2.3. Павло Омельянович Соколовський

У червні 1891 р. на кафедру римського права було призначено приват-доцента Павла Омельяновича Соколовського (1860–1934). Вищу освіту він отримав у Дерптському університеті, який закінчив зі ступенем кандидата, а потім два роки, з вересня 1888 р. по грудень 1890 р. для вдосконалення в науках перебував у російській семінарії з римського права при Берлінському університеті. 22 лютого викладача було зачислено до міністерства освіти. Магістерську дисертацію на тему: "Die Mandatbürgerschaft nach römischen und gemeinen Recht" він захистив 11 квітня 1891 р. на юридичному факультеті Дерптського університету. Роботу було опубліковано в Німеччині (Галлі) у 1891 р. 3 листопада 1894 р. на раді Харківського університету вчений захистив докторську дисертацію на тему: "Договір товариства за римським правом" (надруковану в Києві в 1893 р. Протягом 1891–1895 рр. П. Соколовський викладав римське право в університеті Св. Володимира разом із проф. Л. Казанцевим. Читав систему римського права та пояснював джерела права, про тлумачення яких він говорив так: "...я не перекладаю слів Юстиніана, у пе- рекладі мої слухачі не мають потреби, я передаю лише думку джерела, і передаю саме так, як розумію її я, і як я надіюсь, зрозуміють її мої читачі".

2.4. Вільгельм Фрідріхович фон-Зелер

Через хворобу, а потім смерть Л. Казанцева в 1896 р., та переміщення П. Соколовського до Харківського університету 1895 р., кафедру римського права очолив Вільгельм Фрідріхович фон-Зелер (1861–?). Вищу юридичну освіту він отримав у Дерптському університеті. У 1887 р. його було командировано з науковими цілями на три роки до Німеччини. Після закінчення курсу в інституті римського права при Берлінському університеті у 1891 р. викладач отримав ступінь магістра римського права на основі дисертації : "Zur Lehre von Conventionalstrafe nach römishem Recht". Цього ж року його було призначено приват-доцентом Харківського університету на кафедру римського права. 17 листопада 1896 р., на основі дисертації: "Вчення про право загальної власності за римським правом", отримав ступінь доктора римського права. У 1897 р. його було призначено ординарним професором того ж університету. На початку 1901 р. за власним бажанням він залишив університет, переїхавши до Берлінського університету, де в 1901 р. відкрив курси римського права. Про підходи викладання римського права В. фон- Зелером, слід розглядати за його лекційним курсом "Історія римського права", складеному і виданому студентами в 1900 р. Курс складався із трьох частин: 1) історія державного права Риму в чотирьох періодах; 2) історія джерел права; 3) історія публічного права (загальне вчення про право; речове право; зобов'язальне право; сімейне право; спадкове право). Також професор, за дорученням факультету, керував практичними заняття.

2.5. Йосип Олексійович Покровський

Видатним викладачем римського права на юридичному факультеті був Йосип Олексійович Покровський (1868–1920), випускник університету Св. Володимира. У 1898 р. він захистив магістерську дисертацію "Право і факт в римському праві" і був залишений для підготовки до професорського звання, а пізніше командирова- ний до Німеччини в Берлінський інститут римського права, де навчався два з половиною роки. Повернувшись до Росії, Й. Покровський викладає в Юр'ївському університеті, а згодом у Київському. Як провідний історик римського права, Й. Покровський створив низку праць, які дозволяють нам мати уяву про його манеру викладання даного курсу. Говорячи про місце римського права в системі юридичних дисциплін, він зазначав, що "...перше, з чого мусить розпочинатися його вивчення, є, звісно, його історія", оскільки без неї "римське право його останньої стадії, римське право Юстиніанової сис- тематизації (т. зв. чисто римське право), а тим більше римське право Нової Європи (т. зв. сучасне римське право) було б абсолютно незрозумілим" . Головне завдання свого курсу він вбачав у тому, щоб прослідкувати, як римське право "із національного права одного невеликого народу перетворилося в універсальне право всього античного світу". Його курс складався із двох основних частин: історії інститутів публічного права та історії цивільного права. У першій частині він викладав історію інститутів державного права, джерел, цивільного та кримінального процесів, у другій – висвітлював історію права осіб, речового права, а також історію зобов'язань, сімейних відносин та успадкування . У працях Й. Покровського знаходять відображення не лише проблеми історії римського права, але і його вплив на розвиток цивільного права європейських країн. Обґрунтовуючи необхідність вивчення римського права в Росії, він не лише відштовхувався від визнання його як теорії цивільного права, але і звертав увагу на його універсальний характер, як фундамент загально- європейського права. Росія довгий час була відрізана від спілкування із Західною Європою і відстала від неї, у тому числі і в галузі права, тому, "якщо ми хочемо спілкуватися з нею однією мовою, ми мусимо, у крайньому випадку в школі, освоїти римське право, яке є основою юридичної освіти".

РОЗДІЛ 3. Кафедра римського права в Імператорському університеті Святого Володимира в першій половині XX століття. Андрій Каленикович Мітюков. Науковий шлях.

На юридичному факультеті Київського університету Св. Володимира працював й Андрій Каленикович Мітюков (1871–1934), син відомого романіста, професора римського права К. Мітюкова. Він отримав освіту у І Київській гімназії, яку закінчив з відзнакою в 1889 р. Після закінчення гімназії Андрій Каленикович вступив на юридичний факультет Київського університету Св. Володимира. Закінчивши в 1896 р. університет, він був залишений професорським стипендіатом і командирований до європейських університетів для стажування з предмету римського права. Протягом 1897 р. А. Мітюков вивчав римське право у Відні, під керівництвом провідних романістів: Чіларжа, Міттейса й Унгера. Протягом 1898–1900 рр. він перебував у Берлінському університеті, де слухав лекції Екка, Перніса, Дернбурга. Повернувшись на батьківщину у 1900 р., А. Мітюков склав іспит з римського права так успішно, що факультет вирішив можливим одразу ж запропонувати йому читати обов'язковий курс із системи римського права (право сімейне та спадкове). З цього часу розпочинається блискуча викладацька діяльність А. Мітюкова, спочатку як приват-доцента, а пізніше, після захисту магістерської дисертації "Відповідальність продавця за евікцію в історико-порівняльному висвітленні" (1906), професором Київського університету, Київського Комерційного інституту та Вищих жіночих курсів. У 1911 р. А. Мітюков залишив Київ і переїхав до Москви, де керував кафедрою римського права в університеті та Ліцеї Цесаревича Миколи. У 1917 р. він повертається до Києва. Тут, у рідному університеті Св. Володимира, як при- ват-доцент з 1917 до 1919 рр., за пропозицією факультету, викладав обов'язковий курс з історії та системи римського права. А. Мітюков досягнув великих успіхів на педагогічній ниві. Володіючи від природи видатними властивостями і постійними усними заняттями, він здобув гарні знання не лише у своїй спеціальності, але й у всій галузі юриспруденції. Це великий знавець юридичної літератури і джерел римського права, якими він досконало володів. У 1908 р. А. Мітюков видав "Хрестоматію з інституцій римського цивільного права та історії цивільного процесу". Це досконалий підбір джерел римського права і редакція їхнього перекладу, який свідчить про досконалу ерудицію педагогічного досвіду автора. Дана хрестоматія була єдиним доробком у вітчизняній літературі початку ХХ ст. Вона була надзвичайно важливою для молоді, яка не звикла посилатися на оригінальні джерела права, та й не мала можливості ними користуватися, через їхню відсутність. А. Мітюковим було двічі перевидано курс свого покійного батька (1902; 1912). Курс було обновлено деталями з новітньої літератури і власними додатками, які полегшили знайомство із новітнім станом науки в Європі. Було проведено паралелі між римським і сучасним (західним) цивільним правом. Для початківців, як правильно зазначив автор, такі паралелі надзвичайно корисні: вони визначають особливості римського і вводять у вивчення сучасного цивільного права.

До спеціалістів з римського права, які прославили Київський університет Св. Володимира, також належать І. Кістяківський, В. Сінайський, В. Карпеко, М. Катков, Т. Яблочков, І. Фаас, праці яких і сьогодні становлять інтерес для всіх, хто вивчає даний предмет. Однак наказом по університету, від 1 квітня 1919 р., викладання римського права на юридичному факультеті було скасовано, а 3 березня 1920 р. Інструкцією Наркомпросу УРСР було ліквідовано і сам факультет.