- •Передмова
- •§ 1. Предмет, завдання, система і методи криміналістики та її зв'язок з іншими науками
- •§ 2. Криміналістична ідентифікація і діагностика
- •§ 3. Загальнотеоретичні питання криміналістичної техніки
- •§ 4. Загальні положення криміналістичної техніки
- •§ 5. Фіксація та вилучення слідів рук
- •§ 6. Огляд і фіксація слідів ніг та автотранспортних засобів
- •§ 7. Механоскопія - криміналістичне дослідження слідів знарядь зруду та інструментів
- •§ 8. Криміналістичне дослідження зброї
- •1) Сліди нижньої поверхні затвора; 2) сліди досилана; 3) сліди губи магазина;
- •4) Сліди казенного зрізу патронника; 5) сліди зачіплювача викидача; 6) слід
- •1) Підпора; 2) стояк; 3) основа;
- •4) «Зуби»
- •§ 9. Судова фотографія і відеозапис Фіксація і дослідження візуальної інформації
- •§ 10. Криміналістична габітологія та реєстрація
- •§11. Криміналістичне дослідження °ч письма
- •§ 12. Техніко-криміналістичне дослідження документів
- •§ 13. Загальні питання криміналістичної тактики
- •§ 14. Тактичні прийоми, засновані на даних психології
- •§ 15. Тактичні прийоми, засновані на даних
- •§ 16. Окремі положення концепції звичаєвої криміналістичної тактики
- •Тактики
- •§ 17. Слідчий огляд
- •§ 18. Допит
- •§ 19. Характер і значення підготування до допиту
- •§ 20. Зміст тактики допиту
- •§21. Допит неповнолітніх
- •§ 22. Допит підозрюваного, обвинуваченого
- •§ 23. Психологічні особливості допиту
- •§ 24. Фіксація результатів допиту
- •§ 25. Тактика допиту свідків та потерпілих у конфліктних ситуаціях
- •§ 26. Тактика допиту підозрюваного, обвинуваченого в конфліктній ситуації
- •§ 27. Фіксація свідчень у ході допиту в конфліктній слідчій ситуації
- •§ 28. Проведення допиту віч-на-віч
- •§29. Обшук
- •§31. Відтворення обстановки та обставин події
- •§ 32. Судові експертизи та їх види
- •§ 33. Криміналістична версія і планування слідства
- •Сіткове планування
- •Концентроване календарне планування
- •§ 34. Криміналістична реєстрація
- •Розділ V
- •§ 35. Загальні положення розслідування окремих видів і груп злочинів
- •§ 36. Криміналістична характеристика методики розслідування окремих видів
- •§ 37. Розслідування умисних убивств
- •§ 38. Методика розслідування вбивств, інсценованих під суїцид
- •§ 39. Кримінолого-криміналістична характеристика вбивств на замовлення
- •§ 40. Організовані злочинні угруповання, що спеціалізуються на вчиненні вбивств на замовлення
- •§ 41. Запобігання вбивств на замовлення суб'єктами криміналістичної діяльності
- •§ 42. Методика розслідування злочинів
- •§ 43. Методика розслідування зґвалтувань
- •§ 44. Методика розслідування крадіжок чужого майна
- •§ 45. Методика розслідування грабежів та розбійних нападів
- •§ 46. Розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів,
§ 22. Допит підозрюваного, обвинуваченого
і Поняття та загальні правила допиту підозрюваного, обвинуваченого
Як відомо, допит у процесі розслідування кримінальної справи про злочин — це слідча дія, що проводиться з метою одержання слідчим показань від учасника криміналістичної діяльності (в передбаченому кримінально-процесуальною формою порядку), щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення кримінальної справи про злочин, залежно від його процесуального стану; віку; складу учасників; характеру слідчої ситуації; місця допиту; кількості разів допиту.
Обвинувачений і підозрюваний займають особливе становище в кримінальному процесі. Законодавець передбачає, що вони зобов'язані давати показання. Досить часто в процесі допиту між слідчим і обвинуваченим (підозрюваним) виникає конфліктна ситуація. Тому слідчому, перш за все, необхідно налагодити психологічний контакт з допитуваним, а потім застосувати ефективні тактичні прийоми, які відповідали б особі обвинуваченого, підозрюваного і конкретній обстановці. Слідчий зобов'язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу, але не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення (ст. 143 КПК України).
При пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, що той має певні права (ст. 142 КПК України), у тому числі — мати захисника і побачення з ним до першого допиту.
Захисник допускається до участі у допиті в кримінальній справі з моменту:
172
-
пред'явлення обвинувачення;
-
затримання особи;
-
застосування запобіжних заходів. Захисник має право:
-
знайомитися з протоколом допиту;
-
брати участь у слідчих діях з участю підзахисного;
-
мати побачення з підзахисним, ставити запитання в процесі допиту.
У процесі допиту обвинуваченого мають бути отримані показання з кожного пункту пред'явленого обвинувачення. Обвинуваченому можуть бути поставлені будь-які запитання, але тільки такі, щоб вони стосувалися справи та його особи. З метою перевірки показань допитаному доцільно періодично ставити контрольні запитання. Обвинувачений підозрюваний, захисник мають право заявляти клопотання, пред'являти докази. Перед захисником, його підзахисним не потрібно розголошувати дані досудового слідства. Це може призвести до того, що об'єктивному, повному і всебічному розслідуванню буде заподіяна шкода. Відповідно до ст. 74 КПК України обвинувачений має право давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі доказів, що є у справі. Показання обвинуваченого підлягають перевірці, у тому числі й такі, в яких він визнає себе винним.
Якщо виникла конфліктна ситуація, вся інформація, яку дає допитуваний, має бути детально занесена до протоколу. У разі, коли обвинувачений відмовляється від давання показань, йому необхідно роз'яснити, що його відмова не є перепоною для продовження досудового слідства. З цих причин обвинувачений позбавляє себе можливості захищатися. Формулювання підозри в протоколі допиту підозрюваного, на відміну від обвинуваченого, має загальний характер. Підозрюваному оголошується, у вчиненні якого злочину він підозрюється. Слідчий не повинен в деталях повідомляти підозрюваному про вчинений злочин.
Таким чином, допит обвинуваченого, підозрюваного є слідчою дією, що являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний порядок спілкування суб'єктів (слідчого, начальника слідчого відділу, прокурора) і учасників криміналістичної діяльності, (обвинуваченого (підозрюваного) його захисника), котрі беруть у ньому участь, та спрямований на отримання будь-яких фактичних даних про відомі допитуваному події, явища, що мають значення для встановлення істини в кримінальній справі про злочин.
Обвинуваченому (підозрюваному), якщо він того забажає, надається можливість написати своє показання власноручно, про що
173
потрібно зробити відмітку в протоколі. Слідчий, ознайомившись з цими письмовими показаннями, може поставити додаткові запитання.
Основні тактико-психологічні прийоми допиту обвинуваченого, підозрюваного
Мудрий законодавець виокремив у кримінальному судочинстві особливий процесуально-правовий стан обвинуваченого і підозрюваного. Адже за нормами чинного кримінально-процесуального законодавства ні обвинувачений, ні підозрюваний не зобов'язані в процесі досудового слідства кримінальної справи про злочин давати показання. Звідси є цілком закономірним висновок, що суб'єкт криміналістичної діяльності як посадова особа, уповноважена для провадження досудового слідства кримінальної справи про злочин, має своїм обов'язком переконати допитуваного обвинуваченого і підозрюваного розповісти правду щодо всіх відомих йому істотних для справи обставин, що підлягають доказуванню. Переконання як психічна діяльність слідчого передбачає, що він має довести обвинуваченому та підозрюваному, що необхідність давання правдивих показань є його особистою потребою, яка має реалізуватися для задоволення відчуття сили розуму, справедливості й законності. Переконання завбачає також використання спонукання — специфічної форми його впливу на обвинуваченого (підозрюваного), який відмовляється давати правдиві показання або дає неправдиві показання.
Характерною особливістю психічного впливу в процесі переконання є інтелектуальний примус. Застосованою силою слідчого щодо допитуваного обвинуваченого (підозрюваного) буде принцип взаємної їх здатності логічно мислити при розслідуванні злочину — як пізнанні об'єктивної дійсності. Особливе значення має також використання слідчим принципів: дезінформація без обману, створення у допитуваного обвинуваченого (підозрюваного) перебільшеного уявлення про інформованість слідчого. Переконання матеріалізуються слідчим у формі тактико-психологічних прийомів.
Отже, тактико-психологічний прийом допиту підозрюваного, обвинуваченого — це захід підготування і проведення слідчої дії, основою якого є психічний вплив, спрямований на одержання від обвинуваченого (підозрюваного) показань щодо вчиненого, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи про злочин, який раціонально й ефективно сприятиме досудовому слідству.
174
Відповідний тактико-психологічний прийом має бути науково обумовлений і виконуватися в межах законних заходів. Він провадиться суб'єктом криміналістичної діяльності й обирається з урахуванням конкретної слідчої ситуації. Тактико-психологічний прийом, що застосовується суб'єктом криміналістичної діяльності при допиті обвинуваченого (підозрюваного), спрямований, насамперед, на підвищення якості проведення допиту, а також на забезпечення повного, усебічного й об'єктивного розслідування кримінальної справи про злочин.
Кримінально-процесуальне законодавство зобов'язує слідчого допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення. Якщо при допиті обвинуваченого (підозрюваного) присутній захисник, він має право ставити запитання, заявляти клопотання, подавати докази, знайомитися з протоколом допиту. Під час допиту щодо обвинуваченого, підозрюваного можуть бути застосовані загальні й спеціальні тактичні прийоми. Обрання слідчим того чи іншого виду тактичних прийомів для застосування їх щодо допитуваного підозрюваного, обвинуваченого багато в чому залежить від того, чи є слідча ситуація, що склалася, конфліктною або безконфліктною. Так, за наявності особливої різновидності складної слідчої ситуації, що характеризується негативним станом міжосо-бистісних відносин суб'єктів, а також учасників криміналістичної діяльності, слідчий під час допиту обвинуваченого (підозрюваного) може використовувати спеціальні тактичні прийоми. Зрозуміло, що в даному разі використовувані тактичні прийоми мають основним своїм завданням сприяти отриманню точних і повних відомостей про фактичні дані, які є доказами. Тому свідчення допитуваного обвинуваченого (підозрюваного) про обставини, що підлягають доказуванню, мають надзвичайно вагоме значення порівняно з фактом самого лише визнання ним вини. Адже інколи факт визнання обвинуваченим (підозрюваним) своєї вини послаблює процесуальну діяльність слідчого, який не висуває і не перевіряє всіх реально можливих версій, що стосуються події злочину, його мотиву і мети, а також особи винного, імовірних інших співучасників.
Сутність основних тактико-психологічних прийомів допиту обвинуваченого (підозрюваного) найістотніше проявляється в таких
варіаціях:
-
проникнення слідчого в плани тих, хто притягається до кри мінальної відповідальності;
-
створення уявлення у підозрюваного, обвинуваченого про обізнаність слідства;
-
несподіване проведення тактичних прийомів;
175
-
передавання другорядної (прихованої) інформації, щоб ви кликати «проговорення» («пробалакування») підозрюваного, об винуваченого, який відмовляється давати показання або дає не правдиві показання;
-
використання реально існуючих суперечностей між слідчим і обвинуваченим (підозрюваним);
-
використання суперечностей у показаннях однієї особи;
-
маневрування інформацією, уникаючи її деталізації;
-
пред'явлення доказів (навіть в їх сукупності);
-
перш за все у пред'явленні «вирішшіьного» доказу — рапто вість;
-
роз'яснення обвинуваченому про пом'якшуючі обставини;
-
допит з участю спеціаліста, захисника, перекладача, інших осіб;
-
розтлумачення допитуваному обвинуваченому (підозрюва ному) змісту обставин, які відповідно до ст. 65 КК України пом'як шують покарання.
Виявлення мотивів і мети давання неправдивих показань підозрюваним, обвинуваченим, а також відмови від давання показань та їх усунення є основною проблемою, на яку спрямовані тактично-психологічні прийоми слідчого, у тому числі в конфліктній ситуації. Це означає, що слідчий одночасно має вживати дієвих психічних заходів, які б спонукали підозрюваного, обвинуваченого до того, аби він висловив особисту згоду давати правдиві показання, підтвердив об'єктивну дійсність. При цьому слідчому доцільно довести підозрюваному, обвинуваченому, що саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину є усталена в цивілізованому суспільстві міра порядності.
Дієвим заходом також є похвальні відгуки слідчого щодо допитуваного підозрюваного, обвинуваченого, об'єктивно висловлені в його присутності. Для цього слідчий має ретельно аналізувати показання допитуваного, згруповуючи їх за епізодами злочинної діяльності, керуючись принципом вільної оцінки доказів. Безперечно, що слідчий оцінює показання обвинуваченого (підозрюваного) за своїм внутрішнім переконанням, але з урахуванням усебічного, повного й об'єктивного розгляду всіх обставин розслідуваного злочину. За таких умов слідчий виокремлює правдиві й неправдиві показання допитуваного й саме епізодично правдиві свідчення заохочує похвалою. Зазначимо також, що кожний так-тико-психологічний прийом, застосовуваний слідчим щодо допитуваного підозрюваного, обвинуваченого, має міру порівняльної величини.
176
Фіксація результатів допиту
Протокол допиту — це процесуальний документ, в якому записані усні показання допитаного від першої особи із збереженням його термінології, стилю.
Відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства, протокол допиту підозрюваного, обвинуваченого є основним засобом фіксації показань цих учасників криміналістичної діяльності, а конкретно зафіксовані їх показання — джерелом доказів.
Аналіз кримінально-процесуальної форми з проблематики допиту підозрюваного, обвинуваченого дає можливість дійти висновку, що показання, зафіксовані у вказаних процесуальних документах, справді будуть доказами, якщо в них підтверджуються обставини і факти, які мають значення для вирішення кримінальної справи про злочин, а також, коли вони складені й оформлені в передбаченому законом порядку.
Протоколи допитів підозрюваного, обвинуваченого, в процесуально-криміналістичному їх розумінні, мають відзначатися повнотою та глибиною. У протоколі допиту підозрюваного, обвинуваченого необхідно зазначити: дату і місце його складання; посаду, прізвище суб'єктів криміналістичної діяльності, які проводять слідчу дію; прізвище, ім'я, по батькові, адресу проживання та інші дані, що характеризують допитувану особу; прізвище присутнього захисника спеціаліста, а також їхні адреси; роз'яснення їх прав та обов'язків; час початку і закінчення допиту, його зміст, виявлені під час допиту всі можливі відомості про обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі про злочин.
Отже, слідчий як суб'єкт криміналістичної діяльності складає протокол допиту підозрюваного, обвинуваченого. Підозрюваному, обвинуваченому, якщо він того просить, надається можливість написати свої показання власноручно (але це потрібно зафіксувати в протоколі). Крім того, на початку допиту слідчий записує в протоколі відповідь обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Нецензурні вислови допитуваної особи в протоколі недопустимі. Кожна сторінка протоколу допиту підписується допитуваною особою окремо. Допитувана особа має право вимагати доповнення протоколу.
Складання протоколу може бути доручено друкарці, стенографістці, операторові комп'ютерної техніки. Після того, як слідча Дія закінчена, стенограму потрібно розшифрувати і надрукувати або виконати рукописним текстом. У такому разі машинописний або рукописний текст і є протоколом допиту. Але в протоколі
177
потрібно вказати, що в процесі виконання слідчої дії було застосовано стенографування.
При допиті підозрюваного, обвинуваченого можуть застосовуватися звуко-, кіно-, відеозапис. У протоколі допиту підозрюваного, обвинуваченого необхідно зафіксувати технічні дані застосовуваних засобів криміналістичної техніки: фотоапаратів, фотооб'єктива, магнітофонів, відеозаписувальної апаратури, магнітних плівок, фотоплівки, відеокасет тощо. Необхідно зафіксувати також у протоколі умови, за яких застосовувалися відповідні засоби криміналістичної техніки. До протоколу допиту підозрюваного, обвинуваченого можуть бути додані фотографії, звуко-, відео-, кі-нозаписи, плани, схеми та інші матеріали, що пояснюють його зміст.
Точність записів показань підозрюваного, обвинуваченого перевіряє слідчий. Будь-які неточності слідчий виправляє тільки за узгодженням з допитуваним підозрюваним, обвинуваченим. У вказаному місці має обов'язково бути підпис допитуваного і його захисника. Проте бажано таких виправлень не допускати. Якщо ж виправлення є, їх потрібно оговорити окремим поясненням. Доцільно, щоб це зробила власноручно допитувана особа. Літературна обробка, редагування показань підозрюваного, обвинуваченого неможлива. При допиті слідчий записує показання підозрюваного, обвинуваченого в тій послідовності, в якій він їх розповідає і в повному обсязі, а вже потім фіксує в протоколі свої запитання і відповіді на них.
Досвідчені слідчі досить часто з тактичних міркувань, коли підозрюваний або обвинувачений заперечує свою причетність до вчинення злочину, записують процес їх допиту у формі «запитання — відповіді». Протокол допиту підозрюваного, обвинуваченого доцільно складати не тоді, коли допит закінчено, як це рекомендують окремі криміналісти, а в процесі допиту.
Останнім часом слідчі управління із розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України застосовують у своїй діяльності ноутбук. Його використання дає можливість слідчому позбутися стомлюючого переписування, своєчасно вносити уточнення до протоколу допиту. Застосування портативного комп'ютера полегшує роботу в слідчому ізоляторі, при огляді місця події, написанні листів, запитів, доручень, довідок.
178