Тема Префіксальний словотвір

План

1. Сутність префіксації та її особливості.

2. Значення основних латинських префіксів.

Найуживаніші префікси

а-, аb- – означає віддалення: аbduсěre відводити;

аd- – наближення, приєднання: advenire прибувати;

соn- (со-) – з'єднання, сумісна дія: conducěre зводити; соncordia згода;

dе- – усунення, відділення, віддалення: deducěre відводити; deportatіо вивезення, перевезення;

dis-, di- – розділення: dispartire розподіляти; discordia розлад;

e- (ех-) – вилучення: evenire виходити; exheredatio позбавлення спадщини;

іn- (іm-) – рух всередину: imponěre вкладати;

іn- – заперечення: incognitus невідомий;

оb- – рух назустріч, навпроти: opponěre ставити навпроти, протиставляти;

реr- – рух по: permanere – перебувати; залишатися;

рrо- – рух уперед: producěre виводити вперед;

рrае- – знаходження попереду, дія попереду: рrаеdicěre попереджати;

re- (red-) – рух назад: redděre повертати; restitutio відновлення;

se- – відділення: separare відділяти; sequester посередник;

sub- – рух під: subscriběre підписувати, реєструвати;

trans- (trа-) – рух через: traděre передавати, заповідати.

Більшість префіксів походять від прийменників з таким самим значенням. Латинські префікси широко використовуються в сучасних мовах для утворення нових слів із латинськими або грецькими коренями.

Дієслова, складені з sum, esse

Від дієслова sum, fui, esse (бути) за допомогою префіксів утворюється ряд дієслів, які відмінюються так само, як дієслово :

absum, afui, –, abesse бути відсутнім

adsum, affui, –, adesse бути присутнім, допомагати

desum, defui, –, deesse не вистачати

insum, іnfui, –, inesse бути в середині

intersum, interfui, –, interesse брати участь, знаходитися між чимось

obsum, obfui, –, obesse шкодити

praesum, praefui, –, praeesse очолювати, бути попереду

prosum, profui, –, prodesse приносити користь, допомагати

supersum, superfui, –, superesse бути зайвим

Nota bene! У дієслова prosum префікс pro- перед голосним переходить в prod-.

Зразок дієвідмінювання adsum, adesse бути присутнім у Praesens indicativi activi

persona	Singulāris	Plurālis
1	adsum	adsumus
2	ades	adestis
3	adest	adsunt

Infinitivus praesentis: adesse

Imperativus praesentis: sing. ad-es; pl. ad-este

Література.

1. Розенталь И.С., Соколов В.С. Учебник латинского языка. – М.: Норма, 2000. – С. 95 – 99.

2. Скорина Л.П., Чуракова Л.П. Латинська мова для юристів. – К.: Атіка, 2000. – С. 109 – 114.

3. Хоміцька З.М. Латинська мова. – Харків: Право, 2004. – С. 117 – 123.

Література (додаткова).

1. Темнов Е.И. Латинские юридические изречения. – М., 2003. – 241 с.

2. Хоміцька З.М. Словник латинських юридичних висловів. – Харків: Право, 2005. – 272 с.

Тема

Основні грошові одиниці. Міри ваги, площі.

План

1. Основні грошові одиниці.

2. Міри ваги, площі, довжини.

3. Імена римських громадян.

Римський календар

У різні періоди римської історії число місяців у році було різним. Спочатку їх було десять. Потім був прийнятий календар, складений на основі місячно-сонячного циклу, відповідно до якого рік поділявся на дванадцять місяців. Першим місяцем року був березень.

Назви місяців:

Mensis Martius місяць березень, від імені бога війни Марса.

Mensis Aprilis квітень. Місяць, присвячений Венері.

Mensis Maius травень. Назва місяця ототожнюється з німфою Майєю – матір'ю Меркурія.

Mensis Iunius червень, по імені дружини Юпітера Юнони.

Mensis Iulius липень був названий на честь Юлія Цезаря (у 44 р. до н.е.), до цього називався Mensis Quintilis п'ятий місяць (починаючи з березня).

Mensis Augustus серпень названий на честь Августа (у 8 р. н.е.), до цього називався Mensis Sextilis шостий місяць.

Mensis September вересень – сьомий місяць.

Mensis October жовтень – восьмий місяць.

Mensis November листопад – дев'ятий місяць.

Mensis December грудень – десятий місяць.

Mensis Іanuarius січень – по імені бога всякого початку Януса.

Mensis Februarius лютий від februo очищую – за назвою свята очисної жертви.

У 46 р. до н.е. Юлій Цезар за допомогою олександрійського математика Сосигена вніс зміни в римський календар. В основу реформи був покладений чотирирічний сонячний цикл (365-365-365-366=1461 день) з нерівною тривалістю місяців (30 і 31 день, у лютому – 28 протягом трьох років і 29 у високосний рік). Першим місяцем року став вважатися січень. По імені реформатора календар назвали юліанським.

У кожнім місяці римського календаря було три основних дні, встановлених відповідно до зміни фаз місяця: Kalendae, чи Calendae, календи – перший день місяця (calo скликаю. Мається на увазі – для оповіщення про молодий місяць). Nonae, arum (нони – п'ятий чи сьомий день місяця залежно від кількості днів у ньому: сьомий день березня, травня, липня, жовтня і п'ятий день інших місяців. Назва походить від числівника nonus дев'ятий, тому що нони були дев'ятим днем перед наступною основною датою. Idus, uum – тринадцяте чи п'ятнадцяте число кожного місяця (15-е число березня, травня, липня, жовтня і 13-е інших місяців). Назва – від дієслова iduo поділяю. При позначенні дати назви днів ставилися в Аblatіvus temporis – Kalendis Іanuariis у січневі календи, тобто 1 січня. Для назви дня, що передує основній даті, служило слово pridie напередодні, після якого вживався знахідний відмінок: Pridie Kalendas Іanuarias напередодні січневих календ, тобто 31 грудня. Інші дні визначалися залежно від того, скільки днів залишається до найближчої головної дати, причому зараховувався як цей день, так і найближча головна дата. Відлік вівся у зворотному напрямку. День, що позначається, ставився в ablatіvus temporis, за ним – назва головної дати з прийменником ante: ante diem quintum Idus Martias – 11 березня.

У римлян був восьмиденний тиждень. Семиденний тиждень з'явився в пізній античності під впливом Сходу. Назви днів тижня: Dies Lunae день Місяця, понеділок; Dies Martis день Марса, вівторок; Dies Mercurii день Меркурія, середа; Dies Іovis день Юпітера, четвер; Dies Veneris день Венери, п'ятниця; Dies Saturni день Сатурна, субота; Dies Soils день Сонця, неділя.

У республіканський період римляни позначали рік за іменами двох консулів, які обиралися щорічно. Імена їх ставилися в Аblatіvus. Літочислення велося за консульськими списками (fasti consularis), які складалися щорічно: Marco Crasso et Gnaeo Pompeio consulibus. У консульство Марка Краса і Гнея Помпея, тобто в 55 р. до н. е.

Література.

1. Скорина Л.П., Чуракова Л.П. Латинська мова для юристів. – К.: Атіка, 2000. – С. 95 – 98.

2. Хоміцька З.М. Латинська мова. – Харків: Право, 2004. – С. 117 – 123.

Література (додаткова).

1. Темнов Е.И. Латинские юридические изречения. – М., 2003. – 241 с.

2. Хоміцька З.М. Словник латинських юридичних висловів. – Харків: Право, 2005. – 272 с.