні принципи і елементи системи екологічного менеджменту.
- •10. Стан екологічного менеджменту в Україні.
- •12. Визначення екоменеджменту з позицій міжнародних стандартів.
- •13. Історичні корені і хронологія розвитку. Поняття іso та emas.
- •15. Мета і завдання екоменеджменту,як наукової дисципліни.
- •17. Системний підхід до екологічного менеджменту.
- •19. Перспективи розвитку екоменеджменту в Україні.
- •30. Система екологічного менеджменту на підприємствах
- •32. Екологічна оцінка господарських рішень. Принципи екологічної оцінки
- •24. Місце і роль екологічного аудиту в управлінні природокористування.
- •11. Правові та організаційні особливості проведення екологічного аудиту
- •22.Законодавчо- регулююча база екологічного менеджменту
4.Критерії екобезпеки.
Оцінка екобезпеки територіального природно-соціального комплексу заснована на порівнянні природних і техногенних (виробничих) потенціалів території.
І = Т (3)
І - природоємність виробництва території, тобто сукупність обсягів господарського вилучення і ураження місцевих відновлюваних ресурсів, включаючи забруднення середовища й інші форми техногенного гноблення реципієнтів, у тому числі і погіршення здоров'я людей.
Тс - екологічна техноємність території - узагальнена характеристика території, що відбиває самовідбудовний потенціал природної системи.
Це означає, що сукупне техногенне навантаження не повинне перевищувати самовідбудовного потенціалу природних систем території.
Ступінь напруженості екологічної обстановки території оцінюється кратністю перевищення ЕТТ (екологічна техноємність території):
K*=jr, (4)
Якщо Кс = 0,3 - обстановка оцінюється як благополучна; Кс = 1 чи більше 1, К, = 2 - критична К = 10 - вкрай небезпечна.
Екологічна техноємність території (Те) є тільки частиною повної екологічної ємності території.
Повна екологічна ємність території визначається:
-
обсягами основних природних резервуарів - повітряного басейну, сукупності водойм і водотоків, земельних площ і запасів ґрунтів, біомаси флори і фауни;
-
потужністю потоків біохімічного круговороту, які оновлюють вміст цих резервуарів - швидкістю місцевого масоі газообміну, поповнення обсягів чистої води, процесів ґрунтоутворення і продуктивність біоти.
Якщо трьом компонентам середовища - повітрю, воді і землі (включаючи біоту екосистем і сукупність реципієнтів) приписати відповідно індекси 1,2 і 3, то Те (ЕТТ) може бути обчислена за формулою:
Тс= Exlxt ( і =1,2,3), (5)
де: Т - ЕТТ, виражена в одиницях масового техногенного навантаження, умов, т/рік;
Е; - оцінка екологічної ємності і - го середовища, т/рік;
Хі - коефіцієнт варіації для природних коливань вмісту основної субстанції в середовищі;
t - коефіцієнт переведення маси в умовні тонни (коефіцієнт відносної небезпеки домішок), умов.т/рік
5. Зони екологічного лиха.
Зони екологічної катастрофи - території, де через діяльність людини чи руйнівні сили природи виникли стійкі або необоротні негативні зміни в навколишньому середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності.
Зони підвищеної екологічної небезпеки - території, де внаслідок людської діяльності чи сил природи виникли стійкі негативні зміни в навколишньому середовищі, що ставлять під загрозу здоров'я і життя людей, збереження природних об'єктів, обмежують ведення господарської діяльності (зсувні процеси на узбережжі Одеси, можливі розливи нафти на поверхні Чорного моря після початку функціонування нафтового терміналу в м. Південному).
Зони надзвичайної екологічгюї ситуації - ділянки території, де в результаті господарської чи іцшої діяльності відбуваються стійкі негативні зміни в навколишньому середовищі, що загрожують здоров'ю населення, стану природних екосистем, генофонду рослин і тварин (затоплення населених пунктів під час розливу рік у Закарпатті, затоплення міст Європи під час масового випадання опадів у січні 2003 p).
Зони екологічного нещастя - ділянки території, де в результаті господарської чи іншої діяльності відбулися глибокі необоротні зміни навколишнього середовища, які спричинили істотне погіршення здоров'я населення, порушення природної рівноваги, руйнування природних екосистем, деградацію флори і фауни (смог над містами Донбасу і Наддніпрянщини, висихання Аральського моря через вилучення води для зрошення в басейнах рік).
Екологічне ураження - значне регіональне чи локальне порушення умов середовища, що призводить до деградації місцевих екосистем, господарської інфраструктури, загрожує здоров'ю і життю людей, завдає значного економічного збитку. Найбільш яскравим прикладом екологічного ураження може слугувати ядерна війна і її наслідки.
Екологічні ураження бувають:
1. Різкі, раптові, катастрофічні. Вони пов'язані з надзвичайними ситуаціями і підрозділяються на:
-
природні катастрофи і стихійні лиха (землетруси, виверження вулканів, зсуви, повені, урагани, епідемії);
-
антропогенні (техногенні) катастрофи (промислові і комунікаційні аварії, вибухи, обвали, руйнування будинків, пожежі)
2. Протяжні в часі - наслідки надзвичайних ситуацій, катастроф (хімічні і радіаційні забруднення).