- •1.Завдання клінічної імунології та алергології.
- •2.Структура та функції імунної системи.
- •3. Етапи онтогенезу імунної системи.
- •4. Центральні та периферичні органи імунної системи.
- •5.Особливості функціонування імунної системи в дітей різного віку.
- •6.Особливості функціонування імунної системи в осіб похилого віку.
- •7.Клітинні природжені фактори захисту, їх взаємодія в реалізації імунної відповіді.
- •8.Моноцитарно - макрофагальна система: функції, особливості, роль у становленні та реалізації імунної відповіді. Сучасні аспекти фагоцитозу.
- •9.Кілінговий ефект як складова імунобіологічного нагляду. Основні типи кілерних клітин, їх функція та властивості. Роль гранулоцитарних клітин крові в формуванні імунної відповіді.
- •10. Гуморальні фактори природженого імунітету.
- •11.Система комплементу. Біологічні наслідки активації системи комплементу.
- •12.Антигени: будова, функції. Гаптени.
- •19. Імунні комплекси, їх роль у розвитку патології.
- •20. Цитокіни - медіатори імунної системи. Інтерлейкіни, класифікація, функції та участь в імунних процесах.
- •22. Імунологічна система слизових оболонок. Лімфоїдна тканина,асоційована з шлунково-кишковим трактом.
- •23. Сучасне уявлення про структуру та функцію головного комплексугістосумісності. Будова антигенів hla. Схильність до захворюваньзалежно від hla-фенотипу.
- •Лимфаденопатия
- •30. Імунопатогенез, стадії розвитку, класифікація віл - інфекції/сніДу.
- •31. Клініко-лабораторні критерії діагностики, принципи лікування віл-
- •32. Основні принципи профілактики віл-інфекції/сніДу в Україні.
- •33. Стреси, розлади нейрогуморальної та імунної регуляції.
- •34. Синдром швидкої втомлюваності (клініка, діагностика, принципи лікування).
- •Этиология и патогенез
- •35. Класифікація шкідливих факторів довкілля, періоди їх впливу на стан імунної системи.
- •36. Трансплантаційна імунологія. Імунологічні показання та протипоказаннядо трансплантації органів і тканин. Селекція пари донор-реципієнт.
- •37. Передіснуючі антилімфоцитотоксичні антитіла, їх прогностична цінність.
- •38. Особливості пред- і післятрансплантаційного імунологічногомоніторингу. Типи кризу відторгнення, їх клініко-імунологічнахарактеристика та прогнозування.
- •39. Імунний статус вагітних.
- •40. Імунологія лактації.
- •41. Імунологія запліднення.
- •42. Імунозалежні форми непліддя в шлюбних парах. Причини та механізмиутворення аутоантитіл до статевих клітин у чоловіків і жінок.
- •43. Імунопатогенез безпліддя, його діагностика. Імунологічні підходи долікування безпліддя.
- •44. Імунні взаємовідносини в системах "батько- мати", "мати- плід".
- •45. Антигени сперматозоїдів та яйцеклітин, антитіла до них, методи
- •46. Імунні конфлікти в системі "мати - плід": діагностика, лікування,
- •1. Аутоиммунные механизмы 1. Аутоімунні механізми
- •2. Избыточные аллоиммунные реакции 2. Надлишкові алоімунні реакції
- •1) Антитела к отцовским лейкоцитам 1) Антитіла до батьківських лейкоцитів
- •2) Антифосфолипидные антитела2) антифосфоліпідні антитіла
- •3) Антинуклеарные антитела3) антинуклеарні антитіла
- •3. Недостаточные защитные реакции - гестоз 3. Недостатні захисні реакції - гестоз
- •48. Імунні зміни в онкологічних хворих. Імунодіагностика в онкології.
- •49. Сучасні підходи до імунотерапії хворих з онкологічними хворобами.
- •50. Причини формування алергологічної патології. Стадії формуванняалергічної реакції.
- •51. Класифікація алергенів. Причини та механізми формування алергічних станів.
- •52. Методи діагностики алергій: лабораторні методи, шкірні та провокаційні проби.
- •53. Принципи антиалергічної терапії та імунотропних методів лікування в алергології.
- •54. Специфічна імунотерапія, механізм дії, показання та протипоказання, прогноз ефективності.
- •55. Поліноз, алергічний риніт, алергічний кон'юнктивіт: етіологія,імунопатогенез, клініка, імунодіагностика, основні принципиімунотерапії.
- •1. Цитологічне дослідження мазку-відбитку зі слизової оболонки носа (виявлення гипереозинофілії).
- •4. Бактеріологічне дослідження зі слизової оболонки носа (для виключення інфекційного риніту).
- •1.Сезонний ар:
- •1.1. У сезон пилкування.
- •1.2. Поза сезоном пилкування
- •2.Цілорічний ар.
- •2.Діагностика.
- •1. Цитологічне дослідження мазку-відбитку зі слизової оболонки носа (виявлення гіпереозинофілії).
- •3. Профілактично-лікувальні заходи
- •3.Лікування.
- •3.1. В сезон пилкування.
- •56. Медикаментозна алергія. Імунопатогенез, клініка, діагностика, лікування, профілактика.
- •Діагностика
- •Профілактично-лікувальні заходи
- •57. Поняття алергія та псевдоалергія, диференційна діагностика. Гістамін лібераційні механізми розвитку псевдоалергічних реакцій. Принципи лікування.
- •58. Розвиток псевдоалергічних реакцій при порушеннях активації системи комплементу та метаболізму арахідонової кислоти. Принципи лікування.
- •59. Визначення поняття аутоімунітету, аутоімунної хвороби або синдрому. Механізми зриву толерантності, генетичні передумови розвитку аутоімунних хвороб.
- •60. Класифікація, загальні принципи імунолабораторної діагностики аутоімунних хвороб.
- •61. Сучасні підходи до застосування імунотропних препаратів при лікуванні аутоімунних хвороб.
- •62. Лабораторні критерії імунодіагностики аутоімунних захворювань.
- •63. Класифікація імунотропних препаратів, механізм дії, побічний вплив.
- •64. Принципи клінічного застосування імунотропних препаратів, показаннята протипоказання до призначення, підбір дози, контроль за терапевтичною ефективністю.
10. Гуморальні фактори природженого імунітету.
11.Система комплементу. Біологічні наслідки активації системи комплементу.
Система комплемента, ето сложный комплекс белков плазмы крови, формирующих каскадную систему. Білки системи комплементу служать медіаторами фагоцитозу, регулюють запальну реакцію і, взаємодіючи з антитілами, беруть участь в імуному захисті організму. У систему комплементу входять близько двох десятків сироваткових білків, загальна функція яких полягає в регуляції запалення. Компоненти комплементу взаємодіють між собою та з іншими елементами імунної системи. Низка мікроорганізмів активує систему комплементу по альтернативному шляху - механізм вродженого, неспецифічного імунітету. У результаті з поверхнею мікробів зв'язуються компоненти комплементу, що призводить до поглинання цих збудників фагоцитами. Коли система комплементу бере участь у реакціях специфічного набутого імунітету, її зазвичай активують по класичному шляху антитіла, пов'язані з поверхнею мікроорганізмів. Активація комплементу - це каскад реакцій, в якому кожен попередній компонент діє на наступний.
Система комплементу активується комплексом антиген-антитіло в такій послідовності: С1, С4, С2 і С3, С5, С6, С7, С8, С9. Комплемент викликає бактеріоліз, стимулює фагоцитоз, викликає активацію факторів, що беруть участь у запальних реакціях, що веде до пошкодження клітин. Біологічні властивості комплементу (С) зводяться до наступного: С1-С4 - нейтралізація вірусів; С1-С5 - освіта гістамінлібераторів (анафілотоксінов), посилення реакцій фагоцитозу; С5-С9 - участь у реакціях цитолізу, бактеріолізу, в реакціях відторгнення трансплантату.
12.Антигени: будова, функції. Гаптени.
Антигены (от анти... и греч. génos — рождение, происхождение), высокомолекулярные коллоидные вещества, которые при введении в организм животных и человека вызывают образование специфических реагирующих с ними антител. Непременным условием антигенности является отличие А. от веществ, имеющихся в норме в организме реципиента. К А. относятся прежде всего чужеродные белки, некоторые полисахариды (большей частью бактериального происхождения), комплексы белков с разнообразными химическими соединениями. А. бывают корпускулярные (например, взвеси бактерий), дающие с антителами реакцию агглютинации (склеивания), и растворимые (например, токсины), дающие реакцию преципитации (осаждения). Низкомолекулярные, простые белки, такие, как желатина, не являются А., яичный и сывороточный альбумины (молекулярная масса 40 000—70 000) имеют меньшую антигенность, чем гамма-глобулины и другие белки с большей молекулярной массой (>160 000). Липиды и углеводы, не обладающие антигенными свойствами и приобретающие их в соединении с белками, называются гаптенами. Можно искусственно синтезировать А., соединяя те или иные химические вещества с белком. В А. содержатся два компонента: высокомолекулярное вещество, являющееся проводником антигенного раздражения (большей частью это белок), и небелковая группа, структура которой определяет специфичность данного А. Эти группы называются детерминантными (или факторами специфичности); они расположены на поверхности А. и могут быть отделены от коллоидного носителя. При некоторых патологических состояниях (например, гемолитической анемии) собственные белки организма приобретают антигенные свойства, т. е. становятся аутоантигенами. Т. к. белки имеют индивидуальную специфичность (см. Генетический код), то белки одного животного являются А. для другого животного того же вида (и зоантигены). Именно поэтому при пересадке тканей возникают реакции, связанные с тканевой несовместимостью (кроме случаев пересадки тканей от одного однояйцевого близнеца другому).
10. Етапи дозрівання та диференціація Т- та В-лімфоцитів.
11. Т-лімфоцити. Структура Т-клітинного рецептору. Субпопуляції Т-
лімфоцитів. Основні маркери та кластери диференціювання.
12. Т - лімфоцити - хелпери 1-го та 2-го типу. Значення функціонального балансу між Т-хелперами (Thl/Th2).
13. Т- лімфоцити регуляторні, основні функції.
14. Апоптоз як особливий тип загибелі клітин. Його роль у фізіологічних тапатологічних процесах.
15. В-лімфоцити. Основні маркери та функції. Структура рецептора, що розпізнає антиген.
17. Поняття про Т-залежні та Т-незалежні типи імунної відповіді.
18. Імуноглобуліни: будова, функції, класи.
Існує 5 класів Ig - IgG, IgM, IgA, IgD, IgE, кожний з яких володіє певними ефекторними функціями.
Імуноглобуліни класу G становлять 75% всіх ІГ сироватки крові людини. Молекулярна маса забезпечує можливість проникнення через плаценту від матері до плоду. Молекули ІгG найбільш довгоживучі з усіх імуноглобулінів (23 діб). У людини ІгG чотирьох субкласів: G1, G2, G3, G4, що розрізняються за амінокислотним складом. Імуноглобуліни класу M - еволюційно найстаріший Іг, зміст його в сироватці крові становить 5-10% від загального числа Іг. Обидва класи імуноглобулінів забезпечують специфічний імунний захист від більшості інфекційних агентів. Імуноглобуліни A складають 10-15% від усіх Іг сироватки крові, є переважаючими Іг секретів (слизових виділень дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, слини, сліз, молозива і жіночого молока). Секреторний ІгA знаходиться у вигляді димеру, складається з двох молекул ІгA і називається секреторним компонентом. ІгA, виходячи з кровотоку, проникає через епітеліальний шар і з'єднується з секреторним компонентом (утворюється в епітеліальних клітинах). Утворений секреторний ІгA залишається або на поверхні епітеліальної клітини або в шарі слизу над епітелієм і виконує свою основну неспецифічну захисну функцію. Новонародженим у перші дні життя секреторний ІгA надходить з молозивом матері, захищаючи їх бронхолегеневий та шлунково-кишковий тракти до тих пір, поки не сформуються власні механізми утворення секреторного ІгA і власна мікрофлора.
Імуноглобулін E - близько 0,2% від усіх сироваткових імуноглобулінів. Накопичується переважно в тканинах, шкірних і слизових оболонках, де збирається на поверхні тучних клітин, базофілів, еозинофілів. Період життя складає 2,5 доби. IгE відіграють основну роль у формуванні реакції гіперчутливості негайного типу, прикладом якої є анафілаксія.
Імуноглобуліни D - період життя 3 діб. Про функції цього імуноглобуліну відомо мало.