83.Держава – складова політичної організації суспільства.

Держава - це особлива форма організації політичної влади в суспільстві, володіючої суверенітетом і здійснюючої управління суспільством на основі права за допомогою спеціального механізму (апарату). Держава характеризується наступним ознаками:

1. Особлива організація політичної влади, яка, утілюючись в державних органах, виступає як державна влада.

2. Територіальна організація населення. Державна влада здійснюється в рамках певній території і розповсюджується на всіх людей, що проживають на ній. Цілісність суспільства і взаємозв'язок його членів забезпечує інститут громадянства, або підданства.

3. Держава організовує суспільне життя на основі права. Тільки держава займається законотворчістю, тобто видає закони і інші правові акти, обов'язкові для всього населення.

4. Держава є суверенною організацією влади. Державний суверенітет виражається у верховенстві влади держави і незалежності її від будь-яких інших властей усередині країни або у взаємостосунках з іншими державами.

5. Держава має свій в розпорядженні систему примусового стягування податків і інших обов'язкових платежів, які забезпечують його економічну самостійність.

Політична функція держави - є однією з головних функцій держави, яка полягає в забезпеченні політичної стабільності, виробленню політичного курсу, що відповідає потребам і сподіванням широких верств населення або підтримки політичного панування класу-власника.

Політика і держава мають історичний характер. Вони виникли на певному етапі розвитку суспільства. Первісне суспільство було соціально-однорідним, у ньому був відсутній спеціальний апарат управління, здійснювалося общинне самоврядування. В ньому соціальні відносини регулювалися силою звички, звичаями і традиціями, якими закріплювався багатовіковий досвід спільного життя та сумісної праці. Регулятором суспільних відносин були первісна мораль, звичаї, традиції, інші форми поведінки людей, які історично напрацьовувались усім родоплемінним загалом. З розвитком виробництва зросла продуктивність праці. На якомусь етапі у створенні матеріальних благ люди перейшли межу їх мінімуму, з'явився додатковий продукт як основа приватної власності і передумова соціального розшарування суспільства.

З появою досконаліших форм суспільного поділу праці родоплемінні органи управління виявилися непристосованими до нових умов. Тому й були замінені державою, яка стала особливою формою організації влади, якої не знало суспільство раніше.

Суттєвою ознакою держави є її зв'язок з правом, яке регулює відносини між людьми за допомогою законів, що є офіційним вираженням норм права і оголошуються обов'язковими для всіх. Тому останнє є формою регулювання поведінки людей, сукупністю її норм, які встановлюються і санкціонуються державою з метою збереження існуючих у суспільстві економічних, політичних, соціальних та інших відносин.

Через право, оформлене законом, держава здійснювала свою законодавчу діяльність.

84.Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.

Суттєвою ознакою держави є її зв'язок з правом, яке регулює відносини між людьми за допомогою законів, що є офіційним вираженням норм права і оголошуються обов'язковими для всіх. Тому останнє є формою регулювання поведінки людей, сукупністю її норм, які встановлюються і санкціонуються державою з метою збереження існуючих у суспільстві економічних, політичних, соціальних та інших відносин.

Право існувало не завжди. Лише з появою класів, протилежних інтересів, необхідно було шукати інші важелі для регулювання поведінки людей. І хоча класові інтереси були різними, в праві закріплялись лише норми панівного класу, які стали обов'язковими для всіх і ототожнювались з офіційною мораллю. Це суспільство не могло існувати й без правової регламентації відносин власності та інших. Через право, оформлене законом, держава здійснювала свою законодавчу діяльність. Не дивлячись на те, що право в основному служило панівному класу, воно певною мірою слугувало й усім, оскільки протистояло безладдю та ін., що було корисно для всіх.

Найбільша цінність правової держави полягає у визнанні суверенітету народу, який є джерелом влади. Правова держава базується на принципі гарантування прав і свобод особи, підпорядкування владних структур нормам права. Ідею правової держави обґрунтував Платон, який писав, що він бачить близьку загибель тієї держави, де закон не має сили і перебуває під владою. Схожі думки висловлювали Цицерон та Арістотель. Згодом, у XVU—XIX ст. ідею правової держави розвинули західноєвропейські філософи Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск'є, Г. В.-Ф. Гегель.

Найдетальніше ідею правової держави було розвинено у працях І. Канта, який обґрунтував її філософські основи. Розглядаючи державу як об'єднання багатьох людей, підпорядкованих правовим законам, Кант наголошував, що кожний громадянин може визнати над собою лише ту владу, яка сама виконує ті ж закони, що й він. Отже, Кант наполягав на необхідності дотримання принципу взаємної відповідальності держави і громадян за дотримання законів, обмеженість законом державної влади та невід'ємність і недоторканість прав особи. Ефективність контролю та реалізація всіх інших принципів правової держави можливі лише на основі поділу влади. Принцип поділу влади вимагає, аби кожна з гілок влади (законодавча, виконавча, судова), відповідно до своєї природи, характеру, функцій і призначення, посідала своє, чітко визначене місце у системі державного управління. Поділ влади не означає її ізольованості, а радше, взаємодію, взаємоконтроль, систему стримувань і противаг, що має на меті утримати кожну гілку влади у межах її компетенції.

Для правової держави характерні різні принципи правової поведінки громадян і державної влади. Якщо громадянам дозволено все, що не заборонено законом, то владним структурам, навпаки, дозволено лише те, що передбачено законом.

Отже, правова держава — це така форма організації та діяльності публічно-політичної влади, яка функціонує згідно з принципом верховенства права, за якої діють усталені правові норми, встановлені у визначеному Конституцією порядку, гарантуються права й свободи людини, а владні структури не втручаються у сфери громадянського суспільства.