10. Гуморальні фактори природженого імунітету.

11.Система комплементу. Біологічні наслідки активації системи комплементу.

Система комплемента, ето сложный комплекс белков плазмы крови, формирующих каскадную систему. Білки системи комплементу служать медіаторами фагоцитозу, регулюють запальну реакцію і, взаємодіючи з антитілами, беруть участь в імуному захисті організму. У систему комплементу входять близько двох десятків сироваткових білків, загальна функція яких полягає в регуляції запалення. Компоненти комплементу взаємодіють між собою та з іншими елементами імунної системи. Низка мікроорганізмів активує систему комплементу по альтернативному шляху - механізм вродженого, неспецифічного імунітету. У результаті з поверхнею мікробів зв'язуються компоненти комплементу, що призводить до поглинання цих збудників фагоцитами. Коли система комплементу бере участь у реакціях специфічного набутого імунітету, її зазвичай активують по класичному шляху антитіла, пов'язані з поверхнею мікроорганізмів. Активація комплементу - це каскад реакцій, в якому кожен попередній компонент діє на наступний.

Система комплементу активується комплексом антиген-антитіло в такій послідовності: С1, С4, С2 і С3, С5, С6, С7, С8, С9. Комплемент викликає бактеріоліз, стимулює фагоцитоз, викликає активацію факторів, що беруть участь у запальних реакціях, що веде до пошкодження клітин. Біологічні властивості комплементу (С) зводяться до наступного: С1-С4 - нейтралізація вірусів; С1-С5 - освіта гістамінлібераторів (анафілотоксінов), посилення реакцій фагоцитозу; С5-С9 - участь у реакціях цитолізу, бактеріолізу, в реакціях відторгнення трансплантату.

12.Антигени: будова, функції. Гаптени.

Антигены (от анти... и греч. génos — рождение, происхождение), высокомолекулярные коллоидные вещества, которые при введении в организм животных и человека вызывают образование специфических реагирующих с ними антител. Непременным условием антигенности является отличие А. от веществ, имеющихся в норме в организме реципиента. К А. относятся прежде всего чужеродные белки, некоторые полисахариды (большей частью бактериального происхождения), комплексы белков с разнообразными химическими соединениями. А. бывают корпускулярные (например, взвеси бактерий), дающие с антителами реакцию агглютинации (склеивания), и растворимые (например, токсины), дающие реакцию преципитации (осаждения). Низкомолекулярные, простые белки, такие, как желатина, не являются А., яичный и сывороточный альбумины (молекулярная масса 40 000—70 000) имеют меньшую антигенность, чем гамма-глобулины и другие белки с большей молекулярной массой (>160 000). Липиды и углеводы, не обладающие антигенными свойствами и приобретающие их в соединении с белками, называются гаптенами. Можно искусственно синтезировать А., соединяя те или иные химические вещества с белком. В А. содержатся два компонента: высокомолекулярное вещество, являющееся проводником антигенного раздражения (большей частью это белок), и небелковая группа, структура которой определяет специфичность данного А. Эти группы называются детерминантными (или факторами специфичности); они расположены на поверхности А. и могут быть отделены от коллоидного носителя. При некоторых патологических состояниях (например, гемолитической анемии) собственные белки организма приобретают антигенные свойства, т. е. становятся аутоантигенами. Т. к. белки имеют индивидуальную специфичность (см. Генетический код), то белки одного животного являются А. для другого животного того же вида (и зоантигены). Именно поэтому при пересадке тканей возникают реакции, связанные с тканевой несовместимостью (кроме случаев пересадки тканей от одного однояйцевого близнеца другому).

10. Етапи дозрівання та диференціація Т- та В-лімфоцитів.

11. Т-лімфоцити. Структура Т-клітинного рецептору. Субпопуляції Т-

лімфоцитів. Основні маркери та кластери диференціювання.

12. Т - лімфоцити - хелпери 1-го та 2-го типу. Значення функціонального балансу між Т-хелперами (Thl/Th2).

13. Т- лімфоцити регуляторні, основні функції.

14. Апоптоз як особливий тип загибелі клітин. Його роль у фізіологічних тапатологічних процесах.

15. В-лімфоцити. Основні маркери та функції. Структура рецептора, що розпізнає антиген.

17. Поняття про Т-залежні та Т-незалежні типи імунної відповіді.

18. Імуноглобуліни: будова, функції, класи.

Існує 5 класів Ig - IgG, IgM, IgA, IgD, IgE, кожний з яких володіє певними ефекторними функціями.

Імуноглобуліни класу G становлять 75% всіх ІГ сироватки крові людини. Молекулярна маса забезпечує можливість проникнення через плаценту від матері до плоду. Молекули ІгG найбільш довгоживучі з усіх імуноглобулінів (23 діб). У людини ІгG чотирьох субкласів: G1, G2, G3, G4, що розрізняються за амінокислотним складом. Імуноглобуліни класу M - еволюційно найстаріший Іг, зміст його в сироватці крові становить 5-10% від загального числа Іг. Обидва класи імуноглобулінів забезпечують специфічний імунний захист від більшості інфекційних агентів. Імуноглобуліни A складають 10-15% від усіх Іг сироватки крові, є переважаючими Іг секретів (слизових виділень дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, слини, сліз, молозива і жіночого молока). Секреторний ІгA знаходиться у вигляді димеру, складається з двох молекул ІгA і називається секреторним компонентом. ІгA, виходячи з кровотоку, проникає через епітеліальний шар і з'єднується з секреторним компонентом (утворюється в епітеліальних клітинах). Утворений секреторний ІгA залишається або на поверхні епітеліальної клітини або в шарі слизу над епітелієм і виконує свою основну неспецифічну захисну функцію. Новонародженим у перші дні життя секреторний ІгA надходить з молозивом матері, захищаючи їх бронхолегеневий та шлунково-кишковий тракти до тих пір, поки не сформуються власні механізми утворення секреторного ІгA і власна мікрофлора.

Імуноглобулін E - близько 0,2% від усіх сироваткових імуноглобулінів. Накопичується переважно в тканинах, шкірних і слизових оболонках, де збирається на поверхні тучних клітин, базофілів, еозинофілів. Період життя складає 2,5 доби. IгE відіграють основну роль у формуванні реакції гіперчутливості негайного типу, прикладом якої є анафілаксія.

Імуноглобуліни D - період життя 3 діб. Про функції цього імуноглобуліну відомо мало.