1. Завдання, форми і методи проведення морально-психологічного забезпечення особового складу підрозділів в умовах переводу в підвищенні ступені бойової готовності

Узагальнюючи зміст керівних документів, їх вимоги можна звести до того, що бойова і мобілізаційна готовність частини (з’єднання), її морально-психологічне забезпечення повинно бути головним в роботі командно-виховного складу, штабу, кожного офіцера.

Головним змістом морально-психологічного забезпечення бойової і мобілізаційної готовності частини (з’єднання) є формування у військовослужбовців духовної і психологічної готовності зі зброєю в руках захищати свою Батьківщину. При цьому основними завданнями морально-психологічного забезпечення слід вважати:

• роз’яснення особовому складу внутрішньої, зовнішньої і оборонної політики держави, воєнно-політичної обстановки в світі та на Європейському континенті, завдань ЗС України, своєї частини (з’єднання) і на цій основі формувати світогляд військовослужбовців, їх переконання у справедливості своїх дій щодо захисту територіальної цілісності і суверенітету країни;

• виховувати воїнів-патріотів, національно свідомих і відданих, готових в будь-який момент і за будь-яких обставин захищати Україну;

• зміцнення єдиноначальності, військової дисципліни та правопорядку в підрозділах, частині (з’єднанні);

• забезпечення соціальної справедливості, мобілізації, фізичного, духовного і професійного потенціалу військовослужбовців через мотивацію їх діяльності, турботу про задоволення потреб і запитів в інтересах підвищення бойової готовності частини (з’єднання);

• виховувати військовослужбовців в дусі вірності Військовій присязі, Бойовому прапору військової частини, формувати у них високий бойовий дух, стійкість, сміливість, ініціативу, високу пильність та постійну готовність до бойових дій якщо агресор розв’яже війну;

• підвищувати особисту відповідальність офіцерів за якість відпрацювання мобдокументів, вивчення і покращення якісної характеристики приписних мобресурсів, створення й підтримання в готовності до застосування матеріально-технічної бази відмобілізування і бойового злагодження частини (з’єднання), виконання заходів морально-психологічного забезпечення і мобілізаційної готовності;

• формування у військовослужбовців психологічної готовності та прагнення своєчасно і точно виконувати задачі щодо проведення частини (з’єднання) у відповідні ступені бойової готовності, відмобілізування у встановлений термін;

• підтримка на високому рівні готовності відділення виховної роботи, підлеглих офіцерів-вихователів до діяльності під час приведення частини (з’єднання) у бойову готовність, організації керівництва і контролю за проведенням заходів МПЗ;

• накопичення в запасі офіцерів-вихователів, організація їх професійної підготовки і перепідготовки, навчання практичним діям під час проведення відмобілізування, приведення частини (з’єднання) у бойову готовність, бойового злагодження та згуртування військових колективів;

• проведення систематичної перевірки стану, комплектності і якості зберігання технічних засобів виховання(ТЗВ), готовності друкарні і редакції газети (у з’єднанні) гарнізонного Будинку офіцерів до роботи в бойових умовах;

• вивчення соціально-політичної, демографічної, криміногенної, економічної та релігійної обстановки в районах відмобілізування та бойового злагодження частини (з’єднання), прогнозування ступеню впливу на проведення мобзаходів;

• визначення та здійснення заходів соціально-психологічної адаптації, забезпечення усвідомлення військовослужбовцями реалій воєнного часу, переорієнтації психіки, установок, мотивів, думок до вимог бойової обстановки;

• вивчення, узагальнення і впровадження в практику бойової підготовки досвіду армій інших держав, який накопичений в локальних війнах і збройних конфліктах сучасності, а також миротворчих дій підрозділів ЗС України;

• організація і проведення психологічної підготовки, підтримки і розвитку у військовослужбовців емоційно-вольової стійкості, здатності протистояти небезпеці, можливому інформаційно-психологічному впливу противника;

• попередження та нейтралізація негативних явищ, які можуть виявитися в діях і поведінці військовослужбовців, страху, паніки;

• організація гуманітарної підготовки та інформування особового складу під час бойового здагодження згідно заздалегідь відпрацьованою тематикою;

• організація взаємодії з командуванням частини (з’єднання), начальниками родів військ і служб, місцевими органами влади, комплектуючими військкоматами та ін.

Ці та інші вимоги керівних документів потрібно добре знати, глибоко усвідомити і, головне виконувати.

Планування морально-психологічного забезпечення відмобілізування частини (з’єднання) і приведення в бойову готовність проводиться заздалегідь

1. План морально-психологічного забезпечення відмобілізування частини (з’єднання) і приведення в бойову готовність повинен відповідати вимогам керівних документів і бути узгодженим з рішенням командира на відмобілізування і приведення частини (з’єднання) в бойову готовність.

2. План повинен бути конкретним. Кожний пункт повинен відповідати на запитання: що провести?, коли провести?, де провести? І хто за це відповідає?

3. Зміст плану повинен бути тісно ув’язаним з воєнно-політичною обстановкою, рівнем підготовки сил МПЗ до виконання поставлених завдань, рівнем бойового вишколу особового складу кадру і запасу, укомплектованістю частини (з’єднання) ТЗВ і культпросвітмайном та їх готовністю до застосування в особовий період і в бойовій обстановці, наявністю і станом матеріальної бази відмобілізування і бойового злагодження, укомплектованістю і станом бойової техніки, озброєння, матеріально-технічних запасів тощо.

4. План і додатки до нього повинні регулярно (щомісячно) уточнюватися.

5. В кожному розділі плану повинні бути заходи по:

• інформаційно-пропагандистському забезпеченню;

• психологічному забезпеченню;

• військово (воєнно)- соціальній роботі;

• культурно-виховній і просвітницькій роботі;

• інформаційно-психологічній протидії.

До плану морально-психологічного забезпечення відмобілізування частини (з’єднання) і приведення у бойову готовність додаються такі документи:

• штатно-посадовий список офіцерів виховної роботи, у тому числі, які призначені за мобпланом;

• довідка-доповідь із висновками оцінки військово-політичної обстановки(ВПО) в районі відмобілізування і приведення частини (з’єднання) у бойову готовність та морально-психологічний стан(МПС) особового складу з розрахунками щодо забезпечення та укомплектованості підрозділів (частин);

• план забезпечення частини (з’єднання) ТЗВ;

• розрахунок забезпечення частини (з’єднання) газетами і журналами;

• план морально-психологічного забезпечення бойового злагодження частини (з’єднання).

Щодо рекомендацій по проведенню морально-психологічного забезпечення відмобілізування і приведення військ у бойову готовність то їх можна сформулювати наступним чином:

1. В організації й проведенні МПЗ повинні приймати активну участь всі суб’єкти МПЗ (командири всіх ланок, штабів, начальники родів військ і служб, офіцери виховних структур, активісти).

2. В проведенні МПЗ повинні бути оптимально задіяні сили і засоби.

3. Заходи МПЗ повинні бути продиктовані: воєнно-політичною, оперативно-тактичною і морально-психологічною обстановкою; станом служби військ, дисципліни і правопорядку; станом пильності і бойової готовності. Тобто заходи повинні диктуватись самим життям, а плани на ходу корегуватись.

4. Пріоритет повинен надаватись заходам МПЗ оперативним і мобілізуючим (відповіді на запитання, інструктажі, консультації, короткі індивідуальні й групові бесіди, голосні зачитки й роз’яснення важливих повідомлень, звернень воєнно-політичного керівництва, доведення вимог законів воєнної пори, наказів і розпоряджень тощо).

5. Форми і методи МПЗ застосовувати в залежності від рівня підготовки суб’єктів МПЗ, МПС особового складу, наявності засобів МПЗ, обстановки та наявності часу, інших чинників.

Успішне виконання завдань, поставлених МО України з МПЗ при переведенні військ у вищі ступені бойової готовності на нинішній навчальний рік, неможливе без систематичного підвищення рівня особистої спеціальної підготовки офіцерів усіх ланок органів керування. Тільки за таких умов можливо добитися усунення недоліків з МПЗ військових частин і з’єднань та всебічного підвищення їх бойової готовності. Хоч би як детально були розроблені плани, вони не можуть бути успішно виконані без відповідної практичної підготовки конкретних виконавців і чіткого засвоєння ними своїх функціональних обов’язків з виконанням запланованих заходів. Виконання цих завдань тісно пов’язане зі всебічним підвищенням рівня мобпідготовки особового складу та більш тісним зв’язком її з практичними заходами щодо відмобілізування частин і з’єднань за будь-яких умов, обставин, обстановки.

Головним завданням мобпідготовки офіцерів є якісне підвищення всіх показників мобпідготовленості та досягнення на цій основі найвищої готовності частини (з’єднання) до переходу з мирного на воєнний стан у складних умовах обстановки, що висуває певні вимоги до мобпідготовки офіцерів. Вона як складова частина командирської підготовки планується і проводиться в загальній системі бойової підготовки з метою глибокого освоєння плану відмобілізування (доукомплектування частини (з’єднання) і прищеплення особовому складові практичних навичок всього комплексу мобзаходів.

Форми та методи МПЗ залежать від мети і завдань, визначених наказами та директивами МО України, начальника Генштабу ЗС України, командувача військ оперативних командувань, видів ЗС України, рівня підготовки офіцерів, специфіки їхньої служби діяльності та умов відмобілізування (доукомплектування) частини (з’єднання). Вони повинні забезпечити розвиток творчої ініціативи у тих, хто навчається, уміння швидко розв’язувати складні завдання, що раптово виникають.

У забезпеченні ефективності МПЗ важливе значення має:

• контрольза правильною її організацією з боку керівного складу;

• своєчасність доведення узагальненого передового досвіду;

• узагальнення досвідуофіцерів старшого покоління, та тих, що брали участь у бойових діях і практичних заходах, пов’язаних з переведенням військ (сил) на стан воєнного часу;

• проведення аналітичних дослідженьз метою встановлення дійсного стану МПЗ та шляхів його удосконалення;

• ознайомлення з питаннями організації МПЗ в провідних у військовому відношенні країнах світу;

• використання досвіду воєн і воєнних конфліктів;

• впровадження і використання комп’ютерних систем навчання.

Значною допомогою в системі удосконалення методів і форм мобпідготовки є створення і обладнання у з’єднаннях і частинах класів мобілізаційної підготовки.Їх належить обладнувати стендами. Які відображають основний зміст моброботи, бойової та мобілізаційної готовності, її МПЗ, обов’язки осіб, нормативи і розрахункові дані, оцінкові показники та її МПЗ, іншу інформацію. Бажано встановити комп’ютерні системи навчання.

Сьогодні в Збройних Силах України є чотири ступені бойової готовності. Це: №№ 1, 2, 3, 4

Бойова готовність № 1 – це повсякденний стан військ. По цій ступені проводяться наступні заходи морально-психологічного забезпечення:

• уточнюються мобілізаційні документи та додатки до них;

• офіцери працюють у комплектуючих військових комісаріатах по вивченню мобілізаційних ресурсів та покращенню їх якісної характеристики;

• вивчається, аналізується стан МПЗ бойової мобілізаційної готовності, усуваються виявлені недоліки;

• проводиться тренування пунктів реабілітації та психологічної допомоги;

• суспільно-політичне інформування та гуманітарна підготовка проводиться згідно планів та наказу командира частини;

• здійснюється оформлення та укомплектування похідних народознавчих світлиць;

• проводиться тренування по розгортанню пунктів прийому особового складу та пунктів прийому автомобільної та тракторної техніки;

• здійснюються комплексні перевірки стану бойової готовності й бойової техніки, наявності запасів матеріально-технічних засобів “НЗ”, а також автотранспорту ;

• проводиться навчання практиці організації й проведення МПЗ відмобілізування бойового злагодження та бойових дій, офіцерів кадру, офіцерів вихователів кадру і запасу;

• здійснюється контроль обліку і зберігання ТЗВ, поліграфії та культпросвітмайна на складах непорушного запасу(НЗ);

• розробляється різноманітні тематичні матеріали відповідно до планів приведення частини у вищі ступені бойової готовності.

Бойова готовність № 2 - це стан військ при якому, залишаючись в пунктах дислокації, проводяться заходи по підвищенню їх готовності до виконання бойових завдань та відмобілізування.

По цій ступені проводяться заходи :

• активно роз’яснюється особовому складу ВПО, що склалася на даний час, доводяться отримані накази, директиви та розпорядження від старших органів військового управління;

• уточнюються плани МПЗ відмобілізування (доукомплектування) та приведення частини (з’єднання) у бойову готовність і додатки до нього ;

• особовий склад переводиться на казармений стан, припиняються усі звільнення особового складу;

• роз’яснюється особовому складу воєнно-політичної обстановки та задач, які стоять перед частиною, підрозділами, кожним військовослужбовцям.

• проводиться турбота про матеріально-побутове та культурно-просвітницьке забезпечення офіцерів і прапорщиків, яких перевили на казармовий стан;

• проводиться робота з сім’ями військовослужбовців;

• посилюється увага МПЗ бойової готовності, бойової підготовки, служби військ, військової дисципліни та правопорядку, бойової підготовки, бойового чергування;

• активно вивчається МПС особового складу, проводяться псиконференційні та психореабілітаційні заходи;

• здійснюється перехід на оперативні форми проведення занять (гуманітарні години – 1 година тричі на тиждень, інформування –по 20-25 хвилин щоденно);

• разом з медичними працівниками проводяться профілактичні заходи;

• приділяється турбота щодо харчового, речового, медичного, побутового та інших видів забезпечення;

• перевіряється наявність, комплектність, справність і готовність та застосування матеріальної бази МПЗ відмобілізування і бойового злагодження частини;

• проводяться інструктажі адміністрації пунктів прийому особового складу і техніки;

• проводиться інструктаж активу підрозділів, які виділенні на охорону штабу, парку бойових машин, складів та інших важливих об’єктів, для ведення радіаційного та хімічного нагляду;

• здійснюється підготовка до здачі на склади й в інші військові формування зайвого культпросвітмайна.

Бойова готовність № 3 – стан при якому проводяться заходи, які забезпечують повну готовність до виконання бойових завдань військами постійної готовності та повну готовність до відмобілізування військ скорченого складу і кадру.

В частині (з’єднанні) скороченого складу і кадру проводяться:

• заходи МПЗ бойової готовності № 2, якщо вони не проводились;

• розгортаються пункти прийому мобресурсів, наочної агітації тощо;

• проводиться інструктаж особового складу, активу;

• роз’яснюються особовому складу заходи безпеки при знятті техніки з “НЗ”, загрузці на автотранспорт матеріально-технічних запасів вивезенні в райони зосередження (відмобілізування) та при розгрузці на грунт;

• інструктаж офіцерів-вихователів, які відправляються в підрозділи (частини) для контролю і надання допомоги з МПЗ бойової готовності „Воєнна загроза”;

• організується вивіз в райони зосередження (відмобілізування) ТЗВ поліграфії, культпросвітмайна “НЗ”;

• підготовка документації для здачі в архів, знищення по акту та тієї яка береться в похід;

• підготовка до здачі на склади й інші військові формування зайвого культпросвітмайна і ТЗВ;

• заходи щодо протидії інформаційні війні противника та деструктивних сил;

• вивчення противника, його сильних і слабких сторін, МПС особового складу, тактики дій, тощо;

• збір й узагальнення щодо МПС особового складу, стану військової дисципліни постановочних питань, скарг і заяв військовослужбовців і членів їх сімей, проведення заходів МПЗ та їх дієвості тощо.

Бойова готовність № 4 – стан найвищої готовності військ до виконання бойових завдань.

Війська постійної готовності виконують бойові задачі, або знаходяться в готовності до їх виконання.

Війська скороченого складу і кадру відмобілізовуються і проводять бойове залагодження.

Робота зосереджує на:

• проведення заходів МПЗ бойової готовності № 2 і № 3, якщо вони не проводились;

• працюють пункти прийому особового складу і техніки;

• парки бойових машин ( проводиться зняття техніки з “НЗ” і вивід її в райони зосередження (відмобілізування);

• відслідковується рівень МПС особового складу та організується проведення запобіжних заходів по недопущенню його зниження;

• організовується надання психологічної допомоги та психокорекції військовослужбовцям, які її потребують;

• організаційними, виховними та психологічними заходами нейтралізовуються негативні прояви в поведінці окремих військовослужбовців та членів їх сімей;

• склади здійснюють видачу поступаючим мобресурсам (боєприпасів, паливно-мастильні матеріали(ПММ), речей, продовольства);

• ТЗВ і культпросвітмайно “НЗ” ( вивозиться їх в райони зосередження);

• проводиться складання Військової присяги тими хто її не складав;

• з сім’ями військовослужбовців (роз’яснення обстановки, законів воєнної пори, відповіді на запитання і консультації) та інше.

Отже формування у особового складу духовної і психологічної готовності зі зброєю в руках захищати Батьківщину залежить від ефективної роботи командирів, заступників з гуманітарних питань ефективно проводити заходи морально-психологічної підготовки під час проведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності.