1. Правова основа державного пенсійного страхування в Україні

Захист від конкретних видів соціальних ризиків у ринковій економіці найбільш ефективний в рамках окремих видів соціального страхування. Суттєвим кроком у реформуванні попередньої системи соціального забезпечення населення стало прийняття Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Цей базовий законодавчий акт передбачає комплексний соціальний захист громадян на основі принципів та засад загальнообов’язкового державного соціального страхування: пенсійного страхування; страхування на випадок безробіття; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; соціального медичного страхування [12]. Порядок здійснення окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування та порядок справляння страхових внесків регулюються окремими законами, за виключенням загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, яке досі не запроваджене в Україні. У своєму комплексі ці нормативно-правові акти забезпечили формування нової системи соціального страхування, дозволили зробити перехід від бюджетного до страхового принципу фінансування окремих напрямів соціальних видатків.

Внаслідок прийняття нового соціального законодавства в Україні [71] впроваджується трирівнева пенсійна система, яка розширить можливості для підвищення добробуту людей та економічного зростання в Україні. Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах солідарності і субсидування і здійснення виплати пенсій та надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах накопичення коштів у Накопичувальному фонді, які обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб. Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, що буде доповненням пенсій з І та II рівнів

Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані Із змінами в демографічній ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них.

При цьому, пенсійна система доповнюється системою пільг, компенсацій, гарантій, програмою житлових субсидій та іншими видами державної соціальної допомоги громадянам похилого віку, інвалідам, сім'ям з дітьми тощо. З 1 січня 2004 року в Україні запроваджено реформовану солідарну пенсійну систему та добровільну накопичувальну систему через недержавне пенсійне забезпечення [71].

На відміну від інших країн, де проводилась пенсійна реформа, в Україні за нормами нового пенсійного законодавства було перераховано раніше призначені пенсії. При цьому гарантувалося збереження розміру раніше призначених пенсій і застосування всіх пільг при обчисленні стажу роботи, передбачених раніше діючим законодавством.

Запроваджено нову формулу обчислення пенсії, яка передбачає розширення періоду врахування заробітку при призначенні їх розмірів та зарахування до страхового стажу лише тих періодів, за які сплачено страхові внески до Пенсійного фонду. Розмір пенсії конкретній особі визначається диференційовано з урахуванням стажу роботи і заробітку, при цьому знято обмеження пенсії максимальним розміром (обмежується заробіток, з якого сплачуються страхові внески), збережено всі пільги при обчисленні стажу роботи, передбачені раніше діючим законодавством [60].

Середній розмір пенсійних виплат на 01.04.2006 р. становить 422,17 грн. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [2] мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється з 12.01.2005 р. на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2005 року набув чинності Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» [10], яким передбачено переведення соціальних пенсій і надбавок до пенсій на догляд у державну допомогу.

Зазначеним законом встановлено адресний підхід до питання надання державної соціальної допомоги, а саме допомога надається тим особам, які її потребують.

Крім того, інвалідам війни надано право на одержання збільшеного розміру державної соціальної допомоги на догляд, незалежно від виду одержуваної пенсії. Уряд забезпечуватиме щорічне проведення індексацій пенсійних виплат, а також їх підвищення з урахуванням темпів зростання середньої заробітної плати в Україні. Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [2], інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Відповідно до статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [2], у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується тільки в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором (угодою) України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

На цей час питання пенсійного забезпечення в Україні регулюються міжнародними договорами (угодами), укладеними з 21 країною. Зазначені договори (угоди) розподіляються на два види [64]:

• договори, що базуються на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач (укладені з країнами СНД, Угорщиною, Румунією).

• договори, що базуються на пропорційному принципі, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони.

За принципом пропорційності Україною укладені договори про соціальне забезпечення з Республікою Болгарія, Королівством Іспанія, Чеською Республікою, Словацькою Республікою і іншими. Чинною є також тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення.

Введення нової страхової системи (прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») [2], яка синхронізується з нормами європейського законодавства в цій сфері, з одного боку - викликало необхідність переглянути вже діючі міжнародні договори (угоди), а з другого боку, відкрило можливості укладення міжнародних договорів (угод) з Іншими державами щодо здійснення пенсійного забезпечення сторонами за період сплати страхових внесків у кожній із держав-учасниць.

Зокрема, в даний час ведеться підготовча робота щодо укладення таких договорів з Федеративною Республікою Німеччина, Канадою, Аргентинською республікою, Федеративною республікою Бразилія, Сербією та Чорногорією, Турецькою республікою та перегляду їх з республікою Казахстан, Грузією та країнами, які 13 березня 1992 року [89] підписали Угоду про гаранти прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.

Урядом здійснюються заходи щодо створення умов для ефективного функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення, що є одним з важливих чинників покращення пенсійного забезпечення громадян та прискорення соціально-економічного розвитку держави. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. №479-р затверджено План заходів щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на 2004 - 2007 роки. Постановою Кабінету Міністрів України [52] визначено, що з метою створення належних умов для впровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 1 грудня 2005 р. по 31 жовтня 2006 р. у Сокальському та Жидачівському районах Львівської області проводиться експеримент із створення автоматизованої системи Накопичувального фонду загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Розроблено проект Закону України «Про обов'язкове пенсійне забезпечення окремих категорій осіб через професійні та корпоративні пенсійні фонди» [21] щодо пенсійного забезпечення осіб, які працюють на роботах з шкідливими І важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, або на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.

Правовою основою пенсійної системи пенсійного страхування представлено на рис. 2.1 [100]:

1. Конституція України; 2. Концепція соціального забезпечення населення України; 3. Основи Законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 4. Стратегія розвитку пенсійної системи Управління; 5. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; 6. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення»; 7. Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; 8. Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»; 9. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; 10. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; 11. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Концепція соціального забезпечення населення України. Схвалено Верховною Радою України, 1993р.

Конституція України ст.46 Прийнято Верховною Радою України, 1996р.

Основи Законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування Прийнято Верховною Радою України, 1998

Стратегія розвитку пенсійної системи Затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України, від 15 грудня 2005р. № 525-р

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-IV

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» 9 липня 2003 р. N 1057-IV

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» 18 травня 2004 р. N 1727-IV

Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» 1 червня 2000 р. N 1768-III

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» 18 січня 2001 р. N 2240-III

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» 23 вересня 1999 р. N 1105-XI

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вiд 02 березня 2000  № 1533-III

Рис. 2.1. Правова основа пенсійної системи України [100].

Законодавство про пенсійне забезпечення в Україні [2, ст.4]:

1. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України (254к/96-ВР)[1],складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР)[26], цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі – закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

3. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Таким чином, можна зробити висновок, що правовою основою державного пенсійного страхування є різні закони і законодавчі акти. Ці закони регулюють діяльність пенсійних виплат, державного і недержавного пенсійного забезпечення пенсіонерів, дітей та інвалідів тощо. Заради цієї «допомоги» пенсіонерам, дітям і інвалідам і виникло державне пенсійне страхування.