3. Змі в демократичному суспільстві. Участь змі у формуванні суспільної думки та громадянського суспільства.

Реально об'єктивними ЗМІ можуть бути тільки в демократичному суспільстві. У такому суспільстві вони більш незалежні. А з іншого боку, якщо в тоталітарному та перехідному до демократії суспільстві ЗМІ є засобом формування громадської думки, то в демократичному суспільстві вони повинні висвітлювати різноманітні думки та задовольняти потреби всіх громадян суспільства. ЗМІ забезпечують представникам різних суспільних груп можливість публічно висловлювати власні думки, знаходити та об'єднувати однодумців, чітко формулювати та представляти в громадській думці свої інтереси. Наявність демократично організованих ЗМІ, здатних об'єктивно висвітлювати політичні події, — одна з найважливіших гарантій стабільності демократичної держави.

Запитання

1) Чи повинні існувати в цьому процесі якісь обмеження? Якщо так, то які?

2) Із чим пов'язані ці обмеження?

Об'єктивно висвітлюючи різні погляди, ЗМІ дають людям змогу проаналізувати й оцінити їх. У такий спосіб формується суспільна думка. ЗМІ також спонукають людей до більш активної участі в житті суспільства, тим самим сприяючи формував ню громадянського суспільства.

Проте історичний досвід доводить, що ЗМІ можуть служити різним, не тільки демократичним, політичним цілям: як розвивати в людей прагнення свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетентній участі в політиці, так і духовно закріпачувати, дезінформувати, залякувати населення, поширю вати недовіру та страх. Іншими словами, існує також реальна перспектива інформаційного суспільства тоталітарного типу.

4. Свобода слова та цензура.

Важливим надбанням демократії є свобода слова. Крім того, вона є одним із чинників, що сприяють об'єктивності засобів масової інформації.

Запитання

1) До якої групи прав належить свобода слова? (невід’ємні, політичні)

2) Які обмеження має свобода слова? (здійснення прав має певні обмеження, головним із яких є права інших людей.)

Свобода слова — одна з демократичних свобод, визначених Конституцією України. Вона передбачає висловлення незалежних поглядів і переконань як в усній, так і в письмовій формі.

Свобода слова виписана в низці міжнародних та українських документів, серед яких «Загальна декларація прав людини» (стаття 19), «Конвенція про захист прав людини й основних свобод» (стаття 10) та Конституція України, стаття 34 якої стверджує:

«Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожний має право вільно збирати, зберігати, використову-вати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і не-упередженості правосуддя».

Свобода слова повністю залежить від свободи в широкому розумінні. А остання, у свою чергу, передбачає не лише вільні дії та погляди, а й цілковиту відповідальність за скоєне, написане або сказане. Тому свобода слова належить до групи обмежуваних прав.

Згідно з нормами міжнародного права, обмеження на свободу слова мають відповідати трьом умовам:

• Свобода слова повинна суворо узгоджуватися із законом, мати праведну мету та бути необ-хідними й адекватними для її досягнення.

• Законам, які вводять обмеження, бажано уникати двозначності та не давати можливості для різних тлумачень.

• Легітимними цілями вважаються захист репутації, гідності особи, національної безпеки, громадсько го порядку, авторського права, здоров'я й моралі.

Конституція України забороняє пропаганду соціальної, расової, національної чи релігійної ворожнечі, а також розголос відомостей, які міс тять державну таємницю. Тимчасові або часткові обмеження т;і кож можуть упроваджуватися за рішенням суду.

Запитання

1) Яку роль відіграють ці обмеження?

2) Яким ще одним важливим обмеженням повинен користуватися працівник ЗМІ?

Протягом кількох століть найбільшим «ворогом» ЗМІ залишалася цензура. В усі часи можновладці намагалися впливати на ЗМІ, керувати ними, у тому числі й за допомогою репре¬сивних засобів. їхній спектр дуже широкий: від заборони певних видань, закриття телерадіоканалів до державної цензури та пе реслідування журналістів за критику.

Цензура — контроль держави, організації чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда.

Як правило, цензура виявляється в придушенні вияву певних ідей, порушенні певних тем або вживання певних слів. Як привід до цензури часто називається намагання нібито стабілізувати суспільство, над яким уряд має контроль.

Цензура буває відкритою, коли видаються спеціальні закони, які забороняють публікацію або оприлюднення певних ідей (наприклад, у Китаї, Австралії або Саудівській Аравії, де зако¬ном заборонено відвідування сайтів певної тематики); або при-хованою, у вигляді залякування, коли людям забороняють ви-словлювати або підтримувати певні ідеї під страхом позбавлення роботи, суспільної позиції або загрозою їх життю.

Запитання

1) Цензура є позитивним чи негативним явищем?

2) Які наслідки може мати цензура?