- •Історико-юридична школа київського університету (період до 1917р.)
- •Період до реформ 60-х років хіх століття
- •2.1 Науковий шлях: Костянтин Олексійович Неволін
- •2.2 Науковий шлях: Микола Іванович Пілянкевич
- •Післяреформений період і до 1917 року
- •3.1 Науковий шлях: Микола Карпович Реннекампф
- •3.2 Науковий шлях: Євген Миколайович Трубецькой
- •Висновок
- •Список використаної літератури
Висновок
Беручи за приклад науковий шлях видатних правознавців Київського університету, стає зрозумілою суть історико-юридичної школи університету, її досягнення у сфері юридичної науки за роки її фактичного існування з 1835 року.
Унікальність правової думки вчених університету полягала в тому, що вона не була ізольована від загального ходу її розвитку, разом з тим вона мала багато специфічного, а відповідно – і свої досягнення в постановці і вирішенні низки правових проблем. Важливим є те, що вчені-юристи Київського університету намагались відповідно до умов свого часу стверджувати загальнолюдські цінності та ідеали права.
Слід зазначити, що з моменту заснування юридичного факультету Київського університету серед вчених-юристів існував плюралізм думок і течій. Єдиного праворозуміння не було не тільки у вчених Київського університету, а й у західноєвропейських. Його не існує і в наш час. Представники різних течій мали свої погляди на право, виходячи із досягнень юридичної науки в конкретно-історичних умовах, виступали в наукові дискусії з багатьох теоретико-правових проблем, що давало їм можливість збагачувати теорію права як єдину загальнонаукову дисципліну.
У Київському університеті були створені свої оригінальні теорії і напрями, які не повторювали загальнотеоретичних шкіл і течій, зокрема таких, як історична, нормативистська, соціологічна, що розвивались у західноєвропейських країнах. Університетська юридична наука була представлена комплексом різних напрямів: історико-філософським, природного права, історико-соціологічним, нормативно-соціологічним, позитивістським, «відродженого природного права» та іншими. Ці теорії залишили помітним слід у правовій науці, деякі з них продовжують існувати у модифікованих варіантах у нових соціальних умовах.
Отже, юридичний факультет Київського університету, де працювала плеяда видатних вчених, був центром, через який спільнота України знайомилася з новими передовими правовими ідеями. Він дав багато раціонального для прогресивної юридичної думки і багато дасть для майбутнього.
Список використаної літератури
Монографія Ковальчука О.М. «Теорія права в працях вчених Київського університету (ХІХ– початок ХХстоліття)».
Гриценко І. С. М. Д. Іванішев — засновник історико-правової школи університету Св. Володимира // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія юридичні науки. — 2000. — Вип. 40.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк]
Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. – Київ
Гриценко І.С. та ін. «Вступ до енциклопедії філософії права», том 1