2.1.Каленик Андрійович Мітюков

Кафедра римського права з 1846 р. отримала талановитого і поважного вченого – Каленика Андрійовича Мітюкова, який з честю і великою віддачею очолював її до останніх своїх днів. Спочатку він викладав як виконуючий обов'язки ад'юнкта, маючи ступінь кандидата. У 1847 р. вчений захистив магістерську дисертацію: "О признании тяжущихся сторон на суде по делам гражданским". У наступному, 1848 р., він був затверджений ад'юнктом кафедри римського права. Після захисту докторської дисертації в 1851 р. на тему: "Про спадкування за римськими законами", К. Мітюков очолив кафедру римського права. Учений був деканом юридичного факультету, проректором і ректором Київського університету. Протягом 1857–1858 рр. він стажувався в університетах Німеччини, Франції, Італії та Іспанії. Придбанням такого вченого юридичний факультет майже відновив свою попередню силу. Однак визнання Каленику Андрійовичу принесли не його адміністраторські й організаторські здібності, а, передусім, талант лектора. Викладав К. Мітюков римське право для першого та другого курсів російською мовою за програмою, затвердженою ректором університету. Протягом викладацької роботи учений проводив заняття римського права в обидва півріччя, по чотири години на тиждень, користуючись власними записками, які були складені на основі творів Савіньї, Вангерова, Келлера, Ієрінга. Історію римського права професор читав у першому півріччі, для першого курсу. Цей курс поділявся на такі підпункти: а) вступ у науку римського права; б) про поняття римського права; в) історичне та теоретичне значення його; г) поділ римського права на систему; д) поняття про історію римського права та літературу з історії пра- ва; є) поділ історії на чотири періоди; є) вивчення устрою та управління Римської держави; ж) джерела римського права; з) значення та дія різних законодавчих органів та джерел; і) характер права, діючого в кожному періоді. Особливими і важливими для слухачів проф. К. Мітюкова були його лекції із загальної частини римського права: у них виявлялася та легкість, з якою пояснювалися найзаплутаніші начала, та складні ідеї класичного права.

Школа К. А. Мітюкова зростила цілу плеяду видатних романістів. Серед них слід назвати: В. І. Синайського ("Очерки по истории землевладения и права в древнем Риме во 2-5 вв." (1913); "Учебник русского гражданского права"); Л. Н. Казанцева - приват-доцента римського права ("О разводе по римскому праву". - Киев, 1892; "Свободное представительство в римском гражданском праве".- Киев, 1884; "Курс истории римского права". - Киев, 1886; "Об изучении римского гражданского процесса".- Киев, 1882; "Учение о представительстве в гражданском праве". - К., 1878); И.О. Покровського ("Право и факт в римском праве". Ч. I.- К., 1898; Ч. II Генезис преторского права.-Киев, 1902.; "История римского права".- СПб, 1913, "Основные проблемы гражданского права" (1917); М.М.Каткова ("Понятие права удержания в римском праве" (1910); Д. Д. Грімма ("К вопросу о природе владения по римскому праву". Журнал юридического общества.- СПб, 1894. Книга 8; "Лекции по догме римского права".- К., 1919); А. К. Мітюкова (сина К.А. Мітюкова), пізніше професора Московського університету ("Общность имущества в семье как историческая основа наследования".- Киев, 1990, "Ответственность продавца за эвикцию в историко-сравнительном освещении". - К., 1906, По поводу статьи Г. Муромцева "О владении по римскому праву" // Киевские университетские известия.- 1887, № 2); Ф.М. Дидинського (Залог по римскому праву - Варшава, 1872; Император Андриан,- СПб., 1893); В. В. Карпека Пассивная легимитация в классическом римском праве. - К., 1915); А. Корнгольда (Приобретение владения через представителя в римском праве. - К., 1914); Ю. Кулаковского (Надел ветеранов землей и военные поселения в Римской империи. - К., 1881).