2. Органи, що розглядають індивідуальні та колективні трудові спори.

До основних положень Закону належить система органів з розгляду колективних трудових спорів (кон­фліктів).

До них належать:

1) примирна комісія, яка створюється з ініціативи однієї зі сторін;

2) трудовий арбітраж — орган, що створюється з ініціативи однієї зі сторін або з ініціативи неза­лежного посередника.

Незалежний посередник — конкретна особа, визначе­на сторонами спору з метою сприяння взаємодії між сторонами, проведення переговорів тощо (ст. 10 Закону).

Значне місце в Законі приділено страйку — визна­ченню його поняття, права на страйк, умов його про­ведення, а також гарантіям працівників тощо (ст. 17-28 Закону).

Страйк — тимчасове колективне добровіль­не припинення роботи (невихід на роботу чи невико­нання трудових обов'язків) працівниками підприємст­ва чи структурного підрозділу з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Вирішення трудових спорів -- процес, тісно по­в'язаний з іншими демократичними засадами право­вої системи України в цілому і трудового права зо­крема. Тому під час розгляду трудових спорів застосо­вується демократичний підхід. Це реалізується в дотриманні таких основних принципів, як доступність зручність; колегіальність і швидкість розгляду тру­дових спорів; додержання законності та забезпечення виконання рішень.

Правовою базою під час вирішення трудових спо­рів є Конституція України, Кодекс законів про працю України, де система норм виокремлена в самостійну главу XV під назвою "Індивідуальні трудові спори", Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р., постанова № 9 Пленуму Верховного Суду України від б листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами тру­дових спорів" зі змінами, внесеними в 1994 і 1995 рр.

Згідно із зазначеними правовими нормами трудові спори вирішуються системою спеціальних органів.

Так, індивідуальні трудові спори, ґрунтуючись на по­ложеннях гл. XV КЗпП України, розглядаються:

1) ко­місіями з трудових спорів (КТС);

2) районними (міськими) судами;

3) вищими органами в порядку підлеглості, що встановлюється законодавством.

3. Судовий порядок розгляду трудових спорів.

Другим органом з розгляду трудових спорів є суд, який може бути як другою, так і першою інстанцією, що вирішує трудові спори.

У суді як другій ін­станції розглядаються трудові спори за заявами та­ких осіб:

1. працівника чи власника, які не погоджую­ться з рішенням КТС;

2. прокурора, коли рішення КТС суперечить чинному законодавству.

Як перша інстанція суд розглядає трудові спори сторін трудово­го договору, а також окремих працівників, які праг­нуть вступити в трудові правовідносини.

Наприклад, безпосередньо в суді як першій інстанції розглядаю­ться трудові спори:

а) працівників підприємств, де не обирається КТС;

б) працівників з питання поновлення на роботі;

в) власника або вповноваженого ним органу про компенсацію працівником матеріальної шкоди, заподіяної підприємству;

г) працівників з питань за­стосування законодавства про працю;

д) про відмову у прийнятті на роботу, наприклад, молодих фахівців, заправлених на роботу, працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, виборних працівників після закінчення строку повно­важень тощо (ст. 232 КЗпП України).

Самостійне значення у вирішенні трудових спорів дають строки, які умовно поділяються на три групи:

1. строки звернення до суду за вирішенням трудового спору;

2. строки вирішення;

3. строки виконання рішень з трудових спорів.

Строки звернення до суду мають дві особливості:

• одні з них вста­новлені для працівників,

• а інші - для власника, про­курора чи вищого в порядку підлеглості органу.

Власник, прокурор, вищий орган можуть звернутися до суду

• впродовж 10 днів через незгоду з рішенням КТС і

• протягом одного року з питань стяг­нення з працівника матеріальної компенсації шкоди, заподіяної підприємству.

Другим видом є строки вирішення трудових спорів. У КТС і суді трудові спори розглядаються протягом 10 днів, а вищим у порядку підлеглості органом — у строки , які визначаються спеціальними нормами.

Для виконання рішення з трудових спорів як строк трєтього виду встановлено триденний строк після закінчення 10 днів, передбачених для оскарження рішення. Це стосується рішень, винесених КТС і судом, крім рішень про поновлення на роботі незаконно звільнених чи переведення працівників, які підляга­ють негайному виконанню.