14. Зміни в Чехії після битви у Білої Гори

Повстання чеських станів- Антигабсбурзького повстання в Чехії в 1618-1620 роках, викликане актуальними релігійно-політичними протиріччями між чеськими станами (панським, лицарським і міщанським) з одного боку, і королями з династії Габсбургів, з іншого , Повстання закінчилося поразкою Антигабсбурзького сил у битві на Білій Горі, в результаті якого владу Габсбургів над Чехією була відновлена. Повстання чеських станів стало початком найбільш масштабного конфлікту - Тридцятирічної війни.

Битва на Білій Горі -(8 листопада 1620 року) одна з найважливіших битв Тридцятилітньої війни, була битвою між силами чеських протестантів і католицькими військами Габсбургів. Це найбільша поразка в історії Чехії, битва яка фактично змінила долю країни. Місцем битви стала височина, розташована на південно-західних околицях Праги.

Першопричина конфлікту – опір чехів економічному, політичному і культурному тиску німців (зокрема, емігрантів з німецькомовних Баварії і Саксонії). Антагонізм тягнувся ще з часів Яна Гуса (1371-1415) посилювався релігійною різницею між двома етнічними групами: чехи були переважно прихильниками гуситизму, а німці переважно католиками.

Чехи намагались зберегти максимальну автономію, а німці посилити власні впливи які їм гарантувало політичне домінування і вплив в імперії Габсбургів. Зростання тиску на протестантів призвело до наростання протестних настроїв серед чеської шляхти. В 1618 році шляхетські делегати зібралися в Празі, щоб скласти протест представникам імператора Фердинанда II Габсбурга. Переговори закінчились конфліктом: двох намісників імператора викинули з вікон празької ратуші в купу гною (обоє залишились живі). Це так звана, „Празька дефенестрація”, яка започаткувала повстання в Чехії і тридцятирічну війну. Імператор вважав наругу над своїми намісниками особистою образою і війна стала невідворотною.

Метою посталих чехів було закріпитись в краї та знайти союзників в Сілезії і Моравії. Проте Моравія відмовилась від участі в конфлікті. Сілезія надала певну допомогу заблокувавши кордон з Польщею, щоб звідти не могла надійти про католицька інтервенція.

На височині Біла Гора, 8 листопада 1620 року зійшлися в битві 28.000 солдатів Католицької Ліги і 22.000 повстанців на чолі з князем Крістіаном фон Ангальт-Бернбергом. Від самого початку католицькі частини мали перевагу, але чеські війська мали рішучий намір обороняти столицю.

Проте війська протестантів не були добре вимуштровані, що не давало використовувати новий стрій ефективно. Протестантські війська були деморалізовані довгим відступом, а також невдалим нічним боєм. У чеського командування постійно виникали проблеми з виплатою платні, війська грабували місцеве населення, а воно відповідало організованим опором.

Наслідки:

Габсбурги розпочали в Чехії терор: на празькому Старому Ринку було страчено 27 найвидатніших представників гуситської шляхти.

Планово було замордовано 600 представників чеської суспільної і культурної еліти. Були конфісковані маєтки протестантів і вони передані людям, лояльним до імператора. З цього часу беруть початок німецькі аристократичні роди в Чехії: Траутмансдорфи, Шварценберги, Ліхтенштейни.

Розпочалась брутальне покатоличення: костьоли передавались католикам, примусово змінювалось віровизнання, тисячі протестантів тікали в Сілезію і Польщу.

Чехія втратила до 3/4 мешканців.

Габсбурги ліквідували автономію чеського королівства, перетворивши його на власну вотчину, де проводилась політика тотального онімечення.

Наслідком такої політики стало практично повне знищення шляхти і практично всіх важчих і середніх верств суспільства, чеська мова в XVIII столітті перетворилась на мову неосвіченого селянства. Проте незважаючи на тиск католицької церкви і політику Габсбургів, ані пам’ять про Яна Гуса, ані усвідомлення багатої культури не загинула і стала джерелом національного відродження в XIX столітті.

Між, власне чехами і чеськими німцями проляг глибокий антагонізм який існував аж до 1945 року, коли німецьке населення примусово було виселене з Чехії до Німеччини.