14 Телегенічність.Фотогенічність.

Телегенічність – це здатність привабливо виглядати (відтворюватися) на екрані, тоді як фотогенічність – здатність привабливо виглядати на фото.

Уперше поняття «фотогенічність» було запропоноване французом Луї Де Люком, за визначенням якого, фотогенічність – здатність людини виглядати на фото кращою у порівнянні з її зовнішнім виглядом у реальному житті. Термін «фотогенічність» пішов від англійських «фото» і «ген», тобто передбачає наявність красивих, привабливих, таких, що притягують увагу, зовнішніх даних людини.

Більшість схиляється до того, що фотогенічність залежить швидше від виразності рис обличчя, ніж від зовнішньої чи внутрішньої краси людини. Дивно, та фотографами доведено: чим різкішими є риси обличчя, чим сильніше видаються вперед у людини вилиці чи інші нерівності овалу лиця, тим вона більш фотогенічна. Різкі, неправильні чи великі риси обличчя краще дивляться на фотографії – вони впадають у вічі, і людина здається помітнішою. Цього не скажеш про телебачення, адже студійне світло часто настільки ненатурально освітлює різкі риси обличчя, що лиця можуть видаватися потворними.

Оскільки головна відмінність телебачення від інших ЗМІ - наявність відеоряду, то найбільш важливою складовою телегенічності ведучого є зовнішність. Не обов'язково володіти модельною зовнішністю або правильними рисами обличчя. Запорука успішності - здатність виходити на екрані не гірше або навіть краще, ніж у житті (згадаймо відомий вислів «камера любить» - він якраз пояснює фактор успішності багатьох працівників телебачення).

Однак не завжди телегенічність сприймається винятково як зовнішня відповідність канонам телебачення. Не варто забувати про підсвідому складову: неприємний голос може затьмарити навіть модельну зовнішність. Багатий, наповнений низькими нотами голос, а також правильні інтонації і нешвидка мова - наслідок спокою, рівноваги і впевненості людини. Такий оратор викликає довіру. Це дуже важливо, адже саме довіра визначає здатність людини подати себе співрозмовникові та (або) глядачеві.

15 Роль телеведучого у сучасному медіа світі . Соціальна і громадська відповідальність

Ведучий - співробітник ЗМІ , який працює в кадрі на телебаченні (телеведучий) або радіоефірі (радіоведучий), персоніфікуючи інформацію, що йому подають. Веде новини, розважальні і спортивні програми, коментує змагання і матчі. Телеведучий –це обличчя програми.

   Для телеведучих істотним параметром є зовнішність, для радіведучих— дикція. Ведучий телепрограм - одна з найвідоміших професій на телебаченні.

 

Специфіка професії телеведучого

 

Плюси професії:

• Спілкування з відомими людьми

• Реальний шанс самому стати знаменитим

• Визнання глядачів, увага шанувальників

• Високі гонорари (у відомих ведучих)

• Цікава робота.

 

Мінуси професії:

• Публічність професії

• Непередбачуваний графік роботи

• Настирливість деяких фанатів

• Необхідність завжди бути у гарному настрої

• Високі психологічні навантаження

16 Професійний кодекс телеведучого за правилами BBC .

17 Телевізійні професіі. Репертер. Кореспондент.

Репортер (також кореспондент) — співробітник ЗМІ (не обов'язково штатний), посланий на місце подій і повідомляє в редакцію інформацію (рапорти, листування) «з місця подій». В друкованих виданнях (найчастіше в газетах[1]) пишуть текстові повідомлення, в аудіовізуальних ЗМІ (ТБ, радіо) працюють в кадрі чи ефірі, в інтернет-виданнях створюють мультимедійний контент.

Кореспондент — особа, що доставляє в ЗМІ (газету, телеканал) відомості з іншого міста або країни (фотокореспондент, військовий кореспондент, іноземний кореспондент, спеціальний кореспондент, власний кореспондент).

18 Телевізійні професіі. Редактор. Сценарист.

Редактор телебачення – працівник, відповідальний за організацію роботи над створенням програм. Це одна з найбільш популярних телевізійних професій.

На телебаченні (та й на радіо теж) редактор – така ж багаторівнева спеціальність, як і у видавництві.

Головний редактор на ТБ – це керівник, який організовує роботу по створенню програм, розробляє концепцію каналу в цілому і бере участь в розробці конкретних програм, приймає готові програми, контролює їх якість. У деяких випадках сам бере участь у створенні передач.

Головний редактор взаємодіє з органами влади, ЗМІ та ін. Він же керує розробкою перспективних планів та сітки мовлення, стежить за виконанням договорів з авторами і організаціями-партнерами.

Сценарист  — автор сценарію фільмів чи телепередач (сюжетів або програм. Останнім часом професія сценариста має дедалі більший попит. Спеціальність «Сценарист телесеріалів та кіно» включається до програм навчальних закладів.

Професія сценариста не менш складна і відповідальна, ніж інші телевізійні професії сфери. Адже сценарист має відмінно знати не тільки теорію своєї роботи, але і бути чудовим практиком. Що стосується фінансового питання роботи сценаристом, то тут, як і в багатьох інших спеціальностях, зарплата залежить в першу чергу від регіону мешкання сценариста, специфіки установи, в якій працює Сценарист і політики підприємства відносно рівня заробітної плати для співробітників.

Сценарист перш за все повинен любити і вміти писати, мати розвинену фантазію і багатий словниковий запас, але головне — мати певний талант.

Кількість серіалів на телебаченні зростає небаченими темпами. Тому професія сценариста останнім часом стає все більш затребуваною.