2.8 Родовища нафти і газу

Родовище нафти (або газу) – це ділянка земної кори, в надрах якої містяться поклади нафти і газу, що контролюються єдиним структурним елементом.

При цьому в поняття родовища включається не тільки сукупність покладів, але і вся товща порід, що беруть участь в будові даної території, тобто цілісний об’єм земної кори, що містить поклади нафти і газу. Враховуються не тільки природні резервуари з наявними в них покладами, але й товщі, що їх розділяють і перекривають.

Родовища нафти і газу класифікують за різними ознаками, серед яких найбільш суттєві такі: число покладів, що об’єднуються в родовище (однопокладні і багатопокладні), генезис і морфологія структурних форм, що утворюють родовище, фазовий стан вуглеводнів, запаси нафти і газу.

Тектонічні умови формування того чи іншого структурного елементу, що контролюють утворення родовища, насамперед залежать від того, з яким значним геоструктурним елементом земної кори пов’язано формування цього елементу. Основними геоструктурними елементами земної кори є платформи і геосинкліналі. Тому при розгляді структурних форм, з якими можуть бути пов’язані нафтові і газові родовища, розділяють їх на два основні типи: родовища платформ і родовища геосинкліналей (складчасті). Виділяють також перехідні типи ...

Родовища платформ характеризуються такими основними рисами:

– приуроченість до пологих антиклінальних форм (куполам, брахіантикліналям);

– кути падіння крил структур, вимірюються одиницями градусів або десятками мінут;

– значною площею найбільш проникних пасток (сотні кв. км. при висоті пастки десятки і перші сотні м);

– великою чисельністю дрібних пасток, площа яких становить одиниці квадратних кілометрів, а висота – десятки метрів;

– широкий розвиток карбонатних комплексів порід і пов’язаних з ними рифів;

– наявність соляно-ангідрітових екрануючих товщ і зон соляного діапірізму;

– обширні площі ВНК, ГВК;

– відсутність диз’юнктивних порушень або незначні їх амплітуди;

– широке поширення літологічного і структурного екранування;

– широке поширення газових покладів;

Платформні родовища містять 96% запасів нафти і 99% запасів газу в світі. Саме на платформах зосереджено більшість гігантських родовищ в світі, з яких проводиться основний видобуток цих корисних копалин.

Родовищам складчастих (геосинклінальних) областей характерні:

– круті різко виражені структури, склепіння і крила яких ускладнені диз’юнктивними порушеннями (скидами, підкидами, насувами); кути падіння крил – десятки градусів, інколи крила поставлені “на голову“ або підвернуті;

– переважно теригенний розріз;

– переважно невеликі тектонічно екрановані і склепінні порушені пластові поклади;

– низька герметичність екранів, що зумовлена наявністю диз’юнктивних порушень;

– перевага нафтових покладів, іноді з газовими шапками;

– прояви грязьового або соляного діапіризму.

Розділ 3 основи нафтогазової гідрогеології

Гідрогеологія – наука про води, точніше водні розчини у літосфері. Вона вивчає їхні фізичні властивості і хімічний склад, участь у геологічних і геохімічних процесах, походження та умови формування, закони руху в надрах. Вирішення цих питань призвело до виокремлення наукових дисциплін – складових загальної або теоретичної гідрогеології: гідрогеохімії, гідрогеотермії, гідрогеодинаміки (флюїдодинаміки), регіональної гідрогеології та нафтогазової гідрогеології.

Гідрогеохімія досліджує процеси формування і перетворення у часі і просторі хімічного складу підземних вод.

Гідрогеотермія вивчає просторові і часові зміни температури підземних вод, зокрема у зв’язку з конвективним тепломасопереносом.

Гідрогеодинаміка (в ширшому розумінні – флюїдогеодинаміка) вивчає фізичні і механіко-математичні основи руху підземних вод (нафт і газів).

Зважаючи на величезне значення підземних вод у житті суспільства на базі теоретичної гідрогеології сформувалися прикладні наукові дисципліни – інженерна гідрогеологія, гідрогеологія родовищ твердих копалин, нафтогазова гідрогеологія, агрогідрогеологія (в т. ч. меліоративна) та ін. Останнім часом все більшого значення набуває інвайронментальна (екологічна) гідрогеологія. Прикладні гідрогеологічні дисципліни розглядають підземні води з погляду можливості їх використання певними споживачами або уможливлення різноманітних потреб діяльності суспільства. З одного боку вони базуються на положеннях теоретичної гідрогеології, а з іншого – надають нові матеріали для пізнання ще не з’ясованих гідрогеологічних процесів і явищ.

У першу чергу це стосується нафтогазової гідрогеології, яка окрім вирішення проблем, пов’язаних з пошуками, розвідкою та експлуатацією родовищ нафти і газу, відкриває доступ до унікальної інформації про глибинну гідросферу Землі, чим дозволяє з’ясовувати багато питань теоретичної гідрогеології, бо нафтові і газові свердловини, проникаючи у геологічне середовище на глибини понад 5-6 і більше кілометрів, слугують практично чи не єдиним джерелом знань про гідрогеологію надглибоких зон літосфери.

Нафтогазова гідрогеологія вивчає форми та особливості руху підземних вод на глибинах залягання родовищ вуглеводнів, природу і умови формування підземних вод водонапірних басейнів, гідрогеологічні умови міграції, акумуляції, збереження або руйнування родовищ нафти і газу, обґрунтовує гідрогеологічні нафтогазопошукові критерії, досліджує питання впливу гідрогеологічних умов на розробку та експлуатацію родовищ, охорону геологічного середовища та довкілля у нафтогазовидобувних регіонах. Тому знання нафтогазової гідрогеології необхідні спеціалістам з геології, пошуків, розвідки і розробки родовищ нафти і газу, екології та охорони навколишнього середовища.