2.2 Об’єкти цивільно-правових відносин.

Кожне цивільне правовідношення має свій об’єкт, безоб’єктних правовідносин не існує. І хоча об’єкти не входять безпосередньо до складу правовідносин, їх значення для останніх величезне. Об’єкти правовідносин служать засобом задоволення певних потреб громадян і організацій.

Залежно від змісту цивільно-правових відносин можна говорити, що їх виникнення пов’язано з необхідністю придбання, перевезення ре­чей, надання послуг, публікації творів науки та літератури, захисту честі і гід­ності тощо. З цього можна зробити висновок, що об’єкт цивільно-правових відносин — це те, на що спрямовано суб’єктивне право і суб’єктивний обов’язок з метою задоволення інтересів фізичних і юридичних осіб. Тобто об’єктами ци­вільних правових відносин є:

а) речі;

б) дії, у тому числі послуги;

в) резуль­тати духовної та інтелектуальної творчості;

г) особисті немайнові блага.

Речі — найпоширеніший об’єкт цивільно-правових відносин, оскільки за їхньою допомогою задовольняються істотні потреби громадян та організацій. Речі є об’єктами речових правовідносин, що виникають з договору застави.

Речі — також об’єкти цивільно-правових відносин, що виникають з договорів купівлі-продажу, обміну, дарування. Тут суб’єктивні обов’язки продавця, дарувальника спрямовані на передачу права власності на річ і самої речі. І хоч при цьому виникають не речові, а зобов’язальні відносини, об’єктом останніх поряд з діями боржника (в нашому прикладі — продавця) є речі. Іноді в літературі в наведених прикладах речі називаються об’єктами другого порядку (дії боржни­ка — об’єкт першого порядку).

Дії — об’єкт цивільно-правових відносин, які виникають з договорів. Так, об’єктом цивільно-правових відносин з договору перевезення є діяльність (систе­ма дій) перевізника, зобов’язаного здійснювати перевізний процес. Ця діяльність набуває характеру транспортної послуги, тобто не пов’язаної зі створенням ма­теріальних благ.

Послуги можуть мати юридичний характер. Об’єктом цивільно-правових від­носин, що виникають з договору доручення, є певні юридичні дії, оскільки за цим договором повірений укладає угоди, оформляє спадкові права, одержує поштові перекази, кореспонденцію тощо.

Об’єктом цивільно-правових відносин, які виникають з деяких договорів під­ряду, є дії, спрямовані на досягнення певного результату роботи (ремонт взуття, пошиття одягу, хімічна чистка тощо).[7, с.79]

Результати духовної та інтелектуальної творчості. Факти створення літературних, наукових, драматичних творів, сценаріїв кінофільмів, радіо- і телевізійних передач тощо є юридичними фактами, що породжують авторські правовідносини, їх об’єктом будуть визнані й інші твори, на які поширюється авторське право. Аналогічно до цього винахід, раціоналізаторська пропозиція, промисловий зразок є об’єктами винахідницьких відносин, що виникають на підставі фактів створення винаходу, розробки раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка.

Особисті немайнові блага. Одним з видів суспільних відносин, які ста­новлять частину предмета цивільного права, є особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими. Вони регулюються нормами цивільного права і тому це різновид цивільно-правових відносин.

Новий ЦК України не тільки ґрунтовно узаконив інститут особистих немайнових прав фізичних осіб у книзі 2, а й значно розширив особисті немайнові блага фізичних осіб, що охороняються нормами цивільного права. Тут не тільки традиційні особисті нематеріальні блага фізичних осіб: життя, здоров’я, честь і т. п. У книзі 2 передбачаються нові особисті нематеріальні блага: інформація про стан здоров’я, таємниця про стан здоров’я, свобода і особиста недоторканність, безпечне довкілля, індивідуальність, особисті папери та інші, які є об’єктами цивільно-правових відносин.

В новому кодексі також передбачається відкритий перелік особистих немайнових прав юридичних осіб на недоторканність їх ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права. Зазначені права захищаються так само, як і аналогічні права фізичних осіб.

Наведені поняття об’єкта правовідносин та визначення їхнього кола сприйма­ються в юридичній науці неоднозначно. Окремі автори, визнаючи за правильну основну тезу про множинність об’єктів цивільних правовідносин, разом з тим йдуть на обмеження кола останніх шляхом виключення з їх числа дій суб’єктів правовідносин. В результаті допускається існування безоб’єктних цивільних правовідносин, що є недопустимим. Прихильники цієї точки зору не проводять розрізнень між діями, що відносяться до змісту цивільних правовідносин, і виробничою діяльністю, яка складає об’єкт правовідношення.

Значного поширення набула також теорія, відповідно до якої єдиним об’єктом кожного цивільного правовідношення є поведінка людей. Дана теорія є наслідком неправильного уявлення про характер зв’язку правових відносин з діями суб’єктів цих відносин. Останні виявилися штучно відірваними від поняття самого правовідношення (на думку Я. Магазінера, об’єкти не входять до числа елементів правовідношення).

Останнім часом з’явилася теорія багатоступінчатого об’єкту цивільного правовідношення. Вона була запропонована О. Іоффе. З його точки зору, слід розрізняти три види об’єктів правовідносин: 1) юридичний об’єкт — поведінка зобов’язаної особи, 2) ідеологічний об’єкт — воля учасників правовідношення і 3) матеріальний об’єкт — річ або інше благо, з яким пов’язане суспільне відношення і на яке направлена поведінка учасників правовідношення.

Подібну точку зору висловив Ю. Толстой. На його думку, в правовідносинах є не три, а два об’єкти: загальний об’єкт — фактичні відносини, на які впливає правовідношення, і спеціальний об’єкт у вигляді речі або продукту духовної творчості.

В. І. Корецький запропонував вважати об’єктом правовідносин ту мету, якої прагнуть досягти учасники правовідносин. „Об’єктами правовідносин, — продовжує він, — буде така мета, як передача речі, вчинення певних дій або утримання від них, користування тим або іншим благом і т. д.”.[ 3, c.108—109]

Деякі науковці додержуються думки про те, що до об’єктів правовідносин належать тільки реальні блага, на використання або охорону яких спрямовані суб’єктивне право та правовий обов’язок. До них належать:

— матеріальні блага: жилі приміщення, гроші, предмети домашнього вжит­ку, техніки тощо; предмети духовної творчості (твори літератури, науки, мистец­тва), науково-технічної творчості (винаходи, раціоналізаторські пропозиції, про­мислові зразки);

— особисті немайнові блага, особисте життя громадян, честь, гідність і т. ін. 3 об’єктів правовідносин виключено дії. Вони, на думку авторів зазначе­них міркувань, не можуть бути об’єктами правовідносин, оскільки дії зобов’яза­ної особи — це фактична поведінка, яка формується шляхом виконання юридич­ного обов’язку. Але останній є частиною змісту правовідносин. Отже, маємо збіг питань про об’єкт і зміст правовідносин. Водночас визначається, що об’єктами правовідносин можуть бути поряд з речами не самі дії, а їхні результати. Аргу­менти на користь позиції, що розглядається, уявляються непереконливими, ос­кільки при цьому не окреслюються об’єкти зобов’язальних відносин, пов’язаних із здійсненням певної діяльності без створення матеріальних благ (наприклад, ді­яльність перевізника в зобов’язальних відносинах, що виникають із транспорт­них договорів; діяльність повіреного в зобов’язальних відносинах, які породжу­ються договором доручення).