4. Поняття трудових спорів та їх класифікація.

Процес трудової діяльності — явище багатогранне, тому при виконанні працівником відповідної роботи можуть виникати певні суперечності чи непорозумін­ня між працівником і власником чи уповноваженим ним органом.

Трудові спори (конфлікти) можуть виникати не лише між сторонами трудового договору, а й між про­фесійною спілкою чи страйковим комітетом і власни­ком підприємства — їх називають колективними тру­довими спорами.

З огляду на учасників трудові спори поділяються на:

• індивідуальні - між сторонами тру­дового договору,

• колективні - між профспілковим або страйковим комітетом і власником (адміністрацією) підприємства.

Чинне законодавство України про працю не роз­криває поняття "трудові спори".

У сфері трудового права трудові спори — це конфлікти між працівни­ком і власником або між працівниками і роботодавця­ми з приводу застосування законодавства про працю або встановлення чи зміни умов праці, що розглядаю­ться в установленому законом порядку.

У цьому визначенні чітко вказується на три основні взаємозумовлені частини:

а) суб'єкти трудового спо­ру;

б) позовний і непозовний характер;

в) вирішення трудового спору в установленому законом порядку.

Крім зазначеного, поняття трудового спору певною мірою спонукає й до з'ясування причин, через які він може виникнути. Зокрема, зазначення того, що кон­флікти між працівником і власником можуть виникати за двох взаємозумовлених обставин:

по-перше, у процесі застосування законодавства України про пра­цю і,

по-друге, під час встановлення умов праці.

Конкретні ж причини виникнення трудових кон­фліктів можуть бути:

1) об'єктивного характеру (помилки сторін трудо­вого договору, недоліки в культурно-виховній роботі тощо);

2) організаційно-правового характеру (нечіткі фор­мулювання окремих правових норм, прогалини в діючому законодавстві про працю тощо);

3) організаційно-господарського характеру (недолі­ки у проведенні обліку, контролю, у постачанні, фінансуванні та інших господарських справах).

Саме класифікація причин, унаслідок яких може виникнути трудовий спір, спонукає до розгляду двох видів індивідуальних трудових спорів, що зумовлюю­ться:

застосуванням норм трудового законодавства (позовні спори);

встановленням нових або зміною дію­чих умов праці (непозовні спори).

Наприклад, позовні трудові спори можуть вини­кати:

а) із трудових правовідносин (у разі порушень в оплаті праці, здійснення компенсаційних виплат тощо);

б) із правовідносин у сфері працевлаштування;

в) із правовідносин між профспілковим комітетом і власником з питань виробництва, праці, побуту тощо;

г) із правовідносин з приводу компенсації матеріаль­ної шкоди;

д) із правовідносин, пов'язаних із наглядом і контролем за додержанням законодавства;

е) із правовідносин щодо матеріального забезпечення праців­ників і членів їхніх сімей за рахунок коштів соціаль­ного страхування, а також між власником і органом соціального страхування з приводу створення фонду соціального страхування (стосовно строків сплати внесків у фонд, їх розмірів тощо),

Трудові спори другого виду (непозовні) виникають:

1) із правовідносин у сфері встановлення умов праці між профспілковим органом і власником підпри­ємства (під час укладення колективного догово­ру, введення норм виробітку тощо);

2) із трудових правовідносин між працівником і власником (у разі зміни власником окладу пра­цівникові в межах схем посадових окладів тощо).

Вирішення трудових спорів -- процес, тісно по­в'язаний з іншими демократичними засадами право­вої системи України в цілому і трудового права зо­крема. Тому під час розгляду трудових спорів застосо­вується демократичний підхід.

Це реалізується в дотриманні таких основних принципів:

• доступність і зручність;

• колегіальність і швидкість розгляду тру­дових спорів;

• додержання законності та

• забезпечення виконання рішень.

Правовою базою під час вирішення трудових спо­рів є:

• Конституція України,

• Кодекс законів про працю України, де система норм відокремлена в самостійну главу XV під назвою "Індивідуальні трудові спори",

• Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р.,

• постанова № 9 Пленуму Верховного Суду України від б листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами тру­дових спорів" зі змінами, внесеними в 1994 і 1995 рр.