![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Предмет категорії методи та функції політології
- •Розвиток політології як науки та навчальної дисципліни
- •Основні концепції політ. Думки мисл. Стар сходу
- •Дослідження Аристотелем і Платоном сутності та форм організації держави.
- •Платон «Держава»
- •Аристотель «Політика»
- •Цицерон «Про державу».
- •Погляди н. Макіавеллі на державу і методи державного управління
- •Додатково:
- •Ґенеза політико-правової думки в Україні: від «Руської правди» до Конституції Пилипа Орлика.
- •Ідеї федералізму та національно-територіальної автономії м. Драгоманова та м.Грушевського.
- •Напрямки української політичної думки XIX-xх століття
- •Національно-радикальний напрям української політичної думки (д. Донцов, м. Міхновський).
- •16. В. Липинський «Листи до братів хліборобів».
- •21. Основні теорії соціальної структури суспільства. Сутність і політичне значення поняття «середній клас».
- •33. Сучасні теорії демократії.
- •36. Громадсько-політичні рухи: сутність та типології.
- •39. (См.38,40)
- •40. Партійні системи та їхня типологія. Особливості партійної системи в Україні.
- •41. Виборчі системи і їхнє місце в формуванні інститутів політичної влади. Виборча система в сучасній Україні.
- •43. Виборча кампанія. Основні етапи виборчої кампанії.
- •44. Сутність, структура та функції політичної ідеології.
- •Політична ідеологія має трирівневу структуру свого функціонування:
- •45. Сутність, структура та функції політичної ідеології.
- •Політична ідеологія має трирівневу структуру свого функціонування:
36. Громадсько-політичні рухи: сутність та типології.
Громадсько-політичні рухи – звичайно структурно не оформлені масові об'єднання громадян різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність яких тимчасова і найчастіше спрямована на виконання певних тактичних завдань. Після вирішення поставлених завдань такі рухи або розпадаються, або консолідуються в нові політичні партії. У своїй діяльності громадсько-політичні рухи можуть керуватися вузькими, загальнонаціональними або загальнолюдськими завданнями чи інтересами. Оскільки громадсько-політичні рухи різні за своїми характеристиками, їх можна класифікувати по-різному.
За Гідденсом, існують 4 типи громадсько-політичних рухів:
1. Трансформативні рухи — спрямовані на радикальні зміни в суспільствах, частиною яких вони є.
2. Реформативні рухи— пов'язані з певними перетвореннями в сусп. й спрямовані на зміну лише деяких сторін існуючого порядку.
3. Рухи-порятунки — ставлять за мету звільнити людей від таких життєвих шляхів, які розцінюються як гріховні (наприклад, релігійні).
4. Альтернативні рухи — спрямовані на усунення якихось специфічних негативних рис людей.
Згідно з Блумером, громадсько-політичні рухи бувають:
1. Загальними — робітничий, жіночий, молодіжний, рух за мир тощо. Ці рухи мають за мету зміну людських цінностей та здійснення культурних перетворень.
2. Специфічними — реформаторські та революційні. Характеризуються чітко визначеною метою та детальною організаційною структурою; формують «деякий корпус традицій і переважаючий набір цінностей, певну філософію».
3. Експресивними— релігійні рухи. Не прагнуть змінити існуючий соціальний порядок, зосереджуються на організації суб'єктивного життя людей.
Функції громадсько-політичних рухів:
1. Структуруюча — на їхньому ґрунті виникають нові політичні партії, формування контреліти тощо.
2. Комунікативна— своєрідні індикатори незадоволення суспільних потреб; компонент груп тиску; інституціоналізовані канали залучення людей до політики;
3. Дестабілізуюча та стабілізуюча функції.
37. Поняття, зміст і структура громадянського суспільства.
Громадянське суспільство - це сукупність між особових відносин, які розвиваються зовні кордонів і без втручання держави, а також розгалужена мережа незалежних від держави суспільних інститутів, реалізуючих індивідуальні і колективні потреби.
Головні ознаки громадянського суспільства:
• розмежування компетенції держави і суспільства, незалежність інститутів громадянського суспільства від держави в рамках своєї компетенції;
• демократія і плюралізм в політичній сфері;
• ринкова економіка, основу якої складають недержавні підприємства;
• середній клас як соціальна основа громадянського суспільства;
• правова держава, пріоритет прав і свобод індивіда перед інтересами держави;
• ідеологічний і політичний плюралізм;
• свобода слова і засобів масової інформації.
В сучасній політології громадянське суспільство включає:
1) всю сукупність між особових відносин, які розвиваються зовні кордонів і без втручання держави;
2) розгалужену систему незалежних від держави суспільних інститутів, що реалізовують повсякденні індивідуальні і колективні потреби.
Підпорядкованість інтересів громадян та сфер громадського суспільства:
• перший рівень між особових взаємодій - базові (первинні, вітальні) потреби в їжі, одязі, житлі і т.д., забезпечуючи життєдіяльність індивідів. Вони задовольняються завдяки виробничим відносинам і реалізуються через такі суспільні інститути, як професійні, споживацькі та інші об'єднання та асоціації;
• другий рівень між особових взаємозв'язків - потреби в продовженні роду, здоров'ї, вихованні дітей, духовному вдосконаленні, інформації, спілкуванні, сексі і т.д., які реалізують комплекс соціокультурних відносин.
• третій, вищий рівень між особових відносин складають потреби в політичній участі, пов'язані з індивідуальним вибором на основі політичних переваг і ціннісних орієнтацій. Політичні переваги індивідів і груп реалізуються за допомогою груп інтересів, політичних партій, рухів і т.д.
38. Політичні партії. Ґенеза та типологія їх функцій.
Політична партія — це організація, що об'єднує на добровільній основі найбільш активних представників тих чи інших класів, соціальних верств і гуртів.
Політичні партії мають свою програму, систему цілей, які вони активно пропагують та захищають. Гол. ціль пол. партій - перетворити множину приватних інтересів окремих громадян, соц прошарків, зацікавлених груп у їх сукупний політ інтерес.
Зміст і сутність політичних партій розкриваються через їх кла-сифікацію.
Виходячи з природи соціальної бази, можна виділити партії, що виражають інтереси: 1) окремих класів (наприклад, буржуазні, проле-тарські, селянські тощо); 2) окремих соціальних верств та гуртів (наприклад, інтелігенції, дрібної буржуазії); 3) кількох класів та соціальних гуртів (наприклад, політичні партії, що виникають на основі соціально-визвольних рухів).
З ідеологічног опогляду розрізняють: 1) ідейно-політичні або світогляд¬ні партії, які у своїй діяльності керуються певними ідеологічними принци¬пами; 2) прагматичні або партії виборчої кампанії, які не мають певних ідеологічних програм і беруть собі за мету мобілізацію більшої частини електорату для перемоги на виборах.
За принципами організації розрізняють: 1) кадрові партії, що об'єд-нують у своїх лавах невелику кількість професійних політиків; 2) масові партії, що орієнтуються на залучення до своїх лав якнайбільшої кількості членів з метою забезпечення за допомогою членських внесків фінансової підтримки своєї діяльності; 3) партії, що будуються на чітких, формально визначених принципах членства (статут, форми та умови вступу до партії, партійна дисципліна тощо); 4) партії, в яких відсутній інститут офіційного членства, а належність до партії виявляється, наприклад, через голосування за її кандидатів на виборах; 5) парламентські партії.
До основних функцій політичних партій у суспільстві належать: пред¬ставництво соціальних інтересів, соціальна інтеграція, політична соціалі¬зація, створення ідеологічних доктрин, боротьба за державну владу й участь в її здійсненні, розробка політичного курсу, формування громадсь¬кої думки тощо.